Літні табори «Франкополя» - місце, де діти рятуються від війни та відкривають для себе Україну
Майже дві сотні дітей цього літа відпочили й оздоровилися одночасно в літніх таборах у «Франкополе», що в Бельгії.
«Франкополе» - це 12 гектарів землі й будинок старої ферми, який свого часу українці старшої генерації облаштували під виховно-відпочинковий і культурний центр українців Європи для української молоді країн Західної Європи.
Трохи історії
Згадує Юрій Коваль: «Це «Франкополе» існує завдяки нашим батькам. Зокрема, участь в організації брав мій батько Омелян Коваль. Ще з 1953 року СУМ (Спілка української молоді) щоліта організовували таборування для дітей та молоді в різних місцях Бельгії. Отож вирішили, що треба купити власне приміщення для таборів і різних імпрез. У березні 1965 року скликали збори трьох організацій: Українського домового комітету, (УДК), Спілки української молоді (СУМ), Об'єднання українок Бельгії (ОУБ), які прийняли статут «Виховно-відпочинкового центру української молоді в Бельгії як громадської організації без користолюбивих цілей» .
Оглянули кілька проєктів земельних ділянок. Зупинилися саме над старою фермою «Ферме де Гарзе», так називалася ферма, збудована ще у XVII столітті, яку згодом перейменували у «Франкополе». До речі, місцевість, де знаходиться маєток, називається FRANCORCHAMPS, що в перекладі означає «Франкове поле» й живописними краєвидами нагадує Карпати. До 10-ліття «Франкополя» тут встановлено пам'ятник Івану Франку. На великому камені - чудова бронзова плита. На відкриття пам'ятника у 1976 році, у день закінчення літніх таборів, прибуло понад 700 гостей із Франції, Америки, Канади, Англії, Німеччини, Бельгії.
Голова СУМ Микола Левицький показує територію, розповідає про організацію, одночасно турбується й про відпочинок дітей та молоді. Від організації відпочинку багато залежить.
Над табором пісня лине...
Хлопці і дівчата співають українських пісень. Комендант табору СУМу Роман Зубрицький не просто любить сюди приїздити. Саме тут він провів свої найкращі дитячі роки, а сьогодні йому й іншим керівникам батьки довірили своїх дітей. Відповідальність неабияка. А ще ж дітям потрібно створити насичений і незабутній відпочинок. На допомогу приїхали вихованці з України Леся Голик, голова крайової управи СУМ в Україні, Андріана Харів, Уляна Іжик, Настя Віль. А Софія Пошивайло прилетіла аж з далекої Австралії. За тиждень вона так здружилася з сумівцями, що на прощання не стримувала сліз.
Про здоров'я дітей турбувалася таборова медична сестра Світлана Заур-Гора. Її дитинство також минало в цьому таборі, а сьогодні вона привезла сюди свого внука Володимира. Хлопчик, хоч і народився, зростає й вчиться в Бельгії, прекрасно говорить українською й французькою.
Діти у захваті від відпочинку. Тут на одному рівні звучать українська і французька мови. Цьогоріч відпочивають діти з Бельгії та тимчасово переселених українців, які постраждали від війни з Росією.
Гасло сумівців - Бог і Україна. Отож день починається з молитви. До табора завітав новопризначений капелан СУМ Бельгії отець Тарас Бордюк. У день на Івана Купала він провів молебень, духовно підтримав молодь.
Діти розходяться по групах. Усі задіяні. Хтось співає, хтось танцює, а хтось слухає історію про найдавніший український інструмент - бандуру. Про це цікаво розповідає Надія Балич. Ірина Шабала провела майстер-клас з дитячої літератури, почитала свої твори.
Смачно готували для дітей і дорослих чудові кухарки Марія Кушніренко, Світлана Мартиненко, Ірина Шуфатинська...
«Я вперше приїхала до сумівського табору, - розповідає Настя Васько з Полтави. - Війна з Росією змусила нас шукати порятунок і прихисток. Мені подобається вивчати нідерландську й французьку мови. На дозвіллі люблю малювати, бавитися з тваринками». Адріан Пасинок з Брюсселя в сумівському таборі вже втретє. Він добре володіє українською й французькою. «Мені сподобалися спортивні змагання, які проводив друг Віталій, спільна ватра з пластунами, мандрівка в гори, танці і смачний пиріг з вишнями» , - розповів з радістю Адріан.
Ватра з пластунами і незабутній алярм
Поруч з сумівцями у долині «Франкополя» розкинули свої ятки пластуни. Цьогоріч це 5-й ювілейний табір пластунів.
«На свіжому повітрі весело й цікаво проводять час близько восьмидесяти осіб, - розповідає Оксана Сеничак, голова малої пластової групи Бельгії. - З ними працюють шістнадцять виховників. У таборі багато дітей з Бельгії та тих, хто вимушено на час війни знайшли тут прихисток. Загалом перебувають пластуни, які раз на два тижні активно відвідували заняття з українознавства, історії, культури, співів, пройшли відповідні майстер-класи» .
У вихідний день табір відвідав міністр молоді і спорту Бельгії Benjamin Dalle. Фламандський уряд охоче допомагає пластунам. Наприклад, цьогоріч з придбанням яток.
Дітям підписують посвідки. Минуть роки, і вони згадають найкращі часи, проведені у «Франкополі». А сьогодні хлопці й дівчата, які подружилися в таборах, активно обговорюють подію, що відбулася. Якось опівночі у таборі стався алярм (тривога). Друга Данила, який героїчно охороняв табір, викрали невідомі. Довелося підняти ввесь табір, утікати в безпечне місце в ліс. По дорозі нікого не загубили. Всі трималися купи. Данила знайшли прив'язаним до дерева живим і здоровим. І тут увесь гурт заспівав Гімн України. «З такими дітьми, - говорить комендант табору сумівців Роман Зубрицький, - москалі до нас ніколи не наважаться прийти. І ми впевнені - Україна переможе!» Переконавшись, що загрози не існує, всі повернулися. Особливу вдячність організаторам таборів висловлюють діти з України, які на певний час замість тривожних сирен співали українських патріотичних пісень. «А мій віночок, який я сплела на Івана Купала й пустила тут на воду, обов'язково приб'ється до берега Дніпра, до рідної України», - говорить з натовпу дівча.
