Я пишаюся своїм татом

Бондаренко Андрій
----------------------------------------------------------------------
Любий батьку, глава мого роду,

Ти навчив розуміти і зло, і добро,

Де не буду - до тебе прийду на пораду,

Знайду вірну стежину, як би там не було.

Батьку рідний, ти сильний завжди.

Про це знають всі близькі нам люди.

Ти матусю мою від біди бережи,

Як мене поряд з вами не буде.

У кожної людини своя доля, мета, досвід і життєва правда. Але, мабуть, усі мають одну спільну рису — хочуть залишити свій слід на землі. Як правило, такі люди є цікавими особистостями й часто є прикладом для наслідування... Cаме таким є мій тато – Бондаренко Вячеслав Михайлович. Будучи хлопчиком, він також намагався бути схожим на свого батька, який мав мужній характер, був вольовою людиною, але разом із тим мав добре серце. Завжди вчив сина бути порядним і чесним. Тепер уже я намагаюся бути таким мудрим і працьовитим.

Мій тато спортсмен. Він неодноразовий організатор футбольних ігор між хлопчиками та батьками.

Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Він справжній геній та митець. Пише вірші, Він людина самобутня й цікава. Жодного разу я не чув з його вуст образливих слів.. Він справжній трудяга. Саме тато навчив мене цінувати рідний дім, родину. Він дуже привітна людина.

Ось чому я з упевненістю говорю: «Мій тато найкращий і неповторний. Я пишаюся ним».