Казки

Кожного вечора, коли мої золотоволосі хлопченята були в своїх теплих ліжечках, я розповідала їм казочки. Вигадувала їх сама. Тож у нас щовечора була нова, цікава, нікому не відома казочка. Ми вигадували разом її головних героїв, місця, куди вони ходили та їздили,  хлопчики закінчували їх самі. Кожен по-різному. Зараз ми поділимося

Настуня стояла біля великого будинку. Її глибокі озерця блакитних очей дивилися на цей світ здивовано і допитливо. Раптом їй здалося, що все навкруги заясніло тисяччю діамантових блискіток і оповилося серпанком солодкого простору легкості й таємничості. Враз спалахнули зорі, закружляли у високості, забриніли ніжними струнами невловимої мелодії й ніжним дощем посипалися

В ефірі програма «На гостини до друга» з ведучим Леонідом Гапєєвим, сюжет за однойменною казкою Валентини Дергунової, сучасної української письменниці з Київщини.  Це перший україномовний переклад, зроблений Леонідом Гапєєвим одразу в ефірі, присвячений дітям і батькам з гуртків «Точка зору» та «Школа успіху» ЦДЮТ №5 м. Харкова.   Дякуємо Валентині Дергуновій

В ефірі програма «Казка на ніч»,  ведучий  Леонід Гапєєв, сюжет за однойменною казкою Валентини Дергуново, –  сучасної української письменниці з Київщини.  Це перший україномовний переклад, зроблений Леонідом Гапєєвим одразу в ефірі, присвячений дітям і батькам з гуртків «Точка зору» та «Школа успіху» ЦДЮТ №5 м. Харкова, всім нашим підписникам творчої студії

Десь в одному селі жили собі чоловік та жінка. Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик, гостра та розумна, хоч би й кому не попустить, хоч кому носа втре. Всі на селі звали її за це бідовою. Сповнилось їй вісімнадцять років, дівка стала на порі. Батько й

Були собі чоловік та жінка, і була у них одна дочка. Вона була гарна і вже й велика, але нічого в них не робила, бо нічого не вміла, а тільки вміла в колисці колихатися. Сидить собі, колишеться з ранку до полудня, потім злізе, наїсться і знов колишеться. От доросла вона

Прочитайте мініатюри Василя Сухомлинського. Як герої мініатюр розуміють, що таке Батьківщина, зв’язок поколінь, патріотизм? Спонукайте дитину подумати й поділитися власними роздумами з цього приводу. Поміркуйте і скажіть, у чому спілкування допомагає героям оповідань? Що зрозумів онук із розмови зі своєю бабусею про яблуню? Чому Марійка вирішила стати бабусиною?   Бабусина

Прочитайте мініатюри Василя Сухомлинського. Як герої мініатюр розуміють, що таке Батьківщина, зв’язок поколінь, патріотизм? Спонукайте дитину подумати й поділитися власними роздумами з цього приводу. Поміркуйте і скажіть, у чому спілкування допомагає героям оповідань? Що зрозумів онук із розмови зі своєю бабусею про яблуню? Чому Марійка вирішила стати бабусиною? Бабусина

Восени багато роботи для жінок. Не встигне жінка вибрати цибулю і часник, як вже квасоля проситься – тріскають стручки і показують білі зуби. А кукурудза, буряки, картопля... А сливи, яблука, груші! Треба ж назбирати і грибів, ожини, горіхів. Та що там казати: роботи по вуха. Бо й треба посадити, пересадити, розсадити.

У її творчому доробку чотири поетичних збірки та численні малюнки зроблені гуашшю, серед яких квіти, пейзажі, жіночі образи та особливу нішу займають Ангели… Цикл робіт «Ангели Чорнобиля» київської художниці Надії Василенко-Коровянської справді унікальний. Незважаючи на те, що тематика не із радісних, вона вражає своєю яскравістю образів: ангели в національному українському

Один пан зі своєю жінкою були в літах. От посідали вони одного вечора вечеряти, так пані й каже: — Ми такі багаті, а нічого на цім світі нікому доброго не зробили, та навіть ніколи бідних людей не обдарували. А я чула, що по смерті дістаються люди до неба. Отже, я б

Жили собі два брати. Старший був розумний і працьовитий, а молодший, на ймення Кадир, був дурний, ледачий і заздрісний. Про нього й казка. Прийшов Кадир до брата й каже з досадою: — Чому так виходить, брате, скажи, будь ласка! Одного ми з тобою роду-племені, одного батька діти, а доля у нас

Жили собі колись чоловік і жінка. Та не було в них дітей. А їм так хотілося мати синочка! От жінка почала ходити в храм і молитися богині милосердя Каннон. —    Богине, благаю тебе, пошли нам дитятко! Молилася вона сто днів, а на сто перший знайшовся в неї хлопчик. Ріс він швидко,

Цю казку якось розповіла баба дідові, дід – сусідові, сусід – кумі на толоці, кума – вороні та сороці. Сорока жити не могла, доки всім не рознесла. Від неї і я знаю та й вам розповідаю. Жив собі на світі один леґінь – високий, як дубок, а файний, як принц. Через нього всі дівчата

Одного разу вигнав господар осла на пашу на поле і пішов собі додому. Але лісом бігав вовк голодний, як змія. Нараз виходить на полянку, дивиться, а там пасе осел. «Но, слава Богу, — каже вовк, — уже не буду голодувати». Але осел як його уздрів та й таке гадає: як би то

