Моя мама найкраща!

Хто раненько торкається моєї щічки, а потім цілує мене? Хто тихенько шепоче: «Вставай, моє сонечко!». Так, це моя рідненька, моя найкраща мама Таня.

Я люблю свою матусю, люблю її голос, її очі, її чарівну посмішку.

Мені здається, що моя мама найкраща, бо вона мене навчила читати і писати. Сиділа біля мого ліжка, коли я хворіла.

Мою матусю звуть Світлана. Вона лагідна і добра. Моя мама дуже чемна, вихована і справедлива людина. Якщо я чомусь не правий, вона пояснить мені, дасть пораду.

Мою маму звуть Тетяна Анатоліївна. Їй тридцять років. Але, на мій погляд, вона виглядає набагато молодшою. Ми з татом вважаємо, що вона дуже красива жінка.

Говорять, що всі мами однакові, але моя мама інша, не така як усі. Це мої власні роздуми і я хочу поділитися ними.

Я проснувся від теплого дотику. Це лагідно взяла за руку мене мама.

Напевно, в кожного є мама? Кожен любить її. Зате не кожен допомагає їй.

Йшов 1968 рік... У природі панувала спека, й не дивно адже літо.. Дерева вже дарували людям перші смачні плоди, а молода закохана пара чекала народження первістка...

Слово мама…таке ніжне і лагідне! І називає воно найпрекраснішу та найріднішу людину на Землі.

Що в світі найважливіше? Сім’я, здоров’я, життя, а ще Мама! Не випадково в народі кажуть: «Дитина без батька - напівсирота, а без матері – кругла сирота».

Присвячую найріднішій людині

Люблю весну… За що? За її квіт і воскрешальність…За те, що вона – весна. Скільки себе пам’ятаю, зажди я цю весну любила. Може, тому, що саме о цій порі народилась.

Дитинство… Казкова країна, у якій дітлахи живуть неймовірними мріями і вірою в Діда Мороза. А може, це ціла планета, яка з кожним роком віддаляється від нас?

Ми всі народжені від любові. А любов для мене – це мама і тато. Вони для мене – найрідніші люди, що живуть заради мене, моїх мрій і бажань, заради того, аби я виріс справжньою людиною. Саме тому вони вказують мені на мої помилки, застерігають від неприємностей, дають гарні життєві настанови.

Мало не кожна дитина переконана, що її матуся – найкраща у світі. І хоча інколи матуся й свариться, діти все одно не перестають любити своїх мам.

Відкриваєш очі і мовчиш коли бачиш її. Вона навшпиньки заходить у кімнату , споглядає у вікно і намагається тебе не розбудити та ти вже давно не спиш. Якби вона знала. Ледь-ледь стараєшся приховати відкриті очі і любуєшся як ніжно вона складає руки над тобою… так, ніби молиться.