Справи сімейні

Справи сімейні

Щоб розпочати таку важливу подорож, як сімейне життя, вам про це треба дещо пізнати. Тоді ви зможете прокласти,   образно кажучи, свій маршрут.

Будь-який успішний шлюб будується на певних базових принципах. Якщо у вас до того ж є інструменти, щоб   справлятися з труднощами в подружньому житті, та якщо знаєте, як їх застосовувати, ви зможете створити щасливий   союз, який продовжиться все життя.

На чому базуються щасливі сімейні стосунки? Що дозволяє зберегти їх й отримати від них задоволення? Як бути,   якщо у вашому шлюбі назрівають серйозні проблеми? І що ви можете зробити, щоб ваш шлюб не розпався? Як з цим   справитися, якщо у подружжя постійно виникають протиріччя? Якщо хтось із них або обоє збираються розлучитись і шлюб уже знаходиться в критичному стані, то як це можна виправити?

Трохи статистики про шлюби

За даними Головного управління статистики в місті Києві, за січень—грудень 2011 року укладено 26 497 шлюбів (що на 4 026 реєстрацій більше, ніж за січень—грудень 2010 року). Кількість розлучень за цей період склала 4 832 одиниці.

За січень-червень 2012 року ук­ла­дено 7860 шлюбів (що на 1093 реє­страції менше, ніж за січень—червень 2011 року). Кількість розлучень за цей період склала 2001 одиницю. (Інформація щодо кількості розлучень з липня 2010 р. наводиться без урахування розірвань шлюбів, здій­снених у судовому порядку, відповідно до Закону України «Про державну реє­страцію актів цивільного стану» від 2010 р. № 2398-VІ).

Зменшення кількості шлюбів у першому півріччі 2012 року, ніж за той самий проміжок часу в 2011 році, наводить на думку, що значна кількість людей не поспішає вступати в офіційний шлюб. Це явище насторожує, бо якщо воно буде поширюватися і надалі, то може привести до кризи державно-суспільного інституту шлюбу та сім’ї.

Що мають знати про шлюб майбутні подружжя

Шлюб… Подружнє життя… В одних людей ці слова викликають приємні асоціації, в інших — душевний біль. Адже, на перший погляд, здається дивним і незрозумілим, чому дві людини, які одного разу пообіцяли любити та турбуватися один про одного, потім враз або через деякий про­міжок часу втрачають взаємну при­в’язаність. Той факт, що багато сімей розпадається, не означає, що інститут шлюбу поганий сам по собі. Скоріше за все, подібне відбувається тому, що люди самі винні в цьому, бо не до кінця усвідомлюють, що таке шлюб і подружнє життя. Багато майбутніх сімейних невдах помилково вважають, що вступ у шлюб — це тільки свято, суцільні задоволення та романтичні пригоди, які будуть продовжуватися все життя. Але вони забувають про те, що свята швидко проходять. А коли починаються трудові будні, які не всі подружжя витримують і, як кажуть у спорті, завчасно «сходять з дистанції».

«В Україні швидко одружуються і швидко розлучаються», — пише австрійська газета «Ді Прессе». На думку соціологів, з одного боку, сімейні цінності залишаються для українців пріоритетними. Люди одружуються часто і рано. Але потім їх наздоганяють тяжкі будні та фінансові проблеми. Традиційно молодятам повинні допомагати батьки, але зараз у багатьох на це немає коштів. Частою причиною конфліктів буває алкоголізм. Серйозною проблемою для розлучених матерів залишаються аліме­н­ти — правосуддя працює вкрай повільно. Якщо чоловік не платить аліменти добровільно, отримати їх через суд надзвичайно важко. Отже, якщо навіть у вашій сім’ї все зайшло настільки далеко, не поспішайте робити висновок, що залишається тільки одне — розлучитися. Вірогідно, ваші стосунки ще можна налагодити. Багато чого залежатиме від того, наскільки ви до цього готові.

