Свято до Дня матері

МЕТА:
виховання шанобливого,   доброзичливого ставлення до жінки,   жінки-матері, любові до рідної землі,   почуття доброти, милосердя, співчуття;   збереження та примноження родинних  традицій та звичаїв.

ОБЛАДНАННЯ:
зала, де проходить захід, прикрашена українськими рушниками, квітами. На стендах малюнки, літературні та поетичні твори про мам та бабусь. Ноутбук із записами фонограм молитов, пісень, присвячених жінці, жінці-матері, екран для демонстрування відеоматеріалів. Відеозбірки: «Молитва матері», «Мамина сорочка», «Пісні про маму», «Ave, Maria».

ХІД УРОКУ:
Звучить «Аве, Марія» у виконанні заслуженої артистки України, солістки Ансамблю Збройних сил України Наталії Заболоцької.  На екрані відеофайли з іконами Божої Матері, портретами жінок відомих художників («Мона Ліза», «Пані з фороньєткою» Леонардо да Вінчі, «Портрет невідомої в бузковій сукні» Тараса Шевченка, «Катерина» Тараса Шевченка та ін.). Мелодія повільно затихає. На сцену виходять читці. Лунає тиха, ніжна мелодія).

1-й читець:  У нашім раї на землі  Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Буває, іноді дивлюся, Дивуюсь дивом, і печаль Охватить душу; стане жаль Мені її, і зажурюся, Мов перед образом святим Тієї матері святої, Що в мир наш  Бога принесла... (Т. Г. Шевченко) 

2-й читець:  Молюся Вам,  єдиний Боже, — Мамо. Молитва ця  і радісна, й сумна. В моїй душі,  немов у Божім храмі, Вночі і вдень  із ніжністю луна.  Молюся Вам  і кланяюся в ноги, Схиляю до землі  своє чоло За ваші всі чекання  і тривоги, Благословіння,  волю і тепло.   Матуся люба,  хай моя молитва Любов’ю втішить серце хоч на мить, Нехай його гаряча  в грудях битва не ллє сльози  і болем не щемить.  Молюся вам  за пісню колискову, За ласку, карий погляд  і терпець, За усмішку  Богині сонейкову Й за те, що я молюсь, молюсь тепер.  (На екрані: «Мамину молитву» (слова П. Половка, музика В. Брона) виконує вокально-танцювальний ансамбль «Гармонія» Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва. Художній керівник Лариса Краюхіна, хореограф-постановник Оксана Павлова. Далі відео до пісні).  

3-й читець:  О, Мамо-ненько,  цвіте яблуневий, Не вбитий громом  долі і весни, Я вам готовий  прихилити небо, Щасливі й світлі  надсилати сни.  Та ви мені шепочете: «Спасибі. Онукам, сину,  небо прихиляй, А щире материнське  диво-сниво, Не переводь на щастя,  не збавляй.  Бо сни мої —  одвічна туга й мука, Турбота про дітей,  про родовід, Щоб мали ми любов  і щоб розлука Не засліпила серце вам  і світ».  Молюся Вашій мудрості, Матусю, Ясного слова  чистій простоті, До нього я  душею притулюся —  До скарбу найдорожчого  в житті.  Бо в нім — любов і дім, подзвін жита, Криниця пам’яті  і віри джерело. Бо в нім  моєї совісті молитва, Ріка моя, і човен, і весло... (Микола Дмитренко)  Керівник гуртка: Сьогодні в нас у гостях чудова жінка, сильна духом, мужня, жінка-весна, жінка-матір, найдобріша у світі бабуся Тетяна Василівна Майданович, відома українська поетеса, член Національної спілки письменників України, заступник директора, головний редактор видавництва «Криниця» (виступ Майданович Т. В.). 

(На екрані: «Вишиванку» (слова Ю. Рибчинського, музика О. Злотника) виконує учень спеціалізованої школи №49 Слобода Владислав. Керівник Тетяна Сазонова та ансамбль сучасного танцю «Овація», керівник Олена Маньковська. Далі відео з мальовничими куточками України). 

5-й читець:  Бачу часто уві сні Пильні і трошки сумні — Мамині очі, Мамині очі.  Важко бувало мені, Але я не згинався, Вірив у радісні дні —  І з’являлись вони.  Враз оживали гаї: Силу давали твої —  Мамині очі, Мамині очі.  Тихо шепоче бузок, Загляда до кімнати... Спить у колисці синок, Де і я колись спав.  В нього ледь-ледь голубі, Рідні такі, дорогі —  Мамині очі,  Мамині очі.  (Микола Багрій) 

6-й читець:  А ще дивлюся  на твої долоні, мамо, й читаю наймудрішу  книгу з книг, що в світі цім  багато є доріг, а вибрати я з них  одну лиш маю. Що рук людських  і душ людських чеснота звіряється вагою колоска, що завжди  шанувалось у віках одне із найскромніших слів — робота.  Що є любов,  а ще ненависть є: любов єднає  віддалі безмірні, живе єдиним  подихом довіри, а на любов  ненависть повстає.  Що є добро  і тінь страшна біди: біду бори,  долай круту розлуку, а для добра  подай людині руку і яблуню край шляху  посади.  Іду до тебе, мамо, на урок і з слова дізнаюсь  неголосного, що на землі  немає більш святого, ніж доні дати сил  на перший крок.  Хоч скільки б я доріг пройшла чи мозолів нажити  встигла я чимало, я до твоїх долонь  вертаюсь, мамо, читати наймудрішу  книгу з книг. 

