Інституційний аудит, або Освіта у звіті…

Сьогодні маємо таку тенденцію, що багато зайвої звітності поклали на голови і плечі педагогів. Законодавством це обмежено, а в реальності на місцях вчителі мусять виконувати позаурочну роботу кожні півроку та у кінці навчального року. Йдеться про написання звітів, за що насправді не платять. А ще нелегко буде сіяти добре й вічне серед молоді та їхніх батьків, коли на голови вчителів деякі управлінці скидають купу недостовірної інформації і «завдань». Уявіть ситуацію, коли під час методичної наради педагогам розповідають про те, що незабаром має відбутися інституційний аудит. Лунають «побажання» й «пропозиції» від посадовців управління освіти, щоби діти не боялися тих, хто прийде з візитом на заняття. Як адекватно психологічно та грамотно юридично діяти у таких випадках? Докладніше поговоримо у цій статті.

Підстави інституційного аудиту, або Як протидіяти маніпулюванням в освіті?

Відповідно до ст. 45 Закону «Про освіту» інституційний аудит ― це комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти (крім вищої освіти), які забезпечують його ефективну роботу і сталий розвиток. Метою проведення інституційного аудиту є оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та вироблення рекомендацій щодо підвищення якості його освітньої діяльності, вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Інституційний аудит проводиться у позаплановому порядку в закладі освіти, який має низьку якість освітньої діяльності. Також він може бути проведений у позаплановому порядку за ініціативою засновника, керівника, колегіального органу управління, вищого колегіального органу громадського самоврядування або наглядової (піклувальної) ради закладу освіти. За результатами проведення інституційного аудиту надаються висновок про якість освітньої діяльності закладу освіти, внутрішню систему забезпечення якості освіти, а також рекомендації щодо вдосконалення діяльності.

Про свободу викладання педагогів…

Як педагогам навчитися захищати своє право на свободу викладання, аби протидіяти бюрократії? Тобто як зосередитися безпосередньо на викладанні і навчанні, замість постійного оформлення різних документів? Сьогодні найтиповішим способом маніпулювання вчителями є переобтяження їх зайвими документами, що не визначені законодавством. «Плани-конспекти занять ви повинні мати до своїх уроків». Таке «завдання» вчителям від управлінців варто сприймати критично. Дуже прикро, що в системі освіти на місцях досі залишився споживацький підхід до педагогів, дітей та батьків з боку деяких управлінців. Люди потрібні тоді, коли треба щось показувати? Йдеться про цікаві уроки, майстер-класи, конференції, різні досягнення та інші інновації. Воно, на перший погляд, цілком нормально. Добре, коли є що показати широкому загалу і поділитися цікавим досвідом. Але це краще робити для батьків, журналістів, громадських організацій в рамках акцій та різних проєктів. Коли ж такі «покази» вчителі роблять не за власної ініціативи, а через вказівки чиновників, які мають оцінювати їхню роботу та якість навчання дітей, то ми знову повертаємося до часів радянської показухи, хоча й доволі голосно говоримо про нову українську школу? Але погано те, що людьми намагаються маніпулювати через шалену бюрократизацію освітнього процесу.

Не лише під час проведення інституційних аудитів, але й у процесі будь-яких місцевих перевірок маємо поставити на місце держслужбовців, які насправді побоюються втратити свої посади у системі постійно реформованої державної служби. Звернімо увагу на зміст Наказу МОН України від 27.05.2014 №648 «Щодо припинення практики створення та вимагання від дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0648729-14#Text). Міністерство освіти і науки України наказує припинити практику створення та вимагання додаткової, не передбаченої законодавством України звітності для місцевих органів управління освітою та дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних навчальних закладів. МОН доручило місцевим органам управління освітою в межах компетенції вжити додаткових заходів щодо припинення наступної практики: 1) створення та вимагання додаткової, не передбаченої законодавством України звітності та документів, позбавлених управлінського змісту, для підпорядкованих навчальних закладів; 2) встановлення вимог педагогічним працівникам під час проходження атестації, а також під час атестації навчального закладу щодо подання ними відомостей, інформацій, інших матеріалів, обов'язковість подання яких не передбачена законодавством України; 3) встановлення заборони педагогічним працівникам щодо використання будь-яких інформаційних, довідкових матеріалів, не заборонених законодавством України, при підготовці до навчальних занять та при здійсненні позакласних заходів. Не менш цікаві застереження МОН для місцевих посадовців стосуються необхідності припинення практики обов'язкового визначення тематичних завдань та застосування формального підходу при їх визначенні у підпорядкованих навчальних закладах, їх методичних об'єднаннях та для педагогічних працівників. Також йдеться про заборону для місцевих чиновників примушування навчальних закладів та учасників освітнього процесу до участі у різноманітних позапланових заходах (конкурсах, турнірах, змаганнях) та збору звітності, рейтингового оцінювання за результатами їх проведення.

Окремо у п. 3 Наказу МОН від 27.05.2014 № 648 «Щодо припинення практики створення та вимагання від дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України» рекомендовано  місцевим органам управління освітою в межах компетенції: оптимізувати кількість колективних заходів (наради, засідання тощо) за участі педагогічних працівників, проводити їх у час, вільний від навчальних занять та виключно у випадках, коли питання потребують колективного розгляду. І ключовий аспект рекомендацій профільного Міністерства звучить так: забезпечувати права педагогічних працівників на вільний вибір форм, методів, засобів навчання, визначати результативність їх педагогічної діяльності винятково за рівнем якості знань учнів та докладеними до цього зусиллями педагогічних працівників.