Адже сім’я — це живий організм, і в ньому постійно відбуваються змі­ни. І це неминучий процес: ми дорослішаємо, мужніємо, старіємо. Народжуються, ростуть і стають дорослими наші діти, з нами відбуваються інші важливі події. Сімейне життя складається із певних стадій, етапів. І кожна з цих сходинок примушує наше життя змінюватись не тільки зовні, але й внутрішньо. Подружні стосунки теж змінюються, не стоять на місці, вони або розвиваються, і цей розвиток носить позитивний характер, або, навпаки, погіршуються, тобто подружжя виявляються не готовими до змін у своєму житті. Люди сімейні просто зобов’язані навчитися адаптуватись до умов, які змінюються.

Якщо подружжя не хоче змінитися саме і змінювати своє ставлення до ситуації, що склалася, їх шлюб довго не протягне. І навпаки, якщо ви хочете помиритися зразу ж після сварки, то краще все ж таки утримайтесь і візьміть невеличкий тайм-аут. Вам треба переключитися, зайнятися якоюсь справою. Постарайтеся поглянути на себе зі сторони, спробуйте стати на місце партнера, щоб зрозуміти його почуття… І тільки після цього ідіть миритися. Точну кількість часу для роздумів назвати складно, тому що все дуже індивідуально, але в середньому виходить від 30 хвилин до декількох годин.

Щоб помиритися, не варто глибоко закопуватися у конфлікт і з’ясовувати, хто правий, а хто винуватий, навіть якщо проблема залишається актуальною. Приступайте до обговорення питання тільки після того, як помиритесь, коли емоційний фон стане більш сприятливим. При обговоренні зосередьте увагу на проблемі, а не на особистості свого співбесідника. Як же зупинити сварку? Психологи радять говорити по черзі: коли люди розмовляють, перебиваючи один одного, то градус бесіди підвищується, і вони переходять на крик, а розмова по черзі дає можливість бути почутими.

Є ще один спосіб — спокійне обговорення проблеми. Пам’ятайте, що ви як подружжя є одним цілим, а проблема знаходиться поза вами. Спокійно обговорюйте болючі особисті та злободенні життєві питання, не давайте їм можливості стати між вами клином. Як тільки сумісне рішення буде знайдено, проблема щезне. Якщо сварки трапляються часто, краще за все розібратися, через що саме сваритесь. Причини можуть бути різними: прихована образа, відсутність довіри, небажання поступитись, прагнення перевиховати, переламати один одного тощо. Джерелом багатьох проблем є незгода одного партнера з позицією іншого. Це може виражатися в тяжкому мовчанні або в бурхливій суперечці, яка часто переростає у велику та безрезультатну сварку. В результаті подружня пара перестає обговорювати конфлікти, тому що справа закінчується скандалом.

Існує припущення, що в хорошій сім’ї люди не сваряться і не суперечать один одному, тому що в кожного з них є своя точка зору. На жаль, відсутність сварок — це не більше, як міф. У партнерській парі необхідно прагнути до стану, в якому люди можуть виказувати свою думку, чути один одного і приходити до загального рішення. Об’єднання чоловічого розуміння та жіночої інтуїції надає нове бачення проблеми й сили для її вирішення. Якщо ваш партнер або партнерка не йдуть на контакт для примирення, не сприймайте таку їхню поведінку як особисту зневагу і не ображайтесь. Бо, як відомо, час — найкращий лікар.

Підготовка до шлюбу

Вибір чоловіка або дружини має відбуватися один раз і на все життя. Часто люди вважають, що основне — зробити правильний вибір партнера і приділяють занадто велику увагу пошуку свого ідеалу. Але краще за все до шлюбу спрямувати основні зусилля на вдосконалення свого характеру. Неможливо дізнатися все про людину, тому у шлюбі з часом будуть відкриватися все нові й нові, часом дуже несподівані грані характеру партнера. І якщо ми завчасно відшліфуємо свою особистість, навчившись лагодити з багатьма людьми, які мають різноманітні типи характеру, то у шлюбі набагато простіше зможемо адаптуватися до таких несподіванок.

Давайте проаналізуємо, чому не можна по-справжньому пізнати свою майбутню дружину (чоловіка). Перш за все, зауважимо, що взагалі пізнати іншу людину чи навіть себе до кінця практично неможливо. А якщо ми говоримо зараз з вами про сім’ю, то треба сказати, що потенційно в кожній жінці щонайменше знаходяться троє зовсім інших жінок і в кожному чоловікові — три абсолютно різних чо­ло­віки.

