Насильство в сім’ї. Інтерв’ю з Валентиною Колядою

Загальновідомо, що осередком суспільства є сім’я. В ній закладаються основи буття людини, а також її духовні, світоглядні якості. Від благополуччя родини багато в чому залежить моральний стан суспільства. На жаль, для чималої кількості наших співгромадян природне бажання знайти сімейний спокій залишається нездійсненною мрією.

Безпристрасна статистика свідчить, що більше половини шлюбів розпадається (на 100 шлюбів — 57% розлучень). В основному на першому році спільного життя. Причина цього не тільки в тому, що чоловік і дружина по-справжньому не знають, як належить їм гармонійно та мирно жити у шлюбі. Вони недостатньо усвідомлюють свої права та обов’язки, особисту відповідальність кожного з них у подружньому житті. Непідготовленість до нього веде, частіше за все, до шлюбної катастрофи. Прискорює цю катастрофу насильство в сім’ї, що може привести стосунки в ній навіть до трагічних наслідків. Ось саме з цим питанням про насильство в сім’ї кореспондент газети «Справи сімейні» звернувся до начальника управління сімейної та молодіжної політики Головного управління у справах захисту сім’ї, молоді та спорту Валентини Коляди.

— Валентино Север’янівно, як ви вважаєте, чому розпадаються сім’ї? Що сприяє трагічному фіналу? 

— На мій погляд, однією з причин розпаду сім’ї та розлучень є насильство в сім’ї. Насильницькі дії з боку членів власної родини — батьків, подружжя, дорослих дітей, часто завдають набагато більшої шкоди, ніж аналогічні вчинки сторонніх осіб. А це вже є порушенням основного принципу здорової життєдіяльності сім’ї — безпечного та комфортного існування будь-кого із членів сім’ї. Особлива небезпека насильницьких дій у тому, що вони, як правило, мають тривалий, повторювальний характер. Більше того, відслідковується тенденція до посилення їхньої жорстокості та частоти застосування.

— Як держава захищає права людини та родини від насильства в сім’ї? 

— Насильство в сім’ї є серйозним порушенням прав людини та родини, які держава має відстоювати та захищати. Серед них, наприклад, право на життя і фізичну недоторканність, право не бути об’єктом знущань або жорстокого, нелюдського чи принизливого поводження, а також право на здоровий та безпечний розвиток і таке інше.

— Чи є в Україні закони, що захищають від насильства в сім’ї?

— Україна ратифікувала цілу низку міжнародних угод, узявши тим самим на себе зобов’язання щодо захисту людей від насильства, в тому числі сімейного. Однак проблема попередження насильства в сім’ї тривалий час залишалася поза сферою правового регулювання. Лише у 2002 році вступив в силу Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», який ліг в основу формування цілісної системи протидії сімейному насильству. Вищеозначений Закон визначає правові та організаційні основи попередження насильства в сім’ї, а також органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства. І це вже є помітний прогрес у справах захисту сім’ї, дітей та молоді. Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту розроблений проект нового Закону щодо протидії домашньому насильству, який на даний час проходить погодження у відповідних структурах. Він суттєво поліпшить систему протидії насильству в сім’ї.

— Валентино Север’янівно, розкажіть, будь ласка, про якийсь практичний досвід у плані конкретної роботи як з тими особами, хто чинить насильство в сім’ї, так і з постраждалими від насильства.

— У місті Києві є вдалий досвід функціонування окремих спеціальних кризових центрів, притулків для постраждалих жінок та дітей, телефонів довіри, розробки реабілітаційних програм для постраждалих, а також корегувальних програм для осіб, які чинять насильство в сім’ї.

Слід відзначити Київський міський центр сім’ї «Родинний дім», Київський міський центр соціально-психологічної допомоги, Київський міський центр по роботі з жінками, районні центри у справах сім’ї та жінок, а також окремі громадські організації.

— Які цілі ставить і як здійснюється Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»?

— Для повноцінного здійснення цілей вищезазначеного Закону було внесено зміни до деяких законодавчих актів України. Вдосконалюючи законодавство стосовно протидії насильству в сім’ї («Відомості Верховної Ради України» (ВВР), 2009, №13, ст.153) внесено зміни у Кодексі України про адміністративні правопорушення у статті 173—2 про вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або не проходження корегувальної програми. Їх викладено в такій редакції, що суттєво покращує захист постраждалих від насильства.

У зміненій новій редакції Закон формулюється буквально так: «вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корегувальної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї:

—    тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім — адміністративний арешт на строк до 5 (п’яти) діб;

—    ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладання штрафу від п’яти до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, — адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб».

— Які саме заходи застосовуються для попередження насильства в сім’ї?

— Особливо велика увага приділяється попередженню насильства в сім’ї, що являє собою систему соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, на припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.

Здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, відповідні підрозділи органів внутрішніх справ, органи опіки і піклування, спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, та жертв такого насильства, кризові центри.

Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї є:

—    заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

—    висловлене жертвою насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї, у разі, якщо повідомлення або заява надійшла від нього особисто;

—    отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення, стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї;

—    отримання інформації про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення (звернення громадян, організацій, підприємств, навчальних закладів тощо).

— А що таке захисний припис? Яка його роль?

— Це спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей щодо захисту жертви насильства в сім’ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім’ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім’ї.

— Що представляє собою корегувальна програма?

— Що стосується корегувальної програми, то це програма, спрямована на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім’ї особи, яка вчинила в ній насильство.

— Валентино Север’янівно, на завершення ще одне питання. Що таке кризовий центр і чим він займається?

— Кризовий центр — це юридична особа. На сьогоднішній день його функції у багатьох аспектах перебирають на себе центри соціально-психологічної допомоги (зокрема, в тому, що стосується надання послуг різним категоріям сімей, молоді, дітям, які потрапили в складні життєві обставини, в т.ч. пов’язані із насильством в сім’ї). На базі Київського міського центру соціально-психологічної допомоги у м. Києві діє програма «Центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї», в рамках якої фахівець із медичною освітою надає послуги медико-соціальної реабілітації членам сім’ї, які постраждали від насильства. Направлення до спеціаліста здійснюють районні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Працівники кризових центрів організують надання необхідної психологічної та педагогічної, медичної, юридичної допомоги членам сім’ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї.

Інтерв’ю провів Станіслав Смірін