Чому ми любимо українські книжки?
Виховання патріотизму варто починати змалечку, з любові до української книжки. Саме тому з нагоди Дня українського козацтва учасники гуртка «Точка зору» ЦДЮТ №5 разом із 4-класниками 136-ї Харківської школи взяли участь у дитячих позашкільних літературних читаннях на тему «Чому ми любимо українські книжки?»
Запланована виховна бесіда плавно перейшла у неформальні діалоги педагога з молоддю, яка виявила зацікавлення сюжетами україномовних книжок. Виявляється, тяжіння до українського літературного середовища в дітях є, але розвивається по-різному. В одних воно проявляється більш активно, якщо батьки читають казки чи оповідання українських авторів. А інші відверто говорять про те, що під час домашнього читання частіше слухають російськомовні сюжети.
Особливий інтерес серед запропонованої україномовної літератури викликали такі твори як «Небезпечна спадщина» (автор Андрій Кокотюха), «Дівчинка, яка рятувала книжки» (автор Клаус Гагеруп, переклад з норвезької Наталії Іваничук, ілюстрації Лізи Айсато) та «Обережно!» (Усе, що має знати дитина, щоб безпечно бавитися вдома, автор Гжегож Касдепке). До речі, цей україномовний переклад твору Г. Касдепке із серії «Нова дитяча книга» цілком підходить для виховання серед дітей культури побуту. Дійсно, кажучи словами героя сюжету, життя ― класна штука, а людина все життя вчиться. І куди не треба сунути пальці, тепер діти краще знатимуть… А от про сучасне ставлення дітей до книжки можна дізнатися з сюжету «Дівчинка, яка рятувала книжки». Це водночас весела і сумна історія, за словами одного з учасників дитячих позашкільних літературних читань.
Втім відповідь на ключове запитання «Чому ми любимо українські книжки?» тепер варто пошукати дітям із батьками під час домашнього читання та спілкування…
Леонід ГАПЄЄВ, керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ №5