По мірі розвитку стосунків між чоловіком та жінкою ці взаємини проходять через три основні стадії: наречений та наречена, чоловік і дружина, батько та матір. Наречений, чоловік, батько — це зовсім різні люди, хоч і знаходяться вони в одній людині й у кожного з них своя логіка поведінки. Бо сам наречений ще не знає, яким він буде чоловіком або батьком. Теж саме можна сказати і про наречену. Отже, розглянемо всі ці етапи.

Наречений і наречена

Цей перший етап стосунків між чоловіком та жінкою — самий веселий і романтичний. Для цієї стадії характерні дві наступні риси. По-перше, кожний із закоханих намагається всі­ма силами приховати свої недоліки. По-друге, кожний з них намагається виставити напоказ усі свої позитивні якості, навіть ті, яких нема, але могли б бути. Просто на етапі романтичної закоханості дійсно хочеться виглядати краще, навіть перед самим собою.

Чоловік і дружина

Що ж відбувається з молодятами після шлюбу? Вони стають рідними і перестають соромитися один одного. Ставши чоловіком і дружиною, под­ружжя набагато більше пізнає один одного. Вони дізнаються про те, що раніше ретельно приховувалось і зараз приховується від чужих людей. Але тепер вони вже не чужі, вони — близькі родичі. Причому дружина стає ближчою за матір, а чоловік — ближчим, ніж батько. Саме після вступу в шлюб із людини на поверхню вилазять всі її погані звички.

Батько й мати

Стосунки між чоловіком та жінкою знову змінюються, і дуже серйозно. Поява дитини — це нове народження сім’ї. В чому ж проявляються змі­ни? В тому, що після народження дитини вся увага дружини зосереджена на дитині. Тому кожний батько, щоби змиритися з цими змінами, повинен відповідально та серйозно попрацювати над собою. Інакше буде рости взаємна образа і назрівати скандал. Чи треба говорити, що такий союз дуже нетривалий. Досконала любов починає проявлятися саме тоді, коли подружжя починає разом любити тре­тього (дитину), разом піклуватися про нього і працювати над його вихованням. Після народження дитини ви стали батьком і матір’ю. Тепер ваш дім вже не затишне гніздечко, куди ви можете приходити, щоб відпочити після трудового дня. Тепер дім — місце другої роботи. На жаль, не всі подружжя витримують таке важке навантаження, внаслідок чого швидко розлучаються. Як же знизити ризик невдалого шлюбу? Перед тим, як укласти шлюб, треба спитати себе: по-перше: «А чи хочу я, щоб ця людина була батьком (матір’ю) моїх дітей?» По-друге: від знайомства до шлюбу повинно пройти не менше року.

Авторитет батьків. Виховні можливості сім’ї

Авторитет батьків, його вплив на розвиток дитини — одна з важливих умов сімейного виховання. Сім’я впливає на особистість їхніх дітей не тільки безпосередніми цілеспрямованими діями її дорослих членів, але й усім способом життя. Стосунки в сімейному колективі потребують взаємо­розуміння, відповідальності, вміння організувати взаємини за принципами рівності, товаришування, поваги. Авторитет батьків полягає в їхньому вмінні ростити та виховувати дітей, не принижуючи їхньої людської гідності, але не слід і не підносити її. Авторитет — це постійна вимоглива робота над собою по самовдосконаленню та самовихованню.

У сім’ї, як в ніякому іншому колективі, виховуються почуття любові, співпе­реживання та радощів, тому сім’ю і називають школою виховання почуттів. Добрі почуття спонукають дитину до дій, розвивають у неї активність, чутливість і життєрадісність. Позитивні емоції — велика моральна сила, про яку в сім’ї турбуються з перших днів появи дитини на світ.

Постійне емоційне спілкування в позитивному ключі між членами сім’ї — одна із важливих умов сімей­ного виховання. Почуття любові між батьками, між дітьми та батьками створюють обстановку невимушенос­ті та довірливих, спокійних стосунків, що сприяють формуванню авторитета дорослих. Якщо взаємини між батьками не склались і в сім’ї виникають сварки, взаємні докори при дітях, то авторитету батьків в такій сім’ї не бувати.

