Слово про маму

Тищенко Анастасія
-----------------------------------------
Мама, мамочка, матуся, ненька…Скільки слів і лише одне значення, значення, яке є наймісткішим з-поміж усіх слів у світі.

Знаю, що не відкрию Америку, коли скажу, що для мене, як і для всіх дітей, моя мама - найкраща,найдобріша,наймиліша,найгарніша…Це «най» можна продовжувати до безкінечності, проте зазначу, що у моє неньки ще є одне «най», яке можна використати, впевнена, до характеристики не всіх матусь. Моя мама ще й найвимогливіша. Часом я дуже серджуся на неї за це, хоча розумію,що вона має рацію і хоче, щоб у майбутньому в мене все було теж «най»: найкраще, найсвітліше, найтепліше…

Звати матусю Оксана. Їй 37 років, вона працює вчителем української мови та літератури в моїй рідній школі, тому, як ви розумієте, я маю поруч матусю постійно. Це добре! Але…Згадайте, як в одного з поетів про маму – вчительку: «…Хай буде лікарем, кондитером, Тільки не учителем!». Вона ж не тільки допоможе уроки підготувати, але й про всі бешкети знає першою, а уроки перевіряє не лише як любляча матуся, але й як вимогливий учитель. Бачите, як добре нам, вчительським дітям!

Цьогоріч моя мама закінчує аспірантуру, вона багато працює,  бо вважає,що вчитель повинен вчитися завжди,оскільки немає меж людській досконалості.

Ненька, окрім того, що любить свою роботу, ніколи не забуває про  рідних та друзів. Вона смачно готує, слідкує за чистотою, тобто є гарною господинею. Часом мені дуже хочеться,аби вона просто посиділа біля мене, відпочила за переглядом серіалу, як інші мами, і бодай інколи не сиділа за книгами, зошитами та конспектами. Та, як каже мама про себе словами Л.Костенко: «Я вибрала долю собі сама…»

Я люблю свою маму за те,що вона така: добра, розумна, вимоглива…Кожного вечора, лягаючи спати, молю Бога, щоб беріг мою матусю, дав їй здоров`я та душевного спокою, а ще - здійснення найзаповітніших мрій. Мамочко, я тебе люблю! Та ти про це знаєш!