Барбарис — «карамельне дерево»

Барбарис належить до роду чагарникових, рідше роду дерев родини Барбарисових. Це листопадні, напіввічнозелені (листя частково опадає), вічнозелені кущі або маленькі дерева з ребристими прямими пагонами, що ростуть під гострим кутом. Кора буває буровато-сірого або коричнево-сірого кольору. Друга назва — карамельне дерево.

Росте практично на всіх континентах, крім Антарктиди і Австралії. Його вирощують в садах, а дикоростучий в Середній і Північній Європі, на Кавказі, в Криму, Східному Сибіру, Персії, Північній Америці, в Казахстані.

Видів барбарису близько 500 — від вічнозелених до листопадних, від низькорослих (до 1 м) до високорослих (близько 5 м).

Багато з них використовують з декоративною метою, як живу огорожу. Декоративний барбарис особливо оригінальний восени, коли листки різнокольорові на фоні яскраво-червоних ягід.
В Україні є три види барбарису — барбарис звичайний, барбарис Тунберга і Оттавський барбарис.

З лікувальною метою, а також в кулінарії вживають в основному барбарис звичайний. Це колючий кущ, висотою до 2,5 метра. Росте він в лісостеповій і степовій зонах на сухих схилах, галявинах лісу, в річкових долинах.

Заготівля барбарису. Для лікування використовується вся рослина. Листки барбарису збираються після цвітіння, в травні-липні. Коріння заготовляють восени, кору — ранньою весною.
Кору, листя і коріння заготовляють вибірково, щоб зберегти запаси барбарису.

Плоди барбарису звичайного збирають в період повного дозрівання. Їх сушать під накриттям або в сушарках при температурі не більш 50°С. Готову сировину зберігають в паперових пакетах, картонних коробках, в сухому приміщенні. Строк зберігання — до 3 років.
 

Зелені плоди отруйні!
У медицині в основному використовують барбарис звичайний (berberis vulgaris) і барбарис Амурський (berberis amurensis). Вони мають практично однакові властивості, бо дуже близькі за походженням види.

Про цілющі властивості барбарису знали ще в Древній Месопотамії. У ДревнІй Греції використовували для очищення крові. В монастирях Тибету барбарис вважався рослиною, яка збільшує тривалість молодості. Барбарис всюди застосовували в Київській Русі. Настоянку з коріння, стеблини, кори використовували при кровотечах, як протизапальне при лікуванні застуди. Італійські вчені разом з лікарями встановили, що берберин практично незамінний людям при збільшенні нирок у малярійних хворих. Індійські лікарі вважають берберин корисним у лікуванні лейшманіозу. В Китаї стовбурову кору використовують для примочки при запаленнях очей, а кору з кореня барбарису для збудження дихання, в’яжучий і протираковий засіб. Болгари використовують кору барбарису при хворобах нирок і радикуліті. В Польщі — для лікування гіповітамінозу. Німці вживають барбарис як настоянку або відвар при захворюваннях ШКТ, слизової рота, легень. У Франції барбарис — бактерицидна, гіпотензивна і протигарячкова речовина.

Як приготувати відвари чи настоянку
Відвар кори або листків барбарису: взяти 1 ст. л. подрібненої сировини, залити 1 ст. води, кип’ятити 1 хв., настояти 30 хв., процідити перед вживанням. Вживати по 1 ст. л., кожну годину до їди при проносах.

Відвар кореня барбарису (зовнішньо): 1-2 ст. л. сировини залити 0,5 л води, кип’ятити 1 хв., настояти 1 год., процідити.

Ягоди барбарису вживають у відвареному чи маринованому вигляді, свіжі вони кислі. Сік із них покращує апетит і є проносним. Ягоди також вживають при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки, при геморої.

Настоянка листя барбарису: взяти 1 ст. л. подрібнених листків, залити 250 мл 40%-ного спирту або горілки, настояти 1 тиждень в темному місці, процідити. Вживати по 20-30 крапель розведених водою, 3 рази в день до їди, при кровотечах і ін.

