Напевне, немає рідніших на землі людей, ніж батьки. Вони поряд із нами від самого народження: дбають, піклуються, люблять так, як ніхто на світі… Батьки ладні зробити все заради нашого щастя. І ми, діти, маємо бути вдячними за це.

Ось і випала мені нагода розповісти про свого тата. Мій тато – військовослужбовець. У нього відповідальна робота. Він служить Вітчизні. Звичайно, мені подобається, що мій тато - мужній чоловік, - який знається на техніці, уміє швидко приймати правильні рішення в складних ситуаціях, організувати виконання покладених завдань, узяти на себе відповідальність за життя та долю інших людей.

Мій тато… Який він? Думаю, що для кожної дитини її батьки, дідусі, бабусі найкращі, найрідніші. За, що я люблю й ціную свого тата? Він не має професорських звань, високої посади, не є відомим діячем, артистом чи письменником. Ні, мій тато проста, звичайна людина.

У житті кожної дитини є дві найважливіших людини - це мама і тато. Про маму складено багато пісень та віршів, ми вдячні їй все наше життя, любимо та цінуємо свою матусю. А ось про тата ми завжди забуваємо. Але ж це він вчить нас розуміти життя, допомагає своїми порадами у скрутну хвилину, захистить нас у негаразди.

У нас дружна сім’я, а на чолі її – наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожою на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою.