Дорогою ангелів: у пошуках світла
Нещодавно у виставкових залах галереї «Хлібня» на території Національного заповідника «Софія Київська» відбулося відкриття проекту «Дорогою ангелів: у пошуках світла». На виставці представлено понад 80 творів вихованців Школи творчості та її керівника художниці Олени Красильникової. Приміщення галереї перетворилося у казковий куточок, де юні таланти висловлювали свій світогляд художніми образами. Авторська школа О. Красильникової існує при гімназії №136 Дніпровського району міста Києва вже понад 30 років і зарекомендувала себе, своєю унікальною методикою виховання молодого покоління через творче мислення.
Презентація відбулася напередодні свята Дня захисту дітей і подвійного ювілею самої школи та її керівника. На заході були науковці заповідника, друзі, колеги по творчості, педагоги гімназії, ціла когорта юних митців та їхні батьки. Музичний супровід додав заходу вишуканого настрою та особливої шляхетної енергетики.
Олена Василівна — корінна киянка, художниця, педагог, лауреат премії ім. В. Винниченка, членкиня НСХУ у 1998–2012 роки та член Правління Українського фонду культури 2000–2017 рр. Творчу освіту Красильникова отримала у престижному вузі Книги та друкарства ім. Федорова і протягом останніх тридцяти років успішно прищеплює молодому поколінню творчі навики. Вона автор власної методики пізнання світу через творче мислення. Що з цього вийшло, можна побачити на виставці, наповненій оригінальними художніми творами.
Діти продемонстрували творчий підхід у розкритті тематичних завдань — будь то артпоетичне чи візуальне з «кольорами моря», або мотивами різних пір року, святковими композиціями тощо. Кожного разу педагог, ставлячи завдання, створює своєрідний тренінг для духовного збагачення учня. Так дитина починає мислити естетичними категоріями, в процесі чого формується творче уявлення про оточуючий світ. Досить подивитися на композиції Таїсії Легміцької з рослинними та тваринними мотивами або картини Марини Шевчук, яка шукає гармонії у Всесвіті через орнаменти, чи пізнання «Книжкового світу» Захара Жемеренка.
На виставці були представлені ілюстрації до книг провідних видавництв столиці, як «А-ба-ба-га-ла-мага», «Колір», «Мистецтво» та ін. Так «Найновіші пригоди їжачка Колька Колючки та зайчика Косі Вуханя» перетворилися в уявленні юних митців на яскраві композиції, наповнені виразними подіями з несподіваними казковими образами. Слід назвати твори Данила Бєлова, Дарії Титаренко, Наталії Калашникової, які вдало наповнювали фантастичними елементами мотиви з життя. Увесь цей калейдоскоп буквально магнетизував глядачів неймовірною позитивною енергетикою. Вікторія Виноградова запросила у подорож до Парижа та Лондона, Саша Руденко показав романтичну весняну Венецію, а Настя Завадська вдало передала осінні акорди.
За тридцять років існування творчої школи Олена Василівна випустила сотні учнів, які розлетілися по світу. Не всі стали художниками, але головне, що вони отримали внутрішній творчий стержень мислення, який надає психологічного комфорту людині в любій життєвий ситуації. Такі особистості залюбки слухають симфонічний оркестр, йдуть на виставку чи поспішають в музей, щоб отримати естетичне задоволення від спостереження прекрасного. Згадався вислів з казки «Кришталева діва» Ганса Андреа Андерсена — «немає такої висоти, на яку б не можна було піднятися». Саме на такому позитиві й працює авторська програма О. Красильникової, вихованці якої успішно долають перешкоди на шляху досягнення свого Олімпу.
Красильникова — учасниця всеукраїнських, зарубіжних художніх виставок починаючи від 1982 року. Мала кілька персональних — у Києві (2001, 2006, 2009). Художниця-майстер з оформлення книг для київських видавництв «Український письменник», «Молодь», «Мистецтво», «Веселка», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», зокрема «Это удивительное ремесло» Б. Райнова (1976), «Что и как познает искусство» Ю. Філіп’єва (1979), «Шабля і стріла» Ю. Покальчука (1990), «Найновіші пригоди їжачка Колька Колючки та зайчика Косі Вуханя» В. Нестайка (2009). Мисткиня створює у реалістичному стилі акварельні пейзажі, натюрморти у реалістичній манері з вкрапленням артефактів. Уявлення художниці наповнене українською історією, народними мотивами, сповненими самобутньої краси. Завжди орнаментика старовинних вишивок чи розписної кераміки набуває на її картинах філософського тлумачення та прагнення прославити Україну. Особливо це стосується мотивів, навіяних Шевченківськими місцями, рідними порами року, натюрмортами, в яких розкривається національний дух українського народу. Такими є «Натюрморт з глечиками», «Калина», «Натюрморт з гранатами» та ін. Тому твори Красильникової повчальні й мають особливе виховне значення.
Коли зазирнути у родовід мисткині, то прадід Олени Василівни малював ікони, і оцей потяг до високоморальних чеснот, життєва мудрість та порядність передалися Олені у спадок. Мабуть, тому вона бережно відноситься до київських святинь, вміє відокремити істинне зерно від полови і прагне все це передати своїм учням, які, мов Ангели, розлітаються по білому світу, щоб нести світло людям.
Світогляд Олени Красильнікової можна охарактеризувати трьома вимірами: пізнання навколишнього світу через творче уявлення, створення гармонії життя, слідування принципам, де немає фальші. Свій макросвіт художниця щедро роздає людям, як Маленький принц, герой однойменної повісті-казки Антуана де Сент-Екцюпері, який стверджував, що всі дороги ведуть до людей, а найдорожчого очима не побачиш. Всі ці споконвічні істини й розкривають творчі та педагогічні принципи Олени Красильнікової, яка вміє запалювати зірки.