Настоянка з квітів барбарису: столову ложку квітів залити 1,5 ст. чистої води, довести до кипіння і кип’ятити на маленькому вогні 10 хв., потім настоювати 2 год., процідити. Пити по 2 ч. л. 2—3 рази на добу. Вживають при серцевих болях і гіпертонії. Застосовується в класичній медицині в формі берберину біосульфату для зниження артеріального тиску; для уповільнення серцебиття; для провокації маткових скорочень.

Соки, морси із барбарису. Свіжий сік довго зберігається в герметичних пляшках. Крім того, сік із ягід барбарису очищає організм від токсичних речовин і уповільнює процес старіння. При застудах, нарівні з морсом із журавлини або брусниці, може бути використаний морс із барбарису.

Чай із барбарису
Дуже смачний і корисний вітамінний і оздоровчий чай на основі дозрілих плодів барбарису і листків — по 1 ч. л. — залити склянкою крутого кип’ятку і настояти 1 год. Вживають тричі на день протягом двох тижнів для отримання стабільного, позитивного результату.

Лікування барбарисовим медом. Переробляючи нектар з квіток барбарису звичайного, бджоли збирають барбарисовий мед. Він золотистого кольору, приємним запахом і ніжним солодким смаком. Його використовують для зупинки кровотеч (в т. ч. внутрішніх), в лікуванні патологій травного тракту, при камінні в нирках і тромбозах. При гастритах з підвищеною кислотністю: 1 ст. л. барбарисового меду розчинити в 1 ст. свіжого картопляного соку. Пити по 1/2 ст. 2-3 рази на день за 1,5 год. до їди. Курс лікування — 10 днів, Потім 10 днів перерви і повторити. При гастритах з підвищеною кислотністю, а також для нормальної кишкової перистальтики, при запорах і гіпертензії: 10 г перемелених ядер волоського горіха варити в 200 мл молока. Процідити, додати 1 дес. л. барбарисового меду.

Речовини, які знаходяться в коренях, корі і листках, покращують роботу серця, знижують кров’яний тиск.

Сьогодні листки, квіти, ягоди, коріння і кора цієї рослини знаходять широке застосування в народній медицині, а також в якості сировини для виготовлення фармацевтичних і гомеопатичних препаратів. Коріння барбарису є важливим компонентом відомої мікстури Здренко. У науковій медицині сьогодні застосовуються такі препарати барбарису: берберину біосульфат; холелітин; настоянка барбарису.

Рослина містить алкалоїд берберин, який має жовчогінні властивості барбарису. В склад барбарису входять: алкалоїди; каротин; дубильні речовини; аскорбінова кислота; токоферол; органічні кислоти; макро- і мікроелементи, вітаміни Е, С і бета-каротин. Листки і коріння барбарису містять 11 алкалоїдів . Також в листках барбарису є вітаміни С, Е, К, яблучна і лимонна кислоти, каротиноїды, алкалоїди, смолисті та дубильні речовини.

Жарознижувальними, протимікробними, кровоспинними якостями володіє сік із ягід барбарису. Також використовується для виведення токсинів, очищення організму, сповільнення процесів старіння.

При хворобах печінки, ревматизмі, запаленні сечового міхура і нирок їдять свіжі спілі плоди барбарису. Берберин є сильною жовчогінною речовиною. Також він може допомогти позбавитися алкогольної залежності і табакокуріння.

В офіційній медицині застосовують спиртову настоянку барбарису при гепатитах, маткових кровотечах, при жовчнокам’яній хворобі.

Також існує препарат берберин, назва якого походить від речовини з такою ж назвою, що виділяється із барбарису. Цей препарат застосовується при жовчнокам’яній хворобі і холециститі.
При лікуванні злоякісних пухлин рекомендують спеціальний трав’яний збір, що містить в собі корінь барбарису.

У косметології барбарис використовують у вигляді відварів і настоїв. Ними протирають шкіру для усунення незначних дефектів, розгладжування зморшок і надання їй пружності. Середнє зелене яблуко і 4 ст. л. барбарису перемолоти, додати 1 ст. л. борошна і стільки ж сметани, добре пере­мішати і нанести на обличчя на 15 хв., змити відваром ромашки або заваркою зеленого чаю.
Барбарис — це не тільки красива рослина, але і корисна.