Аліса Ткачук

Моя мама працює в дитячому садку помічником вихователя. Її звати Олена. Вона мене любить і піклується про мене. Завжди цікавиться моїм навчанням і допомагає у виконанні домашніх завдань. А я допомагаю мамі готувати їжу, мити посуд. Ми разом чудово проводимо час: граємося, в’яжемо шкарпетки. Я люблю з мамою ходити

Мою маму звати  Олена. У неї сіро-голубі очі, точнісінько, як у мене, русяве пряме волосся. У мене також волосся русяве, але не пряме, а кучеряве. Мама каже, що воно згодом стане теж прямим, як у неї. Я дуже люблю проводити з мамою час. Ми разом гуляємо в парку, дивимося мультфільми,

Конкурс «Моя мама — найкраща!» на краще оповідання, малюнок, есе про маму   Всеукраїнська газета «Справи сімейні» разом з ГО «Федерація жінок за мир у всьому світі» оголошують конкурс «Моя мама — найкраща!» на краще оповідання про маму, присвячений Дню матері. Запрошуємо до участі в конкурсі учнів 1—11-х класів. Тема оповідання: «Моя

Колись верблюд був красенем, мав гіллясті роги й довгий густий хвіст. Якось прийшов він до річки напитися. П’є та милується собою. Раптом до нього підбігає олень: — Любий верблюде, мені треба сьогодні в гості йти. Позич, будь ласка, мені свої роги на один вечір! Верблюд оддав оленю роги. А кінь

Голодний вовк на болоті піймав гуску і почав її трощикувать прямо з пір’ям і кістками. Одну кістку не перетер на зубах, застряла в горлі, стояла впоперек горла. Вовк вертівсь, вертівсь, нічого не міг поробить. Уже він надувавсь проковтнуть і силкувавсь вихаркнуть, кістка не подавалась ні назад, ні наперед. Вовк

Домовились якось два брати-їжаки зайця обдурити. Там, де їжаки жили, на узліссі був глибокий рівчак. Тож старший їжак став на одному кінці рівчака, а менший — на другому кінці, і тоді старший їжак і каже зайцеві: — Послухай, зайче! Ти, кажуть, бігаєш прудко, а я знаю, що пережену тебе. — Та куди тобі?

Був Іван найбідніший в селі, бо лиш мав три курці, і за тото ся з него посмівали і казали, що він багач. А він не мав хати, лиш сидів в застайці (колибі) та й там тримав свої кури. Раз приходить лисиця і каже: «Іванчику-багачику, дай мені одну курочку, та покладу

Dietmar Temps фотограф з Кельну, Німеччина. Працює в сфері фото та дизайну більше 20 років. В об'єктиві діти з різних куточків Африки. Ефіопські племена Хамер, фото сором'язливого хлопчика.                                         Щасливий хлопчик з племені Мурсі, Ефіопія.   Посмішка дівчини, Північна Кенія. Дівчинка та хлопчик з племені Луо, Кенія.                                         Дівчинка

Десь-не-десь були собі чоловік із жінкою і мали одним одну дитину – дочку. Люди заможні, а дитина вдалася гарна та втішна: вони давай її пестити. Вони пестять, а дитина собі росте; виросло, не навчившись ніякої роботи, опріч танцювати. Коли дівка стала уже й на порі, батьки, порадившись, бачать, що самі винні,

Жив у одному маєтку дуже злий і жорстокий пан. Він так своїх людей мучив роботою, так допікав їм, так знущався над ними, що несила було терпіти. Якось на свято наказав пан своїм кріпакам хліб молотити. Нічого не вдієш — довелося молотити. А староста сидить у стодолі й, граючись нагаєм, посміхається: — А

Був собі один пан, на вигляд смирний-пресмирний, тихий-претихий, ласкавий-преласкавий. Все чинив облесно, та з зітханням, та з поклоном, але люди боялись його гірш вогню, гірш чуми і мору лютого. Бо як тільки не вийде який сердега на роботу вчасно, то так і знай, що пришле економа, і той забере у

Одного разу до Дієслова прийшла несподівана думка: «Я найважливіша частина мови». Чому, запитаєте Ви, дієслово так вирішило? А тому, дорогі друзі, що на Свято рідної мови до нього завітав «Хитрий Лис» Прикметник. Ось що він йому запропонував: «Друже Дієслово, а чи ти знаєш, що ти найважливіша, найгарніша та найпрацьовитіша частина

У тій слободі, де я раніше жив, був один чоловік, Грицьком його звали, був він бідний і такий сердешний, що з самого малку не знав щастя-долі. Батько його з матір'ю рано померли, і залишився він сиротою микати своє горе на білому світі. Як тільки зіп'явся на

Був собі парубок. Мало що бідний, то ще й такий, що ні в тин ні в ворота. Люди зранку до роботи йдуть, а він по селу тиняється. Аж віддалася за нього одна дівка. Та така бідова, що годі вже чоловіка в гулі пускати: іди та й іди до роботи, каже.

Колись давно-давно жили собі дід та баба, і не було в них дітей. Сидять вони якось за столом і журяться: — Послав би нам бог онучатко, хоча б таке, як їжачок на зріст. Тільки вони це промовили, як вилазить з-під печі маленький їжачок і каже: — Я буду ваш онук! Узяли дід

Росли колись у королівському саду барвисті квіти: настурції, жоржини, маки, пишалися красою розкішні бегонії, магнолії та орхідеї.... Ріс тут і великий колючий кактус. А біля нього притулилось кілька кущів троянд. Квіти сміялися і весело перемовлялися між собою, хизуючись своєю красою. Тільки троянди мовчали і стиха в зажурі похитували своїми гілочками.

Захворів десь якийсь-то цар та й наказує усім панам, усім мужикам, усім міщанам, щоб заходились його розважать та брехні казать, та такої, щоб у ній і словечка правди не було. От пани що не збрешуть, так один одному завидує, та і кажуть, хоч яка там брехня, що то правда. От

Йшов якось дядько по дорозі, стомився й сів на камінь відпочити. Підскочив до нього чорт та як гаркне: — Не смій на моєму стільці сидіти! Але дядько не злякався. — Ти чого це репетуєш? — питає.— Та я тебе зараз на порох зітру. Злякався чорт, знітився. — А яка тобі користь від цього буде?

Було це давно-давно. Йшли якось сонце, мороз та вітер і розмовляли між собою. - Я сильніше за вас обох,- сказало сонце. - Ні, я сильніший! - промовив мороз. Усі трое добре розуміли, що сильному й дужому легше на світі жити: куди б не пішов, Повсюди його бояться. Але як

У горах блукало голодне собаченя. Побачив його вовк: — Собаченятко! Я тебе з’їм. — Ні, сірий, — каже собаченя, — спочатку ти нагодуй мене, а потім як схочеш — то з’їси. — Гаразд, — мовив вовк. — Іди за мною, та не відставай. Пішли вони разом і незабаром побачили череду. Вовк і каже: — Скажи, які в

Ішло дві свинки, і прибігає лисичка-сестричка: «Здоровенькі, свинки-сестрички! Куди ви йдете?» — «У золоте просо пастись». — «Візміть же й мене з собою». — «Е, там такий рів, що ти не перескочиш». — «Ні, я перескочу. То тим боком, то тим боком, то хвостом підопрусь, то лапкою зачеплюсь та й перестрибну». — «Ну, ходім з

Сегодня давайте поговорим о немного более редко встречающемся у нас виде средних попугаев — ожереловых (или кольчатых) попугаях. В дикой природе эти птицы встречаются в разных частях света — и в Азии, и в Африке. Живут они и в Индии, и в Израиле, и в Китае, и в Египте и ещe во

Леса Африки и Мадагаскар — родина этих очаровательных попугайчиков. Название «неразлучники» говорит само за себя. Эти птицы выбирают себе пару один раз на всю жизнь, они очень привязаны друг к другу. Трогательно наблюдать, как они сидят всегда рядышком, прижимаются друг к другу и чистят перышки. Однако, вопреки распространенному мнению, неразлучников вполне

В прошлый раз мы говорили о содержании в квартирных условиях черепах. Сегодня поговорим о морских свинках. Если ваш ребёнок никак не соглашается на черепаху, то морская свинка — прекрасная альтернатива. Содержание их очень простое, малозатратное и по времени, и материально, доступное даже достаточно маленькому ребёнку. Лет с 5—6 ребёнок вполне

Проблема виховання патріотизму у дітей в умовах боротьби України за свою суверенність є однією з найважливіших, оскільки саме від патріотизму громадян залежить, чи існуватиме завтра Україна як незалежна держава. Перед нами стоїть непросте завдання: вирішити, що таке патріотизм сучасного українця. То ж не дивно, що це питання дискутується на різних

Якось улітку пас хлопчина овець на луках. Стояла нестерпна спека. А поблизу було озеро. Пригнав пастушок отару до озера, збив овець, а сам у воду заліз. І трапилося так, що в той самий час опустилася в озеро веселка води напитись і затягла пастушка на небо. На небі, побачив хлопець, теж

Жила  собі  колись  удова з  трьома вірними синами. Та от якось вона захворіла і швидко почала сохнути. —    Мамо, може, ви чогось хочете? — питали стурбовані сини. —    Медових груш, що ростуть у горах. Люди казали, що ті груші дуже смачні,  але  кожен, хто по них ходив,  додому  не  вертався — потрапляв  у  лапи

Здибає пес кота: «Ти куда ідеш?» — «Та іду, бо мене прогонять, що-сми постарів, там не годен вже службу робити». Каже пес: «Ходи зо мнов, будемо товаришами». Ідуть вони, аж дивляться — а то щось ся блищить над окопом. Приходять они ближче, а то гадина. «А ви, — каже гадина, — де ідете?» Кажуть

Батько мав трьох синів. Два з них були мудрі, а третій, наймолодший, дурний. Назвали його Тимком. Старші брати все, що треба, робили, а Тимко нічого не робив. Через це брати сердилися на наймолодшого. Їх батько мав багато худоби, щодня будив старших синів і посилав пасти череду. – Тату, та най і

Сидить лисиця і їсть рибу. Назустріч їй ведмідь: «Здоров, кума! Де ти рибки наловила?» — «Он там на річці; піди й собі налови». Ведмідь пішов на річку, опустив хвіст у воду і приговорює: «Ловись, рибко, маленька й велика». А лисиця своє: «Мерзни, мерзни, ведмежий хвіст». А ведмідь говорить: «Що ти, кумо,