Василь Сухомлинський: уміння дітей запитувати — це «вузлики знань»

«Вузлики знань» — так образно писав Василь Олександрович Сухомлинський про необхідність розвивати у дітей допитливість, що найбільше  виявляється в уміннях запитувати, спостерігати, міркувати, досліджувати. Пізнавальна активність і самостійність дітей формується, коли діти запитують. В їхніх запитаннях — потреба розібратися у незрозумілому, висловити своє ставлення, розв’язати якусь проблему. Звертаючись до вчителів, педагог писав: «Прагніть, щоб ваші учні побачили, відчули незрозуміле, щоб у них виникло запитання, якщо вам цього вдалося досягти — маєте половину успіху… Адже запитання пробуджують бажання знати». Саме бажання пізнавати нове є найвиразнішим критерієм мотивації самостійного учіння, до якого прагне сучасна школа. Становлення мотивації, за Сухомлинським, — це зміни у структурі навчальної діяльності, від якої учень відчуває радість — від своїх успіхів у навчанні, від пізнання того, що сам дізнався, сам зумів зробити. Це положення є наскрізним для сучасної школи, воно передбачає, що вчитель не «подає» матеріал, а діти  змалечку  не  звикають  вчитися на «готовому», діючи за зразками. В. О. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що кожен учень має здобувати свої знання, вміння. У його працях  виділено 12 комплексних умінь, що є найбільш важливими для розвитку пізнавальної активності і самостійності учнів. Це уміння спостерігати, порівнювати, запитувати, знаходити нове, невідоме та ін.

Дуже важливим збудником допитливості Василь Олександрович вважав виникнення у дітей інтелектуальних почуттів, без яких не може бути повноцінного навчання, це здивування, хвилювання, радість, замріяність, захоплення, сумнів і вольові зусилля долати труднощі та ін. З інтелектуальних почуттів розвивається емоційний інтелект, який є дуже важливим для ефективної комунікації. Почуттєве сприймання прокладає місточок розуміння й усвідомлення не лише сюжету, а й найважливіших цінностей життя людини в родині, суспільстві, природі.

Ґрунтуючись на працях В. О. Сухомлинського, ми визначили доцільність використання для активізації мислення дітей такі запитання:

• запитання, які допомагають учням побачити нове або виокремити незрозуміле;

• навідні запитання, які допомагають їм знайти шлях до правильної відповіді;

• мотиваційні, що активізують увагу, мислення, інтерес, почуття;

• пояснювальні (вчитель/дорослий ставить запитання, на яке відповідає сам, спонукаючи дітей до внутрішнього мовлення, рефлексивних суджень);

• прогнозувальні запитання, які спонукають дітей висловлювати свої передбачення;

• проблемні запитання, які пропонує вчитель/дорослий або діти формують самі, доходячи до цього під час аналізу проблемної задачі;

• контролювальні запитання щодо якості засвоєного (принагідно, зазначимо, що Сухомлинський радив учителям не захоплюватись такими запитаннями, дуже обережно використовувати оцінки-бали).

У навчанні дітей запитувати й міркувати Василь Олександрович важливу роль надавав вибору книг і якості навички читання, особливо у початкових класах, де вона цілеспрямовано формується. Він підкреслював, що успішне навчання в середніх і старших класах залежить насамперед від уміння свідомо читати: читаючи, думати й думати, читаючи.

Навіть заголовки деяких оповідань Сухомлинського сприймаються наче запитання автора до читачів. Наприклад, «Як Наталя в Лисиці хитринку купила», «Про що думала Марійка», «Як змінюється колір снігу» та ін. Частина творів мають такі заголовки, які діти можуть перетворити у питальні речення, висловлюючи цим своє розуміння прочитаного, відповісти на запитання.

Зміст творів Василя Сухомлинського є доброю основою для проведення уроків-роздумів, уроків-інсценізацій прочитаного, розвитку творчих здібностей дітей. У праці «Сто порад учителеві» педагог закликає вчителів: «Прагніть, щоб знання учнів були не кінцевою метою, а засобом, щоб вони не перетворювалися в нерухомий мертвий багаж, а жили в розумовій праці школяра, в духовному житті колективу, у взаєминах між школярами, у тому живому і безперервному процесі обміну духовними багатствами, без якого не можна уявити повноцінного інтелектуального, морального, емоційного, естетичного розвитку. Ведіть своїх вихованців від книжки до думки й діяльності, від діяльності до думки й слова».

Опрацюйте з дитиною мініатюри Василя Сухомлинського, поміркуйте разом над відповідями на поставлені запитання.

Мініатюри Василя Сухомлинського

Білі полотна

Це було восени. Світили зорі. Тихо стояв ліс. Поснули пташки. Перед самим світанком прийшла до лісу бабуся Морозиха. Принесла білі полотна, розіслала на зеленій траві. Побіліли галявини, навіть посвітлішало в лісі. Сіра сова поглянула на білі полотна, подумала, що вже ранок, і заховалася під сучок.

Зачервоніло небо на сході. Зійшло сонечко. Де ж поділися білі полотна? Немає жодних полотен. Блищать на траві срібні крапельки роси. Де ж бере бабуся Морозиха стільки білих полотен? Чи принесе вона їх і наступної ночі? І хто їх тче, ті білі полотна?

Хто розповідає казку бабусі?

Два брати, трирічний Петрик і п'ятирічний Миколка звикли, що бабуся Марія дає їм вечеряти, стелить постіль і вкладає спати. А потім сідає на стілець і розповідає їм казку.

Бабусина казка заколисує хлопчиків. Вони засинають.

А вранці, ледь прокинувшись, Петрик і Миколка бачать: бабуся Марія вже порається на кухні, готує їм сніданок.

Одного разу Миколка спитав:

— Бабусю, а коли ви лягаєте спати?

— Тоді, як вас покладу...

— А встаєте коли?

— Тоді, коли вам ще лишається три години спати.

— А хто ж вам казку розповідає, бабусю? Бабуся Марія усміхнулася й промовчала,

А Миколка все думав: «Хто ж розповідає бабусі казку?»

Цікавий Клубочок

Бабуся плела шкарпетки. Біля її ніг лежав Клубочок тонкої вовни. Бабуся грілася на сонечку, і Клубочок грівся. І захотілося йому дізнатися, звідки сходить сонечко й куди воно заходить. Покотився він, побіг. Біжить день, біжить другий, третій, десятий. Тисячу днів біжить, через ріки й моря перепливає. І прибігає Клубочок до Сонечка. Питається Клубочок:

— Сонечку, Сонечку, скажи, звідки ти сходиш і куди заходиш?

Здивувалося Сонечко:

— А як ти знайдеш дорогу додому?

— За ниточкою, — каже допитливий Клубочок.

— Ну, то знай: Сонечко сходить там, де закінчується бабусин сон. А заходить туди, де починається бабусин сон.

Побіг Клубочок додому й про все розповів бабусі.