Коли я згадую своє дитинство, завжди бачу поряд із собою батьків. Вони в мене найкращі! Я з гордістю можу сказати , що я щаслива людина , бо маю люблячих і розуміючих маму і тата . Я дуже їх люблю й завжди буду ними пишатися .

У кожної людини своя доля, мета, досвід і життєва правда. Але, мабуть, усі мають одну спільну рису — хочуть залишити свій слід на землі. Як правило, такі люди є цікавими особистостями й часто є прикладом для наслідування...

Це моя родина – дружна,активна, весела та винахідлива: тато, мама, брат і я ,найменша – Аліна. Сьогодні мова піде про мого тата – найкращого тата у світі, адже я його найулюбленіша донечка - його Сонечко. Чому найкращий, зараз розповім !

Кожен має свій ідеал. Людина, на яку я хочу бути схожою, − це мій тато Авдєєнко Сергій Миколайович. Йому 46 років.

Тато. Як багато значить він для мене. Милий, надійний, ініціативний, веселий, розумний, товариський, щирий, вимогливий, чудовий. Цей перелік можна продовжувати ще довго і все це – про мого тата, Костянтина Анатолійовича.