Повернення дитини до родини — справа суспільства і держави!
Саме суд у цій невигаданій історії став не просто місцем розгляду цивільної справи про відібрання дитини з родини, але й своєрідною «територією життя», де вирішувалися людські долі. І саме думка дитини, 10-річного Дмитра, про його бажання повернутися до родини мала ключове фінальне значення. Про те, чому варто не боятися говорити й висловлювати свою думку в суді вперше у житті, сміливо рухатися до своєї реальної життєвої мети розповів Дмитро Федоренко у своїх публіцистичних спогадах, які були цілком по-дорослому почуті й оцінені в Україні, на міжнародному рівні. Нині юний учасник гуртка «Школа успіху» Центру дитячої та юнацької творчості №5 Харківської міськради Дмитро Федоренко нагороджений дипломом та престижною статуеткою ― почесною відзнакою переможця Міжнародного літературного конкурсу «Україна в барвах слова» у номінації «За актуальність теми» («Проза», молодша вікова категорія 10―12 років).
Оскільки через карантинні обмеження нагороди і призи юному автору, які надіслали організатори конкурсу зі столиці України (їх ми бачимо на фотографіях), вручено у Харкові, ми вирішили зробити це публічно й відкрито для широкого загалу. З цього приводу за участі молодих гуртківців та батьків у бібліотеці-філії №11 ЦБС Холодногірського району Харкова (серед читачів її ще називають бібліотекою Толстого) провели урочистий дискусійний пресклуб, що має символічну назву «Повернення до родини».
Під час ігрового інтерв’ю, де в якості ведучих по черзі виступили старшокласниці Анастасія Лук’янова та Еліна Дробко, Дмитро Федоренко знову пригадав, як він виступав у суді. Адже тепер настав його зірковий час поділитися з іншими читачами власним життєвим досвідом у контексті захисту прав дитини і родини. У неформальній дружній атмосфері справжнього змістовного людського спілкування Дмитро згадав про ключові аспекти своєї підготовки до виступу в суді, озвучив цікаві практичні поради для дітей та дорослих. Бо такі ситуації нині стосуються багатьох наших співвітчизників.
― Тоді я заздалегідь обмірковував те, що говоритиму в суді. Що саме, ключове речення. Важко було жити без матусі й бабусі в реабілітаційному центрі. А що можу сказати про суд? Суддя була жінка, вона поводилася дуже толерантно. Просто про все розпитувала. Там, у судовій залі довелося виступити перед різними людьми. Серед присутніх були мама, бабуся, адвокат, служба у справах дітей… Отож хочу побажати іншим не боятися й відкрито висловлювати власну думку… А тепер, коли дізнався про перемогу в цьому престижному міжнародному літературному конкурсі, то відчув справжню радість! Дійсно, ця тема є для мене дуже актуальною і важливою, бо то є досвід пережитого, ― розповів Дмитро під час неформального спілкування.
До речі, естафета боротьби за права дитини і цілої родини розпочалася ще задовго до цієї перемоги Дмитра на міжнародному літературному конкурсі «Україна в барвах слова» в номінації «За актуальність теми». Так, протягом майже двох років поспіль член НСЖУ Леонід Гапєєв направив до різних інстанцій чимало журналістських звернень про необхідність забезпечити право дитини виступити на суді. І потім та історія ще набула розголосу, коли у 2020 році престижну спецвідзнаку переможця всеукраїнського конкурсу «Суд людською мовою» отримав журналіст, блогер, правозахисник, член НСЖУ Леонід Гапєєв із Харкова за низку статей, присвячених історії 10-літнього Дмитра. Саме завдяки суспільному розголосу цієї проблемної ситуації, коли такі діти місяцями й роками очікують в інтернатних закладах своєї черги судового розгляду справи, та остаточному рішенню суду хлопчику вдалося повернутися в сім’ю з реабілітаційного центру. (За результатами конкурсу видано в електронному форматі збірку матеріалів конкурсантів — Конкурс журналістських робіт «Суд людською мовою» 2020 рік: матеріали, що взяли участь. Журналістські роботи автора Леоніда Гапєєва розміщено у розділі «Роботи, що висвітлюють судові справи». (Додаткова інформація: http://hrvector.org/pdf/publication-materials-of-participants-2020.pdf)
…І знову повернімося до сьогодення, де під час цікавого й змістовного проведення дискусійного пресклубу на тему «Повернення до родини», відбувся обмін ідеями та думками.
Без сумніву, усі учасники дискусійного пресклубу зробили свої важливі життєві висновки. Усі ми, і молодь, і дорослі, однозначно переконані у тому, що у багатьох подібних історіях, пов’язаних із ювенальною юстицією, на прикладі Дмитра треба активно добиватися, аби державні органи забезпечили право дитини бути почутим на судовому процесі. Адже повернення кожної дитини до життя у родині має стати справою суспільства і держави, де згідно з Конституцією діє принцип верховенства права.
Текст і фото Леоніда ГАПЄЄВА
