Виставка «Основи» Г. Ягодкіна

«Світло бачити тоді,
коли світло в очах є…»
 Г. Сковорода

Інколи дивним засобом відкривається щось важливе, вагоме через дослідження теми, над якою працює художник. Так сталося і з Генрі Миколайовичем Ягодкіним — живописцем, заслуженим художником України, професором НАОМА. Для мене особисто це ще одна можливість привітати нашого земляка, голову журі конкурсу ім. Миколи Макаренка ГО «Сумське земляцтво у місті Києві» Г. Ягодкіна з яскравою подією у його творчому житті — відкриттям персональної виставки «Основи» в приміщенні Українського фонду культури.

Вкотре переконуюся у справедливості стверджень Г. Сковороди: «Світло бачити тоді, коли світло в очах є…». Взятися за таку потужну тему не всім під силу. Але так сталося в житті Генрі Ягодкіна, що образ мислителя, філософа, просвітителя, шукача істини та людського щастя хвилював його вже багато років поспіль. Ще в студентські роки з’явилися перші малюнки, композиції, начерки до біографії Г. Сковороди. І вже в процесі педагогічної практики Ягодкін осмислює велич духовності українського феномена і напрацьовує концепцію основних циклів своїх живописних робіт. Так сформувалося кілька напрямів, які увійшли у цикл творів під назвою «Відокремлення». Твори засвідчили, що ідеї гуманізму, демократії і духовності, які проповідував Г. С. Сковорода ще у XVIII столітті, актуальні й сьогодні.

Прогресивне та світле майбутнє людства Сковорода насамперед бачив у піднесенні духовності та розвитку культури. Мандруючи Україною протягом 25 років, Григорій Сковорода вивчав життя в усіх його проявах, тим паче, що він був всебічно обдарованою людиною — своєрідний поліглот, музикант, поет, філософ, співак, оратор. Напружено шукаючи Істину, відокремлюючи Добро і Красу від зла і брехні в суспільстві, він оздобив свої тлумачення та роздуми у наукові трактати.
Генрі Миколайович занурився у психологічний стан філософа в процесі його становлення — від звичайного українського хлопчика до духовного апостола світового рівня. Спочатку народилися художні образи серії «Юнацькі мрії», потім «Мандри», «Проповідництво», «Духовні пошуки. Філософські настанови».

Мистецький напрям живопису Г. Ягодкіна розвився у символічний реалізм, з яскравими знаковими акцентами, які розкривали головну сковородинівську ідею — утвердження Нової цивілізації через самопізнання особистості та саморозвиток. Відомий крилатий вислів Сковороди — «яка користь бачити, не маючи смаку», втілився у такі значимі твори художника, як «Освячення», «Слово», «Митці бароко», «Аскеза».

Під час проведення виставки відбулося творче обговорення колег по мистецтву на чолі з першим проректором НАОМА народним художником України А. Яланським. Чимало присутніх були здивовані величчю піднятої теми і вмінням автора знайти свій творчий шлях у створених фігуративних багатопланових композицій, в яких розкривається життєвий та духовний шлях великого гуманіста та просвітителя. Дійсно, учень народного художника України О. Лопухова зумів передати в кращих традиціях Академії українського мистецтва та ураховуючи вимоги сучасного напряму, які стоять перед вищою мистецькою школою України своє творче бачення. Одноголосно присутні висловили побажання про подання Г. М. Ягодкіна на звання народного художника України. Саме такими були виступи народної художниці України В. Баринової-Кулеби, заслужених художників України І. Пилипенка, М. Кочубея, І. Мельничука, заслужених діячів мистецтв М. Титова, О. Солов’я, О. Цуголка, викладачів О. Карпенко, О. Храпачова, Г. Сарапіна, С. Мамикіної, А. Барінова, Р. Петрука та ін.

Автор не вважає цикл завершеним, бо багатовимірність і полівекторність образу Григорія Сковороди дає підстави для продовження творчої роботи. Знову приведемо доречний контексту вислів філософа — «Подяка блаженному Богові за те, що потрібне зробив нетрудним, а трудне — непотрібним». Чекаємо нових творів, бо тема, яку підняв Г. М. Ягодкін, вагома, своєчасна і складна.

Творчі досягнення Г. Ягодкіна свідчать про володіння автором академічної української школи живопису, вміння завершено побудувати композицію, задати кольорову тональність, яка розкриває задум, впливає на передачу духовного змісту твору. У художника знайдена своя дивна прозора палітра, сповнена гармонійного кольорового рішення та хвилюючих світлотіньових рефлексій. Біля представлених полотен виникає потік хвилюючих емоцій, які зосереджують наше мислення над сучасними життєвими проблемами. Мабуть, в цьому сенс живопису — впливати на наші почуття, викликати потрібність замислитися над сенсом життя та своїм місцем під сонцем.

Валентина Єфремова,
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, лауреат преміїім. П. Білецького,фото автора