Культура

Новий рік в Японії

Нещодавно відзначали по Східному календарю Новий рік. По нашому календарю це було 5 лютого. Цікаво, що японці зустрічають Новий рік по-західному, так само, як і ми з вами. Подарунки вони готують з початку грудня. Загортають їх у спеціальний папір, який називається Ноші. Ноші означає довголіття. Далі вони оформляють японські листівки, в яких пишуть привітання з Новим роком. Незалежно від того, коли японці відправляють листівки, їхня пошта працює так, що адресат отримує листівку саме 1-го числа. Це просто дивовижно! Для японців дуже важливо перед Новим роком зробити генеральне прибирання. Вони називають його Оосоуджі. Його роблять всюди: вдома, на роботі, у школах. У школі дітей навчають бути відповідальними та піклуватися про навколишнє середовище, а це означає, що спочатку потрібно прибрати весь бруд, а потім можна запросити Удачу.

Храм мистецтва «Берегиня» святкує 30-річчя

Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» на сцені 30 років. З цієї нагоди у Центрі культури і мистецтв СБУ відбувся святковий концерт. Вщерть заповнена концертна зала. Серед бажаючих привітати «Берегиню» — відомі діячі культури, мистецтва і науки, народознавці, фольклористи, письменники, журналісти, колеги артисти. Серед гостей багато тих, хто у різні роки співав і танцював, зростав у цьому колективі. На сцені розгортається яскрава феєрія задушевної народної пісні, музики, запальних танців. Митці демонструють кращі фрагменти вистав та концертні номери з репертуару театру. Святковий концерт відкрив етнографічно-ретроспективний нарис «Русалії», і глядачі на мить перенеслись у часи Київської Русі. Разом з чумаками помандрували Україною (вистава «Чумацький шлях»), відгуляли на українському весіллі, побачили силу і міць наших славних козаків, побували на українських вечорницях. Артисти з таким запалом і так натхненно співали й танцювали, що глядачі ледь утримувалися в кріслах — ноги просились у танок. Час від часу зала вибухала вигуками «Браво!».

Скарби родинної криниці

Місто Кам’янське — осередок культури, традицій, працьовитих та талановитих людей. У самому серці лівого берега розташований позашкільний комунальний заклад Будинок дитячої творчості — місто дитячих мрій, бажань, сподівань, надій. Упродовж трьох десятиріч заклад є центром позашкільної освіти, культури і духовності Лівобережжя, успішно поєднує традиції та інновації, гідно входить до поза шкілля Дніпропетровщини. Колектив закладу, об’єднаний спільними цінностями та освітніми і духовно-культурними інтересами, намагається, щоб кожній дитині було комфортно у позашкільному закладі, щоб вона хотіла ходити сюди та не відчувала себе самотньою й нещасливою. Важливо, щоб батьки та керівники гуртків побачили її реальні проблеми, захотіли їй допомогти і, головне, зрозуміли, як це зробити. Тому для покращення навчального процесу не тільки в цілому з метою оптимізації, а й з урахуванням конкретних труднощів, що виникають у процесі навчання, взаємин у тріаді «дитина — батьки — педагог» на базі нашого закладу 15 років працює клуб вихідного дня «Мрія» — клуб спілкування дітей та батьків. Уся діяльність клубу здійснюється у сфері дозвілля — вільного від роботи (навчання) часу. Під час роботи клубу реалізуються організаторські й творчі здібності вихованців гуртків та їх батьків, їхні потреби у спілкуванні, організації змістовного відпочинку, у відродженні, збереженні національної культури, фольклору, народних традицій і звичаїв; охорони здоров’я, природи і навколишнього середовища, пам’яток історії культури; розвитку художньої творчості, заняттях спортом і фізичною культурою. Метою заснування клубу було поліпшення та поглиблення відносин у спілкуванні дітей з батьками, для організації найбільш сприятливих умов для розвитку особистості, розкриття здібностей дитини, формування духовно-моральних і естетичних почуттів.