Для багатьох чоловіків повага означає щось більше, ніж любов. Якщо ваш чоловік відчуває, що його поважають, цінують, довіряють йому керівництво та показують, що його старання не марні, — то він, очевидно, стане більш ініціативним. Зрозуміло, іноді ви будете не згодні з чоловіком. У такому випадку вам разом слід обговорити спірне питання. Але пам’ятайте, що слова і тон голосу можуть або будувати, або руйнувати шлюб. Тому говоріть із повагою, тоді у вашого чоловіка з’явиться бажання взяти на себе керівництво.

Однак любов і повага в сім’ї — не єдина умова сімейного виховання, що сприяє утворенню авторитета батьків. Якщо у батька або матері немає авторитету, то такий сильний виховний елемент, як любов до дітей, втрачає силу. Невизнання впливу батьків або одного з них виражається звичайно в невиконанні дитиною вимог дорослих, у неслухняності. Починається відкрита або прихована боротьба з дитиною, в якій батьки, як правило, здають свої позиції. Таку ситуацію можна назвати «дитина сіла на голову». В інших сім’ях утворюється протилежний стиль виховання, коли батьки починають застосовувати фізичну силу. Негативна сила дії такого прийому загальновідома.

Як же тоді бути? Заслужити авторитет у дітей дуже важко. Штучність поведінки батька або матері дитина зразу відчуває. Неможливо розбудити в дитині повагу до себе, нав’язуючи їй свою позицію: «я — матір!» або «я — батько!» Такі заклики не знайдуть відгуку в душі дитини. Лише поступово в її свідомість будуть входити такі поняття, як вірність обов’язку, слову, відповідальність за близьких тощо. А поки що мірилом усіх сімейних цінностей будуть слова та поведінка батька й матері. Тому так важливо дорослим пред’являти до себе високі вимоги. Особливо треба бути обережними з обіцянками, даними дитині або комусь іншому в їхній присутності. Невиконання обіцяного навіть одного разу треба зуміти пояснити. Якщо в дошкільному віці діти ще не все можуть зрозуміти, то пройде час і вони почнуть переоцінювати цінності та усві­домлювати, за що можна поважати батька чи матір, а за що — ні.

Коли батьки обговорюють між собою події поточного життя в країні та за кордоном, справи на роботі та вдома, то це має велике значення для виховання дитини. Але не можна забувати про те, що ці обговорення повинні носити оптимістичний характер. Якщо батьки необ’єктивні у своїх оцінках і говорять про справед­ливість, чесність, красу, а в їхніх розмовах або оцінках того, що відбувається, дитина чує зовсім інше, то всі настанови батьків будуть марні. Виховною силою володіє лише слово, що підкріплене ділом, позитивним прикладом.

Як не помилитися й досягнути успіху в подружньому житті

Коли ви тільки почали зустрічатись зі своїм майбутнім чоловіком або дружиною, ви вірогідно бачили в ньому чи в неї лише позитивні якості та майже не помічали недоліки. Чи можете ви чинити так і зараз? Ясна річ, у вас можуть бути обґрунтовані причини скаржитися на свого супутника життя. Можливо, вас дратують його (її) звички, в тому числі не тільки неетичні чи неестетичні, але й нездорові, шкідливі. Це може бути пристрасний потяг до алкоголю чи тютюну. Вам залишається тільки спитати себе: «На яких його (її) якостях краще зосередитися — на хороших чи на поганих?»

Перед тим, як ви зможете по-справжньому полюбити чоловіка, треба якомога більше знати про нього. Міцна любов базується на знаннях, а не на припущеннях і побажаннях. Ваша любов буде справжньою, якщо «знати» та «любити» буде для вас одне і теж. Почавши зустрічатися з чоловіком, постарайтеся зразу з’ясувати для себе його життєві цінності та цілі, щоб переконатися, чи дійсно він вам пара. Але перед тим, як використати критерії вибору, спробуйте відповісти на запропоновані питання самі та з’ясуйте свої власні цінності та цілі. У вас повинна бути схожість поглядів на життєво важливі питання і хоча би в загальних рисах на другорядні. Необхідна повна єдність, якщо це пріоритетна цінність або ціль, де не може бути ніяких компромісів.

