Були собі чоловік та жінка, і була у них одна дочка. Вона була гарна і вже й велика, але нічого в них не робила, бо нічого не вміла, а тільки вміла в колисці колихатися.
Сидить собі, колишеться з ранку до полудня, потім злізе, наїсться і знов колишеться. От доросла вона вже до того, що прийшли до неї свати. А батьки кажуть:
– Що ж її сватати, вона ж у нас нічого не вміє!
– Як це не вміє?
– А так! Вона тільки вміє в колисці колихатися.
А дівчина гарна була. Жених подивився та й каже:
– Нічого, візьмемо. Не вміє, то навчиться.
– То беріть разом з колискою!
Взяли вони її разом з колискою, відгуляли весілля. А після весілля вона одразу стриб у колиску й давай гойдатися!
На другий день батько-свекор рано став розподіляти роботу:
– Ти, сину, іди на тік молотити, а ти, старенька, ставай коло печі, а я піду воза ладити.
А до невістки нічого не каже, вона собі колихається. Як прийшов вечір, посходилися усі до хати.
Батько й каже:
– Ну, я ниньки воза полагодив, а ти, старенька, що зробила?
– А я ось хліба напекла, їсти зварила, в хаті позамітала…
– А ти, сину, що робив?
– А я на току жито помолотив.
– А ти, дочко, що нині робила?
– Нічого, – каже, – я в колисці колихалася.
– Ну, – каже батько до матері і сина, – ви сьогодні заробили вечерю, їжте. А ти, невістко, не заробила, колихайся собі і далі.
Та й не дав їй їсти.
Шкода синові стало своєї жінки. Взяв він кусень хліба та й хотів сховати за пазуху. Але батько побачив:
– Куди це ти хліб береш? – питає. – Ти що, з'їси стільки?
Нічого не відповів йому син.
На другий день батько знову розподілив роботу і знову всі розійшлися. Осталася в хаті тільки невістка – сидить в колисці, гойдається. Коли чує, – в печі каша біжить, і так смачно пахне!
Вона тоді вискочила, помішала кашу і ложку облизала – та й знов у колиску! І проколихалася цілий день.
Ввечері знов посходилися. Батько всіх питає, хто що робив, і просить вечеряти. Питає й молоду невістку:
– Що ти сьогодні робила, дочко?
– А я в колисці колихалася, але як в печі каша бігла, то я злізла, помішала й ложку облизала.
– То ти, дочко, стільки ниньки з'їла, скільки заробила!
І знов не дав їй нічого їсти.
Задумалась тоді невістка: що ж то воно буде? Думала, думала та й на другий день почала замітати хату. А як замела, то пішла до криниці по воду. А ввечері батько її вже посадив за стіл.
Так помаленьку, помаленьку стала вона вчитися до роботи. А згодом каже до батька:
– Тату, давайте порубаємо колиску, я вже не буду в ній колихатися, бо буду все робити.
Порубали вони й спалили ту колиску.
Так батько привчив ледачу дівчину до праці.