(Віктор Баранов)  (На екрані: «Чорнобривці» (слова М. Сингаївського, музика В. Верменича) виконує вокально-танцювальний ансамбль «Гармонія».

Далі відео з мальовничими куточками України).  Керівник гуртка: Я з великою приємністю запрошую до слова Фіглюка Анатолія Арсентійовича — поета-пісняра, начальника відділу інформаційного забезпечення Національного палацу мистецтв «Україна», ведучого програм Національного радіо та телебачення, редактора Всеукраїнського журналу «Дзвіночок». Його творчість різноманітна, багатогранна, веселково промениста. Анатолієм Арсентійовичем написано понад 150 пісень, серед яких чимало присвячені матері, жінкам, коханню. (Виступ Фіглюка А. А.). 

7-й читець:  Посіяла людству  літа свої літечка житом, Прибрала планету,  послала стежкам споришу. Навчала дітей,  як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко  і тихо пішла за межу.   — Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти. — Куди ви, бабусю? — онуки біжать до воріт. — Та я недалечко... де сонце лягає спочити.  Пора мені, діти... а ви же без мене ростіть.  — Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо? — А хто нас, бабусю,  у сон поведе по казках? — А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах,  і золото на колосках.  Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Якби тільки ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, —  Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь. Не йдіть!  Вона усміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою, злетіли увись рушники: лишайтесь щасливі» — і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.  (Борис Олійник)  (Лунає ніжна, тиха мелодія. На екрані відео з картинами природи, портретами жінок відомих художників). 

8-й читець:  Мамо, вечір до горя, Виглядь тебе роса. Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш,  як за віями сльоза.  Ти від лютої зими  Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася  білим лебедем, Дивом-казкою За віконечком, — Сива ластівко, Сиве сонечко.  (Борис Олійник)  

9-й читець:  Сад у вишневій порі, Повернулись журавлі. А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все до тебе,  як до вічної зорі. Там, де ти колись ішла, Тиха стежка зацвіла Вечірньою матіолою, Житом-долею Світанковою, Дивом-казкою, Юним соняхом, —  Сива ластівко, Сиве сонечко... (Борис Олійник)  (На екрані: «Мамину вишню» (слова Д. Луценка, музика А. Пашкевича) виконує вокально-танцювальний ансамбль «Гармонія». (Далі відео до пісні). 

10-й читець:  Принесу в подарунок мрію, Що перлинами виграє. Тільки зараз я розумію Материнське серце твоє.  Прислухаюся і учуся. Усьому, що порадиш ти. Мила, рідна моя матусю, Як до мудрості важко йти. Скільки бур, і вагань,  і злетів На дорозі великій тій... Не зустрінеш  всього в поетів, Не побачиш у барвах мрій   Тільки ти, єдина,  розкажеш, Як уміють лиш матері. І заснути пізніше ляжеш, І піднімешся до зорі.    Скільки світла  у слові «мати»! ...Чую донька мене гука, Поспішаю її обняти, І тривожно тремтить рука.  Незабутніми диво-снами Знов дитинство моє встає... Лиш тепер зрозуміла, мамо, Я велике серце твоє. (Леся Клименко)  Керівник гуртка: А зараз я хочу запросити до слова надзвичайну людину, у якої любов до матері, любов до жінки — це любов до Батьківщини, до землі, на якій він народився, зробив перші кроки, де вперше сказав слово: «Мамо!». Зустрічайте учасника бойових дій в Афганістані, кавалера двох орденів Червоної Зірки, поета-пісняра В’ячеслава Купрієнка.  (Виступ В. Купрієнка). 

11-й читець:  За все, що маю,  дякую тобі. За все, що маю  і що буду мати. Ночами сняться  зорі голубі. І вишні білі  на причілку хати.  Немов пилинку,  світ мене крутив, Ловив я мрію —  і метку, й високу. Пробач мені,  що тяжко завинив —  Лишив тебе  на старість одиноку.  Та й що я знав,  коли із дому йшов, Хіба я міг  в ту пору зрозуміти, Яка святиня —  мамина любов, Яка то мука,  яких лишають діти?  Аж отепер,  коли я батько сам І час прийшов  стрічати й проводжати, Я знаю ціну  тим святим словам, Які тобі судилося  співати.  Тому і сняться  зорі голубі І вишні білі  на причілку хати. Тому й спішу  подякувать тобі За все, що маю  і що буду мати.  (Микола Луків)  (На екрані: «Пісня про рушник» (слова А. Малишка, музика П. Майбороди) у виконанні вокально-танцювального ансамблю «Гармонія»). 

12-й читець:  Молюся Вам,  єдиний Боже, — Мамо. Молюся,  та нічого не молю: Ні харчу, срібла-злата,  ані краму... Живіть лишень!  Благаю і велю!  Бо ж Ви, Матусю, —  мова України, Бо Ви ж, Матусю, —  доля трудова, Бо Ви —  натхненна пісня солов’їна, Душа народу  рідного жива.  Молюся Вам,  єдиний Боже, — Мамо!..  (Микола Дмитренко)    (На екрані: «Пісня про маму» (слова Я. Янченка виконує вокально-танцювальний ансамбль «Гармонія». Далі відео з іконами Божої матері).

Тамара Котеля