У світі детективу: Що вразило юних читачів?
Сімейні читання влітку для багатьох із нас, батьків та дітей, можуть стати цікавим часом для спілкування, справжнім діалогом поколінь і просто захоплюючою подорожжю у світ реалій та несподіванок, навіть справжнісіньких пригод та нерозкритих таємниць сучасного життя. Саме так сталося у нашій родині під час читання книги Всеволода Нестайка «Неймовірні детективи». Перший із серії детективів має назву «Таємничий голос за спиною».
Відверто зізнаюсь нашим читачам: останній рік через брак часу рідко вдається почитати великі літературні форми. Але ці 103 сторінки захоплюючого детективу не давали спокою кожного дня, за сюжетом активно вболівала вся наша родина, а донька постійно просила почитати ще, не зводячи захопленого погляду та коментуючи власні версії того, що відбувається із головними героями твору. Хоча не все так швидко й легко буває у реальному житті. Цю книжечку дістати нам одразу не вдалося. Хоча й до цього скачали з електронної пошти всі тексти творів, які «заповідала» нам учителька молодших класів, передаючи естафету знань учням і батькам майбутніх 5-класників, справжній примірник книжки набагато кращий за його електронну версію. У всіх великих бібліотеках рідного Харкова книгу вже розібрали інші читачі, адже це є літнім домашнім завданням для тих, хто закінчив 4-й клас і незабаром почне навчання у старшій школі. Отож, ми зрозуміли, що ситуація насправді стосується кожного, а тому не залишили надії пошукати її в іншому місті. І якось зовсім несподівано, коли ми відвідали родичів у місті Суми, зайшов неподалік від міcця тимчасового перебування до однієї філії №3 міської бібліотеки ім. Шевченка, і там знайшли примірник цієї книги.
Тут варто відкрити один маленький секрет нашим допитливим і небайдужим читачам: можливості отримувати безкоштовно книжки у бібліотеках України, як зазначено у діючому законодавстві, є цілком реальною справою, хоча й певною мірою у практичному житті має місце і людський фактор. У нашому випадку цей фактор зіграв свою роль цілком під знаком позитиву.
Якщо те, чого шукали, ми знайшли та отримали, варто-таки повернутися до змісту пригод самого детективу?
Багато чого у сюжеті базується на реальних фактах, є і художній вимисел. Стукіт копит якогось утаємниченого чоловіка, що наробив чимало клопоту й неймовірного галасу серед батьків, дітей, вчителів, поліцейських, злодіїв і не тільки, насправді є своєрідною «фішкою», лейтмотивом пригод обох старшокласників, що звуться Вітасиками, хоча й мають різні прізвиська. Та від самого початку один заздрив іншому через більш заможне матеріальне життя свого однокласника. Втім, ставши лише на 3 дні справжнісіньким двійником, один із Вітасиків пережив стільки, що йому не позаздриш, якби таке сталося в реальному житті…
Тож ми як читачі зробили для себе деякі дуже важливі прості житейські висновки.
Не варто робити культу з багатства, бо не все так легко й просто, як здається нам на перший погляд. Та й у багатій родині Граціанських Вітасик-двійник відчув на собі, що таке жорстка дисципліна, навіть приховані тортури, коли його «батьки» залишили у погребі, перед цим добряче напоївши снодійним під виглядом аспірину від застуди, а потім поїхали вирішувати власні проблеми, заодно на деякий час позбавилися від дитини як небажаного свідка їхньої протизаконної діяльності. Тут, як кажуть, Конвенція ООН про права дитини просто… відпочиває, а жорстка гра і боротьба на виживання із усіма пригодами відбувається цілковито по-дорослому. Шкода тільки, що на початку сюжету у читачів виникали певні сумніви і запитання стосовно ефективності роботи правоохоронців, хоча у фіналі два капітани міліції провели блискучу спецоперацію та затримали групу злочинців. Щоправда, клопотання капітана Горбатюка перед міністерством внутрішніх справ про нагородження двох хлопців-старшокласників за мужність і відвагу, активну громадянську позицію у боротьбі зі злочинністю та реальне сприяння підлітків правоохоронцям у розкритті резонансного злочину, їхній ризик власним здоров’ям і навіть життям так і залишилося незавершеним питанням без відповіді у сюжеті.
