Мама - це перше слово, яке ми сказали в дитинстві. Мама-це та людина, яка тебе кохає, допомагає тобі, піклується про тебе. Матуся-це найдорожча людина у світі. Немає такої людини, яка не любить свою матусю. Мама може замінити всіх, але її ніхто не замінить ! Сенс нашого життя- це мільйон її поцілунків, посмішок, заради цього й живемо.

У кожного є родина. Це найдорожчі люди, які нас люблять, жаліють, тому що ми для них теж рідні - це наші батьки. І ми їх найбільше любимо, ми без них не уявляємо свого життя. А тато і мама - найрідніші нам люди.

Мого тата звати Ігор Володимирович. Він хороший, сильний, умілий, учить мене бути працьовитою, адже на його плечах найважча робота. Ми завжди з ним радимося, як вчинити в скрутну хвилину. Тато служив у Ленінграді. Коли він розповідає про свою службу, мені теж хочеться піти в армію.

Зараз, з посмішкою на обличчі згадуючи дитячі роки, я розумію, що щасливим вони стали завдяки моїм найкращим у світі батькам. Адже саме вони подарували мені піклування, виховання, моральні цінності та безліч іншого. Мама виростила вдячну доньку-помічницю, а тато – справжню українку.

Мого тата звуть Віталій Олександрович. Він добрий і дуже працьовитий. Про таких, як він, говорять: «Майстер на всі руки». Татусь ніколи не сидить без діла, він завжди зайнятий якоюсь справою: ремонтує, ладнає, облаштовує наш двір. Нещодавно своїми руками татко змайстрував затишну бесідку, а для нас із братиком – чудову гойдалку.