У житті кожної людини є щось важливе, дороге. Те про що згадуєш у найсвітліші й найважливіші хвилии. Це – руки матері: добрі, ніжні, силтні, турботливі…
Мама – це людина, якій ми зобовязані своїм життям. Якби е було мами не було б і мее, тож я щиро дякую їй за те, що вона подарувала це щастя – жити. Хоча не тільки за це я люблю і шаую свою матусю.

Хід уроку
(Фанфари).
Ведуча 1.
— Доброго дня гості, батьки, шкільна родино!

Для мене моя матуся найкраща у світі. Кожного ранку я прокидаюсь и бачу її дивовижну посмішку. Вона як промінчик сонця, яке заглянуло до мене у віконце. Я пишаюсь нею, тому що її вміння смачно готувати, в’язати, шити, вишивати – дивує мене, я дуже хочу стати такою як вона. На підвіконні у неї ростуть гарні, чарівні квіти.

Ще зовсім маленька дівчинка, твердо переконана в тому, що справжня повноцінна сім’я повинна бути очолювана наймужнішим, найрозумнішим, найсправедливішим, найкращим - татом.

Мій тато - найкращий. Він проявляє себе як надійний, ініціативний, дужий, розумний, товариський, щирий, вимогливий... Цей перелік можна продовжувати безкінечно, і все це про мого тата, Шушмана Андрія Васильовича. Він для мене взірець у всіх справах.