Я пишаюся своїм татом!

У кожної людини своя доля, мета, досвід і життєва правда. Але, мабуть, усі мають одну спільну рису — хочуть залишити свій слід на землі. Як правило, такі люди є цікавими особистостями й часто є прикладом для наслідування...

Це моя родина – дружна,активна, весела та винахідлива: тато, мама, брат і я ,найменша – Аліна. Сьогодні мова піде про мого тата – найкращого тата у світі, адже я його найулюбленіша донечка - його Сонечко. Чому найкращий, зараз розповім !

Кожен має свій ідеал. Людина, на яку я хочу бути схожою, − це мій тато Авдєєнко Сергій Миколайович. Йому 46 років.

Тато. Як багато значить він для мене. Милий, надійний, ініціативний, веселий, розумний, товариський, щирий, вимогливий, чудовий. Цей перелік можна продовжувати ще довго і все це – про мого тата, Костянтина Анатолійовича.

Найбільша гордість для кожного з нас – родина. Це найближчі, найрідніші люди,яких ми любимо й поважаємо. Для мене авторитетом є тато Євстаф’єв Сергій Сергійович. Йому 36 років.

Найголовнішим у житті кожної дитини є її сім’я. Я дуже люблю своїх батьків і гордо можу назвати їх найкращими. Зазвичай, ми звикли чути гучні розповіді про маму, але чомусь ми так рідко згадуємо тата. Мого татуся звати Олександр.

Я дуже люблю свого тата! Він – найдорожча для мене людина. Його звуть Олександр. Він дуже добрий, працьовитий та дбайливий. Щоб забезпечити свою родину всім необхідним, тато дуже багато працює. У свій час змінив кілька професій.

З дитинства я пишаюся татом. Дивлячись на нього, я розумію, якими повинні бути справжні чоловіки. Я схожа на свого тата і зовнішністю, і вдачею.

Ви запитаєте який же мій тато? Я відповім: «Найкращий, найсильніший, найрозумніший, най… най…най..!!! Я можу дуже довго згадувати події, котрі були важливими в моєму дитячому житті.

Мій тато найкращий у світі, тому що він турбується про мене. Вчить мене захищати себе. Разом з моїм татом ми: ловимо рибу, граємо в футбол, збираємо гриби, їздимо купатися на річку. Часто він бере мене з собою на роботу, там мені з ним дуже цікаво.

Батьки – найрідніші люди в моєму житті. Вони підтримують у складну хвилину, піклуються про власну дитину. Прозові рядки я присвячую своєму батькові Анатолію Аркадійовичу Сорокіну.

Я з радістю пишу цей твір. Мені здається, що мій тато — найкраща людина у цілому світі.

Тато… таточко… татусь… Промовляю ці слова, й на серці радість ожива. Радію з того, що у мене є тато — найкращий у всьому світі.

На конкурс «Я пишаюся своїм татом»

Зовні він здається звичайним, але такої доброї душі немає ні в кого на світі.