Мабуть, важко зустріти людину, яка, вступаючи в такий бажаний законний шлюб, не мріяла б про повне, в тому числі, й сексуальне задоволення. Цілком природно, що бажання і прагнення подарувати його один одному є прямою турботою обох із подружжя. В інтимних стосунках у шлюбі повинен діяти принцип рівності партнерів. Кожний із них, чоловік або жінка, має право чекати повного задоволення, і в цьому необхідно завжди і всіляко допомагати один одному.

Запорукою задоволеності інтимним життям являються щоденні, теплі, дружні та сердечні взаємини між подружжям, від яких залежить хороший мікроклімат у сім’ї. Ніде люди не спілкуються так близько і довго, як у сім’ї. А це нелегко. Тому що життя без зайвих сварок буде залежати не тільки від одного з вас, а від обох разом. Це велика відповідальність. Перед собою та перед сім’єю. Перед майбутніми дітьми та перед суспільством.

Отже, з усіх прикладів видно, що хоча труднощі в шлюбі явища неминучі, але це не означає, що вони непереборні. Тоді в чому секрет успішного шлюбу? В щирій любові та повазі до близьких людей та у відповідальності за них. Тому треба й надалі пос­тійно розвивати, зберігати та плекати любов, особливо у власній сім’ї.

Сім’я в сучасному суспільстві

Потреба людей мати сім’ю й жити в ній є фундаментальною особливістю людини — такою ж, як розум. Сім’я, в сво­єму ідеалі, — єдиний організм, чле­ни якого живуть і будують свої стосунки на основі закону любові. Досвід сімейного спілкування вчить людину переборювати власний егоїзм і закладає основи здорового громадянства. Щодо ролі сім’ї у становленні особистості, то вона виключна та неоціненна. Але щоб такий союз, як сім’я, був довговічним, про нього треба добре і постійно піклуватися. Сім’я — одна з найважливіших складових вашого життя. Тому слід їй приділяти першорядну увагу.

Післямова

Якщо батьки не вчать своїх дітей сімейним цінностям, тоді вони можуть повстати проти батьків, а це веде до розпаду сімей. Із-за цього розпадається суспільство і навіть цілі нації. Деградація сексуальної моралі серед дорослих розбила безліч сімей і потягла за собою моральний розклад дітей. Аморальність і розпуста в особистому житті дорослих неминуче руйнує дитячі життя. Причина, чому в сучасному суспільстві рівень щастя людей сильно відстає від рівня їхнього матеріального благополуччя, полягає в розпаді інституту сім’ї. Для того, щоб врятувати свою сім’ю від розлучення, дорослі повинні дуже серйозно поставитися до свого способу життя і стати на шлях моральності. Тоді вони зможуть виховати дітей порядними лю­дь­ми, гідними своїх батьків.

Дійсно, взаємовідносини в сім’ї — це та основа, на якій формується особистість дитини. Відомий російський письменник Л. М. Толстой писав з цього приводу: «Будьте обоє обережні, уважні більш за все до взаємних стосунків, щоб не закралися звички роздратування, відчуженості. Нелегка справа стати однією душею та одним тілом. Треба старатися. Однак і нагорода за старання велика. А засіб я знаю один головний: ні на хвилину з-за любові подружньої не забувати, не втрачати любові та поваги як людини до людини. Щоб були стосунки, як чоловіка з дружиною, — але в основі всього щоб були стосунки як до стороннього, близького, — саме ці стосунки головні. В них держава».

Атмосфера сім’ї чинить домінуючий вплив на формування внутрішнього світу дитини. Діти, які виросли в атмосфері любові та відповідальності, несуть цю любов в собі і надалі, створюючи свої сім’ї. А любов, як відомо, є могутньою творчою силою. Жива спадкоємність поколінь, починаючись у сім’ї, знаходить своє продовження у любові до предків і до своєї Вітчизни.

Станіслав Смірін

Category