ArtЕnergy Анатолія Тартаковського

У приміщенні Київської картинної галереї нещодавно відкрилася ретроспективна виставка живопису заслуженого художника України Анатолія Тартаковського. Своє славне 70-річчя представник династії українських митців Тартаковський відзначив яскравими творами різних років. Ми можемо прослідкувати етапи розвитку власного творчого стилю й напрямків по серіях, які скомпонував митець на своїй артсторінці в інтернеті. Артлокації починаються з «Критичного реалізму» (1976-1985 рр.), «Соц-Арт» (1986-1988), «Видіння» (1989-1992), «Неоімпресіонізм» з 1992 року, «АртЕнерджі" (з 2003-го)... Кожна має свої яскраві акценти, як «Дикий кінь», «На ковчег», «Зебри, які танцюють ламбаду», «Загибель Помпеї», «Ротонда в Кончі-Заспі», «Стіна причалу в Ієрусалимі», «Грудень в Тунісі», «Пляж в Сімеїзі» та ін. Кожна картина – то суцільний вибух адреналіну.  Митець каже, що ловить себе на думці, що слово «енергія» часто згадується в контексті його творчості. І це дійсно так, бо «вона» як трансформація між божественним потоком й кожною людиною, це моє», каже Тартаковський. Перед нами виставка з назвою ArtЕnergy, через яку автор пробує розібратися в глобальних питаннях нашого прогресивного часу. Природа виникнення художнього образу, ідей не підлягає осмисленню. Це вибух творчої образності, що підсвідомо формує картину, яка виникає в уявленні митця. Тому, як стверджує митець, твір – акумулятор вищої енергії –  є артрефлексією на глобальне енергетичне питання. А. Тартаковський у вічній подорожі, де він черпає своє натхнення від побаченого. Його увагу привертають вулиці різних міст, узбережжя морів, мотиви з човнами, парусниками, пляжі з напівоголеними людьми, які безпечно відпочивають. Такими є «Пляж», «Дама в блакитному купальнику», «Супермодель на пляжі» та ін. Яскраві акценти випромінюють потужну енергетику митця в таких творах, як «Париж. Латинський квартал», «Венеція», «Вулиця Гоголя в Одесі», «Переосмислення реальності», «Мюнхен. Плотина на річці Мзар» та ін.

Дійсно, природа художнього вибуху ідей, що перетинаються у своїй природній несумісності, не підлягає осмисленню, тому «Скромне щастя художника – стати провідником незбагненної та великої таємничої Енергії». Спробуємо прослідкувати енергетичний потік творів А.Тартаковського, який «як донор, перекачує енергію зі свого серця до своїх картин. Вони стають дзвінкими, незламними, ніби списи македонської фаланги, а він, художник, наче вмирає в творчості». Різні лінійні комбінації, кольорові акценти, фактури, композиційні ритми, сповнені динаміки, мажорного звучання, наповнюють артпростір виставки дивним суголоссям. У ньому наше життя, наші мрії й сподівання.

Дякуємо Едуарду Межулу за фото.