Дитячі та дорослі враження від пригод, або Роздуми про щастя…
Тепер цікаво дізнатися про те, що ж саме сподобалося та справило яскраве враження на юних читачів? Про це зараз дізнаємося у 10-річної читачки Софії Гапєєвої. Адже формат літнього сімейного читання — це постійні короткі діалоги поколінь, що, до речі, варто спробувати зробити батькам з дітьми під час шкільних літніх канікул.
— Сподобався початок сюжету, коли Женя почув той таємничий голос чоловіка і стукіт кінських копит. Вражає поведінка героїв детективу. До чого призводить гордість і людська заздрість? Вітасик зрозумів, що став двійником свого тезки Граціанського. Навіть побував у нього вдома і тоді вже переконався у тому, що не все так ідеально, як сприймають його однокласники. У кожній родині є такі проблеми, про які не розповідають усім. А про що хотілося дізнатися від самого початку? Про те, куди ж насправді зник той «успішний» новачок-старшокласник Вітасик Граціанський, та чи винен у викраденні дітей колишній тренер Шипуля, якого свого часу звільнили з роботи за фінансові зловживання, коли працював він з дітьми.
Ось так ділиться своїми враженнями та роздумами 10-річна читачка Софія Гапєєва.
Тепер варто подивитися на бурхливий розвиток подій з точки зору дорослої людини, чи не так? По-перше, те багатство, про яке мріють підлітки, коли бачать в однолітків круті плеєри, мобілки, гаджети, планшети і подібну сучасну техніку, насправді не створюють для людини справжнього щастя. Бо щасливими головні позитивні герої детективу почуваються у ті моменти, коли реально добиваються правди і справедливості.
Чи легко жити у ролі хлопця-двійника, коли твій голос реально відрізняється від справжнього голосу хлопця-старшокласника? Як вдалося головним героям пережити викрадення, погоні, переслідування, недовіру з боку «батьків» та допомогу дідуся втекти з того села? Добре, що потім однокласники несподівано зустрілися на вокзалі й ці відверті розповіді стали справжнім одкровенням для дітей та дорослих. Хтось, можливо, не погодиться? Мовляв, багато нафантазували підлітки у сюжеті за допомоги та безпосередньої участі самого письменника? Може, й так. Певною мірою. Але з точки зору читачів, ми думаємо, що це не головне. Бо у реальному житті правду ми не завжди помічаємо одразу та й усяка вигадка й брехня нерідко видаються нам такими правдоподібними?
Отож пірнаймо знову в коло загадок детективу?
Тут ми знайдемо вже у фіналі ще одну цікаву несподіванку. Автор детективу відверто говорить із читачем про те, що він дуже любить правду, але в реальному житті все ще є багато таємничого й загадкового. Навіть звертається до сучасної молоді. Мовляв, в Україні формується нова наука феноменологія. Отож вся надія на молодь. А тому зараз цілком очевидно, що багато запитань залишаються без відповіді. Поки що… І найперше з них — про той таємничий голос за спиною із постійним стукотом копит… Цок-цок!
Які моральні цінності сучасної людини?
Якщо проаналізувати вже після прочитання цей детектив із реальними сюжетами більш класичних детективів із практичним застосуванням науки криміналістики, то багато чого може створити наша читацька уява. Але тут і зараз це не головне. Бо один із кращих у сімейному форматі прочитаних нами гуманістично налаштованих на перемогу добра над злом детективів має, без сумніву, одну важливу річ. Йдеться про моральні цінності сучасної людини. Про скромне життя чесних людей і суцільні афери з боку тих, хто показує себе суспільству тривалий час багатим, впливовим, популярним та доволі успішним. Але усе це таємниче стає відомим для слідства і широкого загалу. Багато сюжетних пригодницьких несподіванок насправді спонукають і дорослих, і молодих, і навіть юних читачів до серйозних роздумів. Про сенс щастя людського буття. Про правду, людську чесність і порядність, про справедливість. І не тільки.
Бо важлива справа для головних героїв — це є пошук правди і справедливості! І з цим глобальним завданням у процесі нескінченних пригод та постійних життєвих випробувань вони таки дійсно впоралися на «відмінно».
У сімейних читаннях взяли участь
Леонід та Софія Гапєєви
Харків — Суми
