Проблеми є через відсутність діалогу поколінь
Чому ми, батьки і діти, не завжди оцінюємо цілком реальні можливості нормального людського спілкування у ситуації вирішення серйозних проблем. Аби наші батьки та діти повноцінно почувалися щасливими у будь-які часи, адже воєнна доба не може тривати вічно, варто навчитися слухати одне одного, чи не так?
Наша молода авторка Еліна Дробко, учасниця позашкільного гуртка «Школа успіху» ЦДЮТ №5 м. Харкова, 11-класниця 126-ї Харківської школи, учасниця Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості» у номінації «Текстові твори» підготувала статтю на актуальну тему, що має назву «Чому діти тікають з дому?»
Важко не погодитися із ключовою ідеєю сюжету: проблеми можна вирішувати під час нормального живого спілкування, коли відбувається справжній діалог поколінь…
Леонід ГАПЄЄВ,
автор ідеї проведення Міжнародного фестивалю
«Щастя у творчості»
Чому діти тікають з дому?
Проблема взаємовідносин дітей і батьків завжди цікавить суспільство. Але коли вже діти тікають з дому, варто глибоко замислитися про причини й наслідки цієї небезпечної ситуації.
Думаю, на такий вчинок дитину спонукають багато причин. Наприклад, сварка чи непорозуміння із батьками. Дитина тікає з рідної домівки, коли батьки не забезпечили її елементарними речам або не влаштовують умови перебування вдома. Тут йдеться про дітей, які не досягли 18 років. Також можливі конфліктні ситуації у родині, недбале відношення до її членів.
Інша ситуація. Є хлопець або дівчина, друг чи знайомий, тобто людина, до якої можна піти. Дитина знайшла людину, в якої буде мешкати. І що далі? Якщо вона сама йде з дому, то згодом зрозуміє, що їй просто ніде ночувати, немає елементарних умов життя. З точки зору здорового глузду, це нерозумний вчинок. Але таке трапляється у реальному житті. А ще є доволі поширена проблема сучасних дітей, як в народі кажуть, вітер в голові... Тобто хтось із молоді потрапив під вплив друзів, немає чим себе зайняти, немає мети в житті. У такій родині відсутнє виховання.
Втеча з родини: навіщо дитина таке вчиняє
Коли дитина втікає, на той момент вона не замислюється про наслідки, не дбає про свою безпеку. Особливо лячно, якщо вона йде вночі по вулиці, на якій ані рудої миші. У даному випадку стає об'єктом посягань для зловмисників. Такий психологічний стан властивий для людини, якщо вона не хоче поводитися відповідно до діючих правових норм, соціальних і моральних вимог, які є у цивілізованому світі.
Коли дитина зникає на довгий час, спочатку просять допомоги у рідних і знайомих, бо не завжди поліція реально працює відповідно до закону. Може, батькам не варто одразу панікувати. Варто трошки зачекати. Але якщо тривалий час, скажімо, протягом доби, не повернулася та не відповідає на телефонні дзвінки, слід повідомити про це поліцію.
Що роблять батьки у разі зникнення дитини? Зазвичай, розвішують фотографії доньки чи сина, різні світлини просто на вулиці, викладають фото дитини на сайті поліції.
За необхідності, батьки через декілька годин після зникнення, або через добу звертаються до поліції, офіційно повідомляють правоохоронців про зникнення. Отож, як кажуть, у дитини одна думка, а у батьків мільйон, тому вони змушені залучати поліцію до пошуку. До розшуку доньки, сина або навіть їх обох залучають мінімум 300 осіб правоохоронців. Шукають дітей по всьому місту, опитують громадян, всюди розклеюють фотографії зниклого. Держава витрачає на все це багато ресурсів та коштів. І уявіть собі, яка буває велика радість, якщо дитину таки знайдуть цілою й неушкодженою, живою та здоровою. Пригадую, як моя подруга одного разу зникла з дому на 2 тижні. Бо вона тоді вирішила поїхати у сусіднє обласне місто Суми до своєї знайомої. Щоправда, тоді з батьками контакт вона підтримувала по телефону. Добре, що дівчина повідомила про своє реальне місце перебування, хоча б на другий день.
Шукаймо шляхи порозуміння
Я вважаю, що як би там не було, але все ж таки краще не ризикувати своїм життям та не тікати з дому через якісь дрібниці. Життя нам Бог дав одне, про це так само не варто забувати. Та й батьків треба цінувати й поважати. Не варто створювати для них зайві клопоти і стреси, що має місце під час пошуку зниклої дитини. Адже будь-які непорозуміння між дітьми і батьками можна спробувати вирішити під час нормального живого спілкування. Нехай відверта й спокійна розмова допоможе всім нам у проблемних ситуаціях. Варто і дітям, і дорослим спробувати пошукати власні шляхи порозуміння. Чи не так?
Отож, любі діти, думайте про свої вчинки, що відбувається з нами саме тут і зараз. І тоді робіть правильні висновки, живіть у мирі й злагоді з батьками, не тікайте з дому.
Еліна ДРОБКО,
учасниця гуртка «Школа успіху» ЦДЮТ №5 м. Харкова,
спеціально для Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості»
