Моя мама найкраща!
Ученик 10-Б Сорокін
---------------------------------------------------------
Моя мама найкраща
Тільки мама щиро любить
І так лагідно голубить.
І тому скажу я прямо:
Неможливо жити без мами!
Л. Сидорович
Перше моє слово – мама. Кожна дитина у світі хоча б раз на день говорить його. Це слово розуміють у всіх країнах, і навіть звучить воно майже однаково в більшості мов. Скільки віршів, поем та романів присвячено любові до матері… Саме це слово ніби вміщує щось таке ніжне й тепле. І одразу в уяві з’являється її тендітний та ніжний образ.
Що може бути ріднішим за матусині руки? Коли мені сумно, вони зігрівають обіймами. Що може бути ласкавішим за матусині очі? Вони осяюють світ навколо мене. Немає нічого щасливішого, ніж мить, коли матуся посміхається. І навіть коли вона сердиться - ближчої людини не існує.
Мама дала мені життя. Плекала з першої миті існування… І ніхто не зрозуміє краще за маму. Вона завжди поряд. Мама готує найкращі страви й дає наймудріші поради. Вона пишається досягненнями свого сина. Любить мене понад усе.
Мою маму звати Людмила Миколаївна Сорокіна. У нас у родині двоє дітей: я та мій брат Роман, доросліший на 10 років. Зараз у нас все добре. Я можу назвати свою родину ідеальною.
З татом мама познайомилася,коли навчалася в університеті, у них було сильне кохання