Калина як символ України

ХІД УРОКУ:

Учитель. Калина є одним із символів України. Ми провели невелике дослідження: збирали легенди про калину, прислів’я, приказки, казки, аналізували деякі пісні, щоб з’ясувати, що ж символізує калина. Сьогодні ми знайомимо вас з результатами своєї роботи.

(Звучить пісня «При дорозі кущ калини»).

Українці завжди любили калину, вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і восени, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Росте калина по лісах, у гаях, дібровах, на узліссях — по всій Україні.

Дослідження 1.

Що значила калина для українця?

Виступ групи 1.

Добрий звичай був у нашого народу: побудував хату — посади калину, бо хто не матиме її на своєму подвір’ї, той всохне від байдужості, ніколи не почує пісню солов’я.

Коли сім’я чекала народження дитини, то батько вирізав сопілку, щоб з’явився син, продовжувач роду. Коли ж народжувалася дівчинка, то треба було робити калинову колиску.

 (Звучить пісня «На калині мене мати колихала»).

На калині мене мати колихала,
В чистім полі щастя-долі виглядала.
Ой, калинонько червона, не хилися,
В чистім полі щастя-долі наберися.
 
Та літа давно минули, одлунали,
Як мене гілля калини колихало.
Знов калина коло млина розцвітає,
Мого рідного синочка забавляє.

Виростай же, мій синочку, мій соколе,
Тобі щастям колоситься рідне поле.
Пролягла тобі на зорі путь орлина,
І в дорогу проводжає цвіт-калина.

Отже, калина — це символ рідної хати, рідної землі, Батьківщини, символ материнства.

Виступ групи 2.

Дівчата вишивали калину на сорочках, рушниках, вплітали її (і цвіт, і ягоди) у віночки. Починаючи з Пречистої (28 серпня), постійно ходили на луги, у діброви «по калину». Віднайшовши перший кущ калини, водили круг нього хороводи, ігри, співали пісні. Ламали калину. У кожній родині, де були дівчата на виданні, під стріхою висіли калинові пучки — це означало, що можна приходити зі старостами до оселі.

(Звучить пісня «Комарики-дзюбрики, калина» (починається словами виступаючого, потім дослуховуємо останні куплети пісні).

Отже, калина — це символ дівочого кохання, вірності.

Учитель. Це підтверджують і легенди, зібрані другою групою учнів. Надаємо їм слово.

Дослідження 2.

Легенда 1. «Калина і Килина»

Дівчина Килина збирала в лісі ягоди й раптом побачила, що вороги — татари йдуть до села. Побігла вона в село й попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів — спалили село, а Килину — дівчину-красуню в полон узяли. За те, що оповістила село, убили, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім’ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам’ятають люди Килину, а калина стала своєрідною пам’яткою про рідну землю, оберегом українців.

Легенда 2. «Козацька легенда»

Билися козаки за волю, за рідну країну. І був серед них Іван-козак. Дуже гарно грав на сопілці хлопець. Одного разу смертельно поранили його в бою. Скликав він друзів і попросив: «Побратими, у чистім полі насипте могилу. Посадіть у головах червону калину. Будуть птахи прилітать калиноньку їсти, будуть мені приносити від родини вісті». Поховали козака Івана та встромили в головах сопілку. Прилітали пташки, приходила старенька ненька — плакати над могилою сина. Від сліз її проросла калинова сопілка — виріс гарний кущ. Навесні нагадував він Івану наречену, восени — рідну матінку.

Легенда 3.
«Про Калинку і Килинку»

Жили собі мати Килина й донька Калина. Була донька дуже гарною й уміла людей лікувати. Одного разу Калинка в степу зілля збирала, там побачив її пан і схотів собі за жінку взяти. Утікала Калинка, скільки сили мала, аж ось попереду річка, а далі вже й бігти нікуди. Вилізла Калинка на вербу, стрибнула у воду й потонула. Кожного дня приходила на берег стара Килина — тужила за дочкою. Вросли в берег ноги старенької міцним корінням, руки стали вітами гнучкими, а серце перетворилося на калинові ягідки, що щедро дарує калина людям і пташкам, по сей день людей лікує.

Легенда 4. «Найкраща»

Наскочили татари, захопили в полон дівчат й погнали в неволю. Була серед них і Марина — найкраща дівчина. Якось утекла вона вночі від охорони. Тікала, тікала, напевне, утекла б, та зачепилася в зарослях своїм червоним намистом. Розірвалася нитка, і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі. Гірка калина, як доля в неволі. А як рідна земля-матінка — найкраща!

Легенда 5. «Як калина з’явилася»

Гуляли край села сестричка з маленьким братиком. Глянув Івасик на небо — аж чорні хмари по небу пливуть — татари на село йдуть, позвав сестру. Та сховала Івасика на високій вербі, а сама побігла в село, оповістити. Але наздогнали дівчину татари, убили й кинули в лісі край болота. Де краплини крові впали, виріс гарний кущ. Навесні нагадував він дівчину білим цвітом, а восени — кетягами ягід червоних, як серце дівоче гаряче. Нарекли люди той кущ калиною й щиро за ним доглядали — то по всій землі калина розселилася, біля кожної хати.

