Чим відрізняються сьогоднішні діти від дітей попередніх поколінь?

Як ви вважаєте, чим відрізняються сьогоднішні діти від дітей попередніх поколінь? Не тільки обізнаністю в електронних новинках. У сучасних дітей більш розвинена раціональна сфера, інколи за рахунок емоційної.

Здебільшого навіть малеча не може утримувати увагу, коли дорослий читає вголос. А на запитання: чому відволікаються, відповідають, що більше люблять мультики або комп’ютерні ігри.

Сучасна дитина часто занурена у світ комп’ютерних ігор, побудованих по типу стрілялок, з відсутністю сюжету, в яких домінує вбивство. Це гальмує нормальний розвиток не тільки дитячої уяви, а й емоційної сфери, і в цілому розуму. Дитина стає неспроможна сприймати літературний сюжет.

Якщо сучасні діти не люблять казок, то це провина зовсім не їхня, а дорослих, які не знаходять часу на спілкування з дитиною. Не знають традицій, не пам’ятають народних казок, не ведуть дитину стежиною народної педагогіки. Здавна український народ виховував дітей не покараннями і вказівками, а мудрістю народної казки.

Знайомство з казкою допомагає дитині зрозуміти оточуючий світ. Будь-яка казка представляє собою розповідь про основні закони, які діють в нашому житті. Це цілий комплекс життєвих ситуацій, розповідь про відносини між людьми. Казка не навантажує дитину складними міркуваннями. Тому її мова доступна малечі.

Також казка не дає дитині прямих настанов, які їй так не подобаються. Життєво важлива інформація засвоюється малечею сама собою, непомітно, тому що образи, які пропонує казка, дуже цікаві для неї. Казки дають приклад вирішення складних життєвих ситуацій та готовий приклад поведінки. При цьому вони залишають малюку можливість самостійно осмислити ситуацію.

Сприйняття казки вимагає особливої роботи розуму та серця. Дитина повинна навчитися бачити за казковим сюжетом та героями протидію сил добра і зла, моральний зміст, мудру настанову.

Чудово, якщо казку читає або розповідає дорослий. Казка об’єднує мову дорослих і дітей. Мовою казки дорослий може розмовляти з душею дитини і вона розуміє. Казка звернена до чистого внутрішнього світу дитини. В ній розповідається про головні людські цінності: істину й любов, достоїнство і віру, добро та зло. Через казку дається головна духовна інформація. Сюжети зберігають в собі моральні постулати і передають їх.

Казкові історії відкривають нові грані життя. Дитина має можливість побачити світ генералізовано, з чіткими кордонами світла та тіні, без напівтонів.

Діти, слухаючи казку, як правило, обирають для наслідування або спів­переживання позитивного героя, що їм особливо сподобався. Банальною причиною цього є те, що негативні персонажі в кінці завжди покарані, а єдина можливість цього уникнути — не бути негативним. Вони переживають події сюжету разом з обраними героями.

Важливо не тільки розповісти казку дітям, а й докладно обговорити сюжет, характери та вчинки героїв, зрозуміти причини їх дій. Це дає можливість дитині вчитись співпереживати, сприймати серцем події з життя улюблених героїв. Обговорення сюжету казки дає можливість дитині розмірковувати, бачити причинно-наслідкові зв’язки і помірковано діяти. А якщо немає обговорення, то отримані знання залишаються пасивним багажем, не стають керівництвом до дії в особистому житті.

Як важливо, щоб казки звучали в сім’ї. Бажано, щоб дорослі не просто читали з дітьми казку, а й обговорювали її. А скільки користі та радості принесе і дорослим, і дітям створення ілюстрації до казки, відтворення вражень на папері. Саме ці спільні дії створюють таке важливе взаєморозуміння між дорослими та дітьми в сім’ї. Так будується ціла система емоцій, думок, взаємовідносин дитини з дорослим, з оточуючим світом.

При обговоренні казки не кожна дитина може виразити свої думки та емоції словами. Для малечі більш природно все це робити за допомогою кольорів, ліній, композицій малюнку. Коли дитина створює малюнок, вона дає вихід своїм почуттям, бажанням, мріям, визначає свою поведінку в різних життєвих ситуаціях. При цьому якість малюнку не є критерієм його оцінки. Малюнок має власну цінність.

Малювання — найбільш давній та природний спосіб передачі свого емоційного стану. В малюнку дитина відтворює свої переживання, розкриває свій творчий потенціал, знаходить нові можливості для самовираження, для спілкування зі світом. Ще Аристотель відмітив: «Душа не може думати, не малюючи». Деякі вчені схиляються до думки, що малювання є одним із шляхів вдосконалення особистості. Також малювання допомагає дитині зняти накопичене напруження, заспокоїтися, зосередитися.

Треба відмітити, що при спілкуванні з дітьми в такі моменти батькам необхідно бути особливо обережними і делікатними. Бо це процес, при якому те, що відбувається в душі дорослого, взаємодіє з тим, що відбувається в душі дитини.

Казка та малювання… Розвиток дитини та її самоосмислення — все це складається з творчої праці дорослого та дитини.

Стиль такого спілкування між дітьми та батьками може бути однією з цеглин, на яких розбудується чудова оселя щасливої родини. В хвилини, проведені разом з дитиною за читанням, малюванням, поєднуються два різних методи роботи, які можуть допомогти батькам краще пізнати свою дитину, роздивитись її внутрішній світ, знайти відповіді на можливі питання. В психології такі види діяльності називаються казкотерапія та ізотерапія. А ще — дитина отримує подвійну радість: від спілкування з батьками і від роботи розуму та душі.

Народна педагогіка вже з давніх-давен враховувала особливості психо-емоційного розвитку дитини. Ще стародавня українська мудрість використовувала у вихованні підростаючого покоління казку та малюнок.

Хто з дорослих не чув про те, що довгими осінніми та зимовими вечорами мами та бабусі розповідали малечі казки, розмірковуючи одночасно про добро та зло, про чесність і чемність тощо. Хто не знає, як дітки вугіллям, крейдою намагалися зобразити те, що бачили і відчували. І як важливо плекати в сучасній сім’ї ці традиції відповідно до вимог сьогодення, зближуючи дітей та батьків, допомагаючи дітям знайти і зрозуміти себе в сучасному світі.

Валентина Кузьменко, методист Дитячо-юнацького центру Дарницького району м. Києва