Чому я пишаюся своїм татом?

Адонець Агнеса
------------------------------------------------------------------
Говорять, якщо людина за своє життя посадить дерево, побудує будинок та народить дитину, то вона недаремно проживе на цьому світі. У кожної людини своя доля, мета, досвід і життєва правда. Але, мабуть, всі мають одну спільну рису – залишити свій слід на Землі. Як правило, такі люди є цікавими особистостями і прикладом для наслідування… Саме таким прикладом для мене є мій тато, Олександр Сергійович Донець.

Народився він у селі Комиші в 1960 році, навчався в Охтирському технікумі механізації, два роки служив у військах зв’язку, в 1968 році розпочав свою справу, як підприємець, бо ж завжди відповідально ставився до створення максимального добробуту в нашій сім’ї, адже має аж чотирьох доньок.

Ще маленьким хлопчиком, він старався бути схожим на свого батька, який мав сильний характер, був вольовою людиною, але разом з тим, мав добре серце. Завжди вчив сина бути добропорядним і допомагати людям. Малий Сашко вчився добре, вчителі дякували батькам за гарне виховання сина. На той час сім’я не мала змоги купувати синові дорогі речі. Тому він поставив перед собою ціль здобути освіту, яка дасть йому змогу працювати і належним чином забезпечувати свою сім’ю.

Тато завжди каже: «Хочеш жити краще – працюй, не лінуйся, не бійся ризикувати, іди впевнено до поставлених цілей!». Це дійсно його життєве кредо. Я також хочу жити за такими принципами.

А ще мій тато дуже чуйна, дбайлива і добра людина. В нашій сім’ї четверо донечок – і до кожної з нас він ставиться з повагою, ніколи не забуває про свята, на які ми отримуємо безліч подарунків. Завдяки моєму татові всі мої сестри отримали вищу освіту, бо ж для нього ще й змістом його життя є те, щоб ми були щасливими, порядними людьми, мали гарну освіту, завдяки якій мали змогу працювати на граних роботах.

Люди кажуть, що з моїм татом дуже легко спілкуватися. Він є досить цікавим співрозмовником, може порадити, як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації. Багатьом людям своїми порадами та фінансовою підтримкою допоміг розпочати власну справу.

Я дуже люблю свого татка, і зичу йому тільки здоров’я, бо все інше – чесність, відвага, щирість, мудрість в нього є. І де б ми не були, завжди пам’ятаємо за наш тил – батьківський дім, куди злітаємося, наче ластів’ята, до рідного гніздечка, де на нас чекає наш надійний захисник – любий татусь, який і порадить, і пригріє, і знайде вихід із будь якої ситуації. Щастя тобі і здоров’я, мій любий татусь, я тебе кохаю..! Я хочу, щоб мій майбутній чоловік був схожий неодмінно на тебе…