«Тарас. Повернення»

31 січня в кінотеатрі «Жовтень» пройшов передпрем’єрний показ художнього фільму «Тарас. Повернення», режисер Олександр Денисенко. Після перегляду кінострічки вперше пожалкувала, що я не кінокритик. Але натомість це і добре, немає потреби та і бажання щось порівнювати, вишукувати недоліки операторської чи акторської роботи, хоча, потрібно зауважити, вони, ці роботи, — геніальні! Просто без зайвого блюзнірства і філософствування хочу сказати, що фільм зачепив за душу, ой, як глибоко зачепив!

Тиждень вірменської культури

Розпочався Тиждень вірменської культури в «Бібліотеці Дружби народів» ЦБС Подільського району міста Києва уривком з фільму відомого вірменського й українського кінорежисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», де мати молиться за свого сина й читає молитву «Отче наш»… У залі «Дружби» — користувачі бібліотеки, учасники клубу «Світлиця», колеги, члени вірменської й української громади. Родзинкою Тижня було відкриття фото-артвиставки «Сергій Параджанов 100–5», яку організувала Олена Михайлівна Оганесян — голова Вірменського товариства культурних зв’язків АОКС-Україна. Вона здійснила екскурсію, докладно розповівши про кожен із безцінних експонатів виставки.

На шляху творчої долі

Розмова піде про ювілей заслуженого художника України, відомого графіка, дизайнера, живописця, громадського активіста Володимира Дмитровича Єрмакова. За плечима надзвичайно обдарованого митця потужний творчий шлях, життєвий досвід, вагома творча спадщина, яскраві сторінки, пов’язані з українською культурою. Прихильність до творчості постійно була поряд з військовою професією, яку Єрмаков отримав у Ленінградському вищому військово-морському училищі, яке він успішно закінчив у 1967 році. А потім були плідні роки навчання у Московському поліграфічному інституті, у досвідчених педагогів А. Гончарова, М. Мітурича, О. Сидорова. Саме там під час занять педагог Гончаров підкреслив живописний дар Володимира Єрмакова, який поступово розкрився у чудовій портретній серії, пейзажах, сповнених ліричного настрою та глибокого філософського бачення оточуючого світу.

«Пісня для мене — індивідуальна терапія»

Народний чоловічий хор «Чумаки» ВГО «Товариство «Знання» України відзначає своє 30-ліття. За 30 років «чумакування» у хористів майже нічого не змінилося, окрім того, що час від часу доводилося шукати приміщення для репетицій. Ось тільки українська пісня безсмертна. Її так само слухають, схлипують, пропускаючи через душу, ковтаючи смуток, аплодують й сміються, коли весело. Кожна народна пісня несе в собі цілий світ, як насінина, що проростає.

Вікторія Васалатій: «Все буде так!»

Актриса Національного академічного драматичного театру імені І. Франка, лауреат премії «Київська пектораль» за музику до мюзиклу «Едіт Піаф. Життя в кредит». Актриса, співачка, композитор. Її пісні є в репертуарі Ірини Білик, Асії Ахат, Павла Зіброва, Алли Кудлай, Катерини Бужинської. Автор музики до вистав, дитячих та дорослих мюзиклів («Попелюшка», «Дюймовочка», «Носороги», «Ассоль», Marilyn Monroe. Crazy in love).

«Вербиченька» — берегиня пісенної спадщини

Особливий настрій у ці дні в Національному музеї літератури. Клуб вихідного дня запросив на гостину народний етнографічний аматорський фольклорний ансамбль «Вербиченька» з села Пристроми, що в Переяславському районі на Київщині. Автентичні костюми, насичений колоритний репертуар пісень, музичні інструменти з домашнього начиння захопили киян. Вони впродовж двох годин слухали у виконанні артистів давно забуті українські народні пісні, аплодували їм і не відпускали.

Феномен сучасної музики

K-Pop — це справжній переворот в сучасній музичній індустрії. За останні кілька років цей жанр став неймовірно популярним серед підлітків по всьому світу. Чому ж цей напрямок став таким відомим? Сьогодні я розповім вам про одну із найпопулярніших kPop-груп на сьогоднішній день. BTS — цю назву знають майже всі сучасні підлітки. Група складається з семи учасників, які почали свою кар'єру в 2013 році. Хто б зараз міг подумати, що раніше ці хлопці самостійно роздавали листівки із запрошенням на свій концерт. Вони просто хотіли бути почутими.

Сторінки