Тут варто процитувати ст. 54 Закону «Про освіту». Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники (серед іншого) мають такі права: на академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі; педагогічну ініціативу; розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проєктів, освітніх методик і технологій, методів і засобів. Також державою гарантується педагогам право на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників. Не менш суттєвим є право педагогів на відзначення успіхів у професійній діяльності; справедливе та об’єктивне оцінювання їх професійної діяльності; захист професійної честі та гідності.

Інший цікавий аспект порушення прав людини та маніпулювання стосується розповсюдження недостовірної інформації про те, що «такого-то місяця чекайте гостей, які відвідають ваші уроки». Йдеться про держслужбовців Державної служби якості освіти. Це може створювати психологічну напругу серед вчителів, дітей та батьків, якщо почати проводити активні «репетиції» відкритих уроків для майбутнього аудиту. Як цьому протидіяти? Не лише керівник освітнього закладу чи педагог, але й будь-яка зацікавлена особа з числа батьків може направити письмовий (електронний) запит на публічну інформацію про проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої, позашкільної освіти області. У відповіді на запит почитайте календарний план проведення аудитів на поточний рік і зрозумієте, наскільки це стосується вашого закладу освіти.

Аудит на практиці: як законно це має бути?

В процесі підготовки теми автору вдалося зібрати різну інформацію відповідних держорганів. Так, Державна служба якості освіти України (Департамент інституційного аудиту) у відповіді від 28.04.2021 поінформувала, що з метою оцінювання освітніх і управлінських процесів та внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти члени експертної групи під час проведення інституційного аудиту спостерігають за освітньою діяльністю закладу освіти, відвідують навчальні заняття, а також опитують здобувачів освіти, їх батьків, педагогічних працівників щодо освітньої діяльності школи. Опитування, як один із методів збору інформації під час проведення інституційного аудиту, здійснюється анонімно (в анкетах відсутні питання, за допомогою яких можна було б ідентифікувати особу). Анкетування педагогічних працівників та батьків здобувачів освіти під час проведення інституційного аудиту відбувається добровільно, а учнів — виключно за згодою їхніх батьків.

Не варто вимагати від педагогів готувати зайві документи для аудиту. Адже Інструкцією з діловодства у закладах загальної середньої освіти, затвердженою наказом МОН від 25.06.2018 № 676, не передбачено обов’язкових вимог щодо планування педагогічними працівниками освітньої діяльності. Формат, обсяг, структура, зміст та оформлення календарних планів та поурочних планів-конспектів є індивідуальною справою вчителя.

Ще два практичні аспекти. Якщо інституційний аудит відбуватиметься планово у закладі загальної середньої освіти, то це має бути завчасно зазначено у плані проведення аудитів конкретної області. Можете заздалегідь написати запит на публічну інформацію до Державної служби якості освіти про перелік закладів освіти вашої області у конкретні періоди календарного 2021 року. І тоді з отриманої відповіді протягом 5 робочих днів швидко дізнаєтеся достовірну інформацію, чи стосується це вашого освітнього закладу.

А стосовно проведення аудиту в закладах позашкільної освіти, то взагалі сьогодні немає таких правових підстав. У письмовій відповіді МОН, ДСЯО повідомили автору статті про те, що сьогодні ще не розроблено підзаконного нормативного акту, яким було би передбачено проведення інституційного аудиту у закладах позашкілля. А проєкт такого Порядку проведення інституційного аудиту у закладах позашкільної освіти має бути оприлюднено на сайті МОН, ДСЯО для відкритого громадського обговорення.

Куди поскаржитися у разі неправомірних дій посадовців під час проведення аудиту?

Чимало серед опитаних автором респондентів повторювали однакову думку про те, що Держслужба якості освіти як профільний держорган потребує кардинальних змін. Окремо автором направлені звернення до парламентських груп і фракцій, профільного комітету Верховної Ради України. І вже розглядаються депутатські звернення до МОН з низки питань діяльності Держслужби якості освіти. В свою чергу, на звернення автора до Служби Освітнього Омбудсмена, де мають захищати права дітей, педагогів як учасників освітнього процесу, письмово поінформували, що Держслужба якості освіти розробляє проєкт протоколу поведінки експертів, залучених до інституційного аудиту, де будуть міститися відповідні правові норми, що стосується правил їх етичної поведінки. Адже вони є держслужбовцями, мають не забувати про служіння суспільству і державі.

А у проблемних ситуаціях за наслідками аудиту зі скаргами варто звертатися до таких інстанцій: МОН, Освітній Омбудсмен, Уповноважений Президента України з прав дитини (якщо є порушення прав дитини з боку Держслужби якості освіти), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (щодо незаконного використання персональних даних), Центрального комітету профспілки працівників освіти і науки (у разі утисків педагогічних працівників слід ініціювати питання про моніторинг правомірності поведінки керівників та перебування їх на посадах). 

І окремою «фішкою» у боротьбі з бюрократією є спосіб звернення до народних депутатів, депутатських фракцій, груп, профільного парламентського комітету з питань освіти. Бо депутатські звернення теж можуть стати дієвим методом захисту проти маніпулювання в освіті.

І, насамкінець, варто усім нам запастися знаннями та людським терпінням. Бо, говорячи мовою відомого класика, маємо те, що маємо: освіта у суцільному звіті?

Леонід ГАПЄЄВ