Біполярний розлад — це психічний розлад, за якого людина переживає періоди різких змін настрою, енергії та активності. В один період вона може почуватися пригніченою, не мати сил навіть на звичні справи, а в інший — бути надзвичайно енергійною, мало спати, багато говорити, будувати грандіозні плани й ухвалювати ризиковані рішення.
Наприклад, жінка кілька тижнів почувається виснаженою, їй важко вставати з ліжка, спілкуватися з близькими й працювати. Згодом її стан змінюється: вона майже не спить, відчуває приплив сил, береться за десятки справ, витрачає значні суми й дратується, коли чоловік намагається її зупинити. Такі зміни можуть бути ознаками біполярного розладу.
Проте коли ми говоримо про стосунки, виникає важливе запитання: де закінчуються прояви розладу й починається поведінка, яка завдає болю партнеру?
Ревнощі — не діагноз.
Жінка може ревнувати чоловіка через страх втратити стосунки, попередній досвід зради, низьку самооцінку, тривогу або недовіру. Інтенсивність ревнощів іноді посилюється під час певних психічних станів, зокрема манії, коли можуть змінюватися критичність, імпульсивність і сприйняття ситуацій. Це стосується і чоловіків.
У деяких випадках під час маніакального епізоду можуть виникати й маячні переконання, зокрема переконаність у зраді партнера без достатніх підстав. Але це не означає, що будь-яка ревнива людина має біполярний розлад або що біполярний розлад обов’язково супроводжується патологічними ревнощами.
Коли партнер стає аб’юзером?
Про психологічне насильство варто говорити, коли поведінка набуває систематичного характеру й використовується для контролю, залякування або приниження іншої людини.
Наприклад:
- постійні безпідставні звинувачення у зраді;
- перевірка телефону, листування та місцеперебування;
- заборона спілкуватися з друзями або родичами;
- погрози, шантаж, приниження;
- використання почуття провини, щоб змусити партнера підкорятися.
Такі прояви можуть бути присутніми незалежно від психіатричного діагнозу. Сам факт біполярного розладу не робить людину аб’юзером, а діагноз не виправдовує насильства.
Яким має бути відношення до людини з біполярним розладом?
Насамперед — людяним, поважним і без стигматизації. Партнерові важливо розуміти особливості розладу, підтримувати звернення по професійну допомогу та обговорювати межі у стосунках. Водночас він не зобов’язаний терпіти приниження, погрози чи контроль лише тому, що близька людина має психічний розлад.
Підтримка не означає відмову від власних потреб і безпеки. Так само встановлення меж не є покаранням за хворобу.
Якщо ревнощі раптово посилилися, з’явилися виражене безсоння, незвично висока активність, імпульсивність або переконання у зраді, які неможливо обговорити на основі фактів, варто звернутися до психіатра. Якщо є погрози чи ризик насильства, першочерговим завданням стає безпека.
Важливо розрізняти симптоми, особисту відповідальність і насильницьку поведінку. Не кожна жінка аб’юзер, чи погане відношення чоловіка до жінки має в своїй основі біполярний розлад. Не кожна жінка з біполярним розладом є аб’юзером. І жоден діагноз не дає права руйнувати психологічні межі іншої людини.
Тетяна ПАВЛЕНКО
