Ох і накричалися ми тоді з мамою у пологовому будинку! Вона почала перша. Мама так кричала та молилася, що захрипла. Та у неї ж тепер є Я! Тож я продовжила! Я так старалася, що перекричала хлопчика у сусідній кімнаті! Він басовитенький. Але куди йому зі мною тягатися! То було у лютому….

Моя мама - найкраща. Вона любить свою роботу. І дуже любить, коли їй хтось допомагає. Вона любить, коли я їй роблю каву зранку.

Мамо, матусенько, ненько… Ніжним теплом безмірної любові огортає мою душу думка про маму. Скільки віршів, казок, легенд складено про найріднішу в світі людину. А я хочу розповісти про свою маму.

Для кожної дитини своя мама найулюбленіша, найкрасивіша та й найніжніша.

Відкриваєш очі і мовчиш коли бачиш її .. Вона навшпиньки заходить у кімнату , споглядає у вікно і намагається тебе не розбудити та ти вже давно не спиш.. Якби вона знала.. Ледь – ледь стараєшся приховати відкриті очі.. і любуєшся як ніжно вона складає руки над тобою… так ,ніби молиться .. Так трепетно і ніжно споглядають її очі..