Моя мама найкраща
Куротчин Лілія, учениця 9-А класу Охтирської гімназії
-------------------------------------------------------------------
Що є найважливішим для дитини? З чого починається людське життя в цьому світі? Звісно, з родини, з матері. Саме вона вводить маленьку дитинку в дивний та великий світ, стає поряд із нею, допомагає у всьому: у розвитку, пізнанні навколишнього, підтримує в тяжку хвилину, ділить радість та сподівання. Моя любов до мами безмірна, трепетна, свята.
Ось воно, зерно істини, – материнська душа, як джерело щастя кожної людини. Це – її серце, голос, посмішка, руки, очі. Я навіть не уявляю, що в когось вони кращі, ніж у моєї матусі, вони – єдині й неповторні. З першого дня життя завжди поруч зі мною б’ється мамине серце, її руки кожної миті напоготові допомогти мені, підтримати, захистити. Матусині очі пильнують за кожним моїм кроком, аби запобігти біді; а посмішка такою радістю сповнює серце, що, здається, на світі існую тільки щастя.
Мамо, мила моя, найкраща! Я люблю твої очі, твій подих, твоє серце. Мені соромно, що так часто я примушую тебе хвилюватися через мої нерозсудливі вчинки. Уже така доросла, я хочу захистити тебе, розважити у хвилини смутку та подарувати радість. Моя мама для мене взірець. Вона і схвалить, і застережить, і підтримає… А ще (я вже не раз переконалася), що немає кращого судді за неї. І немає кращого захисника! У цьому переконалися не лише я сама, а й брат і тато. Її щедрого серця вистачає на всіх нас: кожного воно любить особливою любов’ю, за кожного переживає, кожному віддає свої сили. Моя мама найкраща, я кожного дня промовляю: «Господи! Яке щастя, що ти дав мені її! Тільки вбережи її від лиха, хай вона живе довго й щасливо!»
…Усі вищесказані слова правдиві та щирі. Як я не намагалася вкласти в них найвідвертіші почуття, все одно вони не передадуть безмежної любові до найпрекраснішої людини в цілому світі – до моєї матінки, мого ніжного сонечка!
