Виставка Давіда Шарашидзе в галереї «Парсуна»
День Перемоги я відзначила в галереї «Парсуна» на виставці Давіда Шарашидзе. Вдихнула свіже повітря Сакартвело. Представлені картини — це роздуми, розповіді, пісенна сага про грузинський народ, його чистоту, гордість, духовну красу, замріяність та відкритість. Саме про це розповідають очі юних красунь, з якими художник розмовляє через свою особливу кольорову гаму. А вона тепла, чиста, лаконічна. Здається, з гір лунає пісня, благословляючи всея навколо на мир і щастя. Приймаю, мов бальзам, для своєї України та для себе особисто.
На виставці комфортно по-сімейному затишно. На стінах полотна художника в оточенні висококласних ляльок, які створюють особливу ауру вишуканості, таємничості, театральності. Умовними засобами, якими оперує парсуна, художник створює свій Едемський сад. У ньому збирається за столом родина, жінки застигли, мов кокони шовкопряду, в поглядах особливий стан чекання.
Шанувальники образотворчого мистецтва столиці знають картини художника з кінця 90-х років минулого століття. Симпатії виникли ще з групових виставок до Дня незалежності Грузії, коли грузинські митці Темо Свіреллі (1964—2014), Бадрі Гобіанаурі, Гія Міміношвілі та Давід Шарашидзе почали влаштовувати свої вернісажі на Андріївському узвозі. Так широкий загал знайшов нових друзів, відчув яскравий подих сучасного мистецтва, відкрив для себе сонячну, гостинну Грузію, сповнену палкого прагнення побудувати мирне та щасливе життя.
Філософія творів Давіда Шарашидзе — це роздуми про Грузію, внутрішній світ людини, мрії про щастя. Саме такими є картини з поодинокими жінками. В них немає конкретної присвяти, це образи. Героїням притаманний отой дивний настрій, сповнений роздумів, що знайомий багатьом людям, які вміють мріяти та чекати. Герої художника живуть в простому оточенні — сидять за столами, відпочивають в кріслах, а навколо розташовані шафи, квіти, годинники, посуд, які перетворюються у символи. Художник сміливо порушує усі канони, стереотипи, створює свої закони перспективи, побудови площин, оперує умовністю форм предметів та постатей людей.
Слід відзначити: коли митець передає настрій великого міста, то вікна будинків відкриті, в них світиться світло, там живуть, там вміють чекати. Інколи увагу композиції набирає невелика деталь, чи-то яблуко, чи пляшка вина, екзотичні фрукти або стилізовані квіти. Так художник створює свою ауру грузинської саги, де він тужить за минулим, але в своїй мажорній святковій тональності. Це як сповідь, злива, після якої наступає очищення, новий день і нове життя.
Художник майстерно передає стан розмови, ставить запитання, не потребуючи відповіді. Давід Шарашидзе нагадує Едварда Мунка, драматургія творчих задумів якого займає особливе місце серед світових зразків живопису.
Вражають очі героїнь з поглядом в інші виміри та горизонти. І в цьому чаклунстві йде, вирує життя, сповнене особливої внутрішньої динаміки та світлодайності. Для вирішення живописної задачі вибрана парусна з своєю специфікою живописного рішення. Колір лаконічний, побудова композиції спрощена, задум вирішується скупими засобами. Жанровості надають надписи та символічні атрибути, що наповнюють картини й знову запрошують нас до діалогу. Виникає розмовний жанр кольорами та виразним малюнком, в яких вирує кохання, романтика, сум та запитання.
Давід Шарашидзе народився в Тбілісі, його родовід від діда має старовинне князівське походження. Тому шляхетність, міцні традиції грузинського народу увійшли в його серце з юних років. А навчання в Тбіліському університеті додали знань та широкого кругозору. Д. Шарашидзе — член Міжнародної федерації художників ЮНЕСКО. Працює переважно в галузях живопису, левкасу, графіки. Його твори поціновуються і зберігаються у багатьох країнах світу, приватних зібраннях, престижних галереях Латвії, Фінляндії, Норвегії, Грузії, Росії, Австралії, США, Польщі, Австрії, Чехії, Бразилії та країнах Середземномор’я.
Виставки миттєві, але творчий процес не скінчується. Давід Шарашидзе наповнює його своїм баченням і відкриває нові мистецькі горизонти.
