Мій тато – найкращий!
Тато. Як багато значить він для мене. Милий, надійний, ініціативний, веселий, розумний, товариський, щирий, вимогливий, чудовий. Цей перелік можна продовжувати ще довго і все це – про мого тата, Костянтина Анатолійовича.
Він для мене взірець в усіх справах. Наша сім’я тримається на татові. Він усьому голова: і поради він дає, як на світі жити. Я йому вірю, тому що все, що він добився в житті – завдячує своїм рукам та своїм знанням.
Не треба цуратися будь-якої роботи - часто нагадує мені татусь, коли просить допомогти мамі на кухні. Ми з мамою із захопленням дивимося на вправні руки татуся, коли він хазяйнує біля плити.
Мій тато найкращий ще й тому, що його поважають на роботі як висококваліфікованого працівника.
Мене захоплює будь-яка справа, до якої торкаються татові руки. Він навчався в технікумі механізації, його роботи викликали інтерес та похвалу у викладачів. Він навчився читати технічні креслення та інструкції до використання, тому вся побутова техніка та електроапаратура в нашому домі підключена татом.
На мою думку, поняття щастя саме в тому, що моя сім’я повна. Так склалося в сучасному житті, що багато сімей живуть порізно. Найчастіше батьки розлучені, а від цього страждають діти. На мою думку, особливо хлопчики. Адже саме їм потрібне батьківське слово, чоловіча підтримка. Серед моїх друзів багато таких. Це проблема соціальна. І я знаю, що кожен з таких дітей, коли виховуються без тата, хотіли б багато чого зробити, щоб їх сім’ї були щасливі і жили разом. Можливо і слухняніші були у підлітковому віці. Я вболіваю за таких друзів. І по можливості, мій тато їм допомагає, чим може. Він для мене найкращий і мене бере гордість за нього. Хоч тато і працює цілий день, а як прийде додому, втіха, радість настає. Я живу з рідними батьками і завдячую їм за своє щастя в дружній родині.