Мав тато трьох синів. Були вони дуже ліниві. Щоб їх прогодувати, тато працював, як віл, – чорнів від роботи, руки йому пухли, кров висікала з пальців, а сини ходили собі понад ріки, лісами, висиплялися у садку. Казав їм тато: – Сини мої, працюйте, бо тяжко вам буде, коли я вмру. А найстарший

Найкрасивіше і найпотворніше Хлопчикові загадали в школі написати твір: «Що ти знаєш про найкрасивіше і найпотворніше?» Довго думав Хлопчик і не міг вирішити, що ж на світі найкрасивіше і найпотворніше? Йому здавалося, що найкрасивіше — це квітка бузку. А найпотворнішою здавалась жаба. Пішов до Дідуся, питає: «Чи ж то так?» Дідусь

Були собі журавель та лисичка. Ото й зустрілися якось у лісі. Журавель каже: — Прийми мене, лисичко, на зимівлю, то я тебе навчу літати. — Добре, — каже лисичка. Прийняла його лисичка; от і живуть вони у лисиччиній норі. Аж дізналися стрільці, що в норі живуть журавель з лисичкою; стали вони розкопувати ту

Було це тоді, коли свині давали вдесятеро більше сала, ніж зараз, коли корови вміли літати, тоді, коли мій прадід по 1000 коліно ще не народився. Тоді жила на світі матінка Погода і було у неї чотири дочки: Зима, Весна, Літо, Осінь. А у тих дочок було ще по троє дітей.

Домашні казки почитаймо залюбки, це можу порадити усім нам. Бо у такий простий  і доступний спосіб люди різного віку почуватимуться більш щасливими. У цьому сюжеті казку читає ведуча ефіру Наталка Зуєва, учасниця гуртка «Школа успіху» ЦДЮТ № 5 м. Харкова. «Хитрий півень»… Доволі повчальний сюжет казки, маленьким дітям засинати під звуки

Жили колись собі були дід і баба. Одного дня насипав дід у торбу гречаних коржиків, що баба напекла, та й подався до лісу по дрова. Працював у поті чола, а опівдні розігнув спину й зітхнув: —    Ху-у, стомився! Мабуть, час уже й обідати. Сів на колоду й заходився їсти коржики. Коли

Почитайте казки, поміркуйте з дитиною, чи всі вони про любов до Батьківщини? Чому? Відлітають журавлі Був ясний осінній день. Тихо надворі, у повітрі пливуть павутинки. А в блакитному небі — ключ журавлів. Пролетіли журавлі над селом, потім повернулись, покружляли й знову полетіли. Але за селом, недалеко від лісу, сіли журавлі на

Жила колись в одному селі вельможна пані Ванда Холерська. У неї був син Мундзьо, який мав замість голови торбу з січкою. Паничик нічого не робив, а лише лежав і носом пускав бульки. Іноді приспівував: Гоп-са-са, ковбаса, Мазуречик Мундзьо! Гей-га! Коли синові сповнилося двадцять і його не можна вже було пускати

Ура! Ластик народився! 31 березня 2011 року народився малюк дракончик Ластик та його друзі: черепашка Ойлало, близнята-бобренята Шундик і Рундик, Гусопотам та Сміхохотка, а також Мухослон. Народилися вони в країні Небувалих звірів. Ця країна знаходиться у кожного — у дитини й дорослого — на долоньці: Передмова Я всіх в країну сонячну нечуваних

- Тра-ля-ля, тра-ля-ля! - наспівував Зайчик-Вуханчик, весело стрибаючи лісовою стежкою. Довкола все підспівувало йому, пташечки радісно цвірінькали, сонечко миготіло різнокольоровими теплими промінчиками, травичка шуміла, метелики лопотіли крильцями. Зайчик поспішав до лісового озерця, бо саме там, в прохолодній місцині, мав зустрітись з Білочкою.    Раптом Зайчик голосно скрикнув.  - Ой-йой-йой! Що це?

Жив собі в Кореї, в районі Тохва, сліпий Шім Хак-Кю з дружиною на прізвище Квак. Йому вже за сорок, а дітей все не було. Тому жив сліпий, важко зітхаючи і не знаючи щастя. Адже сказано: плодіться, розмножуйтеся і пануйте над усім сущим, а тут... Дружина втішала його, кажучи: «Не журися,

Колись верблюд був красенем, мав гіллясті роги й довгий густий хвіст. Якось прийшов він до річки напитися. П’є та милується собою. Раптом до нього підбігає олень: — Любий верблюде, мені треба сьогодні в гості йти. Позич, будь ласка, мені свої роги на один вечір! Верблюд оддав оленю роги. А кінь

Голодний вовк на болоті піймав гуску і почав її трощикувать прямо з пір’ям і кістками. Одну кістку не перетер на зубах, застряла в горлі, стояла впоперек горла. Вовк вертівсь, вертівсь, нічого не міг поробить. Уже він надувавсь проковтнуть і силкувавсь вихаркнуть, кістка не подавалась ні назад, ні наперед. Вовк

Домовились якось два брати-їжаки зайця обдурити. Там, де їжаки жили, на узліссі був глибокий рівчак. Тож старший їжак став на одному кінці рівчака, а менший — на другому кінці, і тоді старший їжак і каже зайцеві: — Послухай, зайче! Ти, кажуть, бігаєш прудко, а я знаю, що пережену тебе. — Та куди тобі?

Був Іван найбідніший в селі, бо лиш мав три курці, і за тото ся з него посмівали і казали, що він багач. А він не мав хати, лиш сидів в застайці (колибі) та й там тримав свої кури. Раз приходить лисиця і каже: «Іванчику-багачику, дай мені одну курочку, та покладу