Отже, калина — це символ мужності й незламності духу, це символ пам’яті роду, символ безсмертя.

Учитель.

— Наступна група познайомить вас із прислів’ями та приказками про калину. Але спочатку хочу перевірити ваші знання. Хто знає якісь прислів’я про калину? А загадки?
(Відповіді учнів).

Дослідження 3.

Прислів’я.

• Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
• Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
• У лузі калина з квіточками, неначе мати з діточками.
• Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягідки дарує.
• Запишалася калина, наче красная дівчина.
• Без верби й калини нема України.

Загадки.
1. Сидить півень над водою з червоною головою.
2. У вінку зеленолистім,

У червоному намисті
Вдивляється у воду
На свою хорошу вроду.

3. І не дівка, а червоні стрічки носить.
4. За хатою, у садочку, у зеленому віночку та в червоних намистах стала пава молода. І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти: за намисто кожен смик, та й укине на язик.

Калину дуже любив Тарас Шевченко. Для нього калина — це символ дівочої краси. Ми підрахували, що в «Кобзарі» слово «калина» зустрічається 360 разів. Красу рідної природи Шевченко подає через поетичний образ калини.

Тече вода з-під явора,
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.

А ось пісня на слова Івана Франка. (Звучить пісня «Червона калина, чого в лузі гнешся?»).
 

Дослідження 4.

Практичне застосування калини.

Усього відомо 200 видів калини. В Україні росте всього 8, але дуже широко калина застосовується і в побуті, і в медицині. До речі, у медицині використовують і квіти, і плоди, і кору.

• Кору збирають навесні, квіти — у травні—червні, плоди — у вересні—листопаді.
• Квіти мають білий колір, бувають золотистого та рожевого кольорів.
• Ягоди мають кисло-гіркуватий смак, що нагадує суміш валеріани і яблук, але після морозів втрачають гіркуватість.
• Із плодів калини варять киселі, компоти, муси, печуть пиріжки, спеціальний хліб — калинники. Ще варять повидло, варення, мармелад, пастилу, соки, морси, приправи до м’ясних страв.
• Ягоди покращують роботу серця, діють заспокійливо, лікують від кашлю, лихоманки, їх приймають при охриплості голосу, ракових захворюваннях, при запаленнях печінки, при підвищенні тиску. Соком ягід змазують навіть лишаї.
• А ще калину клали між подвійними рамами вікон для краси та як оберіг.
• Кущ калини саджали біля криниці, щоб вода була смачною. Копали криницю недалеко від того місця, де росла калина.
• Іще калину використовували як природний барвник. Так, відваром плодів фарбували вовну в червоний колір, а відваром кори — у чорно-зелений. Сік плодів — харчовий барвник. Деревина калини — прекрасний матеріал для виготовлення музичних інструментів.

Рецепти
• Сік

Кілограм ягід, 200 г цукру, 200 г води. Віджати сік із ягід. Вичавки залити водою, кип’ятити 5—10 хвилин, процідити. Відвар сполучити з вижатим соком, додати цукру, розмішати, остудити.

• Морс
Півсклянки соку з ягід, літр води, цукор до смаку. Сік змішати з гарачою перевареною водою, додати цукор й залишити відстоятись на 3—5 хвилин. Подавати холодним.

• Сироп
0,5 л соку, кілограм цукру, 4 г лимонної кислоти. Сполучити сік і цукор, варити до розчинення цукру; зняти пінку, додати кислоту, прокип’ятити 7 хвилин, розлити в пляшки.

• Кисіль
100 г соку, 250 г цукру, 100 г крохмалю, 2 л води. Сік розвести водою, нагріти, влити крохмаль (попередньо розведений в невеликій кількості води), всипати цукру, ретельно розмішати й довести до кипіння.
 

Підсумки

Учитель. Колись у сиву давнину калина пов’язувалася з народженням Всесвіту, тому й назву має від давньої назви Сонця — «Коло». А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущості роду. Ось через це весільні рушники, дівочі й навіть парубочі сорочки вишивалися гронами калини. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди й приносять людям вісті, іноді з потойбіччя.
Отже, калина пов’язує світ мертвих зі світом живих. Калина симвоізує красу, материнство. Це уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина — український символ.

Посадіть калину на городі,
Щоб розквітнула земля!
Із роси — пречиста врода,
З неба — почерк журавля.

Посадіть калину коло тину.
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина —
Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину коло хати.
Щоб на всенькеє життя!
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі.
Хай вона освятить час!
Рід наш любить дуже волю.
Хай же й воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіть і коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.

Заболотня С. Г.,
учитель-методист вищої категорії Бердянської гімназії №3 «Сузір’я» Бердянської міської ради Запорізької області