Здибає пес кота:
«Ти куда ідеш?»
«Та іду, бо мене прогонять, що-сми постарів, там не годен вже службу робити».
Каже пес:
«Ходи зо мнов, будемо товаришами».
Ідуть вони, аж дивляться — а то щось ся блищить над окопом. Приходять они ближче, а то гадина.
«А ви, — каже гадина, — де ідете?»
Кажуть вони:
«Ми ідемо у світ».
«Но, то, може, би ви і мене узяли?»
«Чому ні? Возьмемо. Ходи!»
Но вже є їх троє. Ідуть они, ідуть та й здибають мишаче весілля. Імила гадина свашку, а кіт матку, а пес молоду — та й по весіллю. Але вийшла мишача мама та й каже:
«Бійтеся Бога, пани! Не розбивайте весілля; що схочете, то вам дамо, лиш лишіть нас у спокою».
Каже пес:
«Ми ніц не хочемо, лиш аби-сте нам таке дали, аби ми через море перейшли».
Каже миш:
«Я вам дам таке, що погадаєте, то то буде; як от прийдете над море, то скажете: «Камінчику, дай, Боже, щоби на цім морі золотий міст став». Як то скажете, то так буде».
Но, пустили вони то весілля та й пішли. Ідуть они, ідуть, та й пес забув геть, як то ся каже. Але ніц. Прийшли они над море, а пес каже до кота:
«Но, сідай, — каже, — на мене, то я тебе перенесу, бо ти знаєш, що ми лиш два, бо гадина ся нам загубила; а цей камінчик бери у рот і держи, аби-с го не загубив».
Сів кіт на пса, та й пес його несе. Но, несе він його, несе, аж на середині моря питається пес кота:
«А маєш, брате, камінчик?»
Каже кіт:
«Маю!»
Та й як створив рот се слово казати, та й камінчик тот упав з рота у море. Кіт дуже задумався, як то ся стало; але однако ніц не каже, лиш заєдно думає, що робити.
Наколи лиш пес море переплив — кіт штрик на ялицю, лиш очима засвітив. Але пес сів та й думає:
«Гій, де ся дів кіт?»
Так він ся тим засмутив, що аж заплакав. Але він глип, а кіт на ялиці. Пес ся утішив та й каже:
«Скажи мені, брате, чо-с ся сховав від мене, а ходи сюди».
Кіт каже:
«Я тот камінчик упустив у море та боюся, аби ти мене не передер».
Каже пес:
«Ходи, не бійся!»
Але кіт каже:
«Склади передо мнов лапки навхрест і поцілуй, що мене не тинеш, то я до тобі піду».
Але пес каже:
«Ходи, не бійся!»
Та й кіт не хотів, а пес пішов собі геть. Та й від тогди они не жиють у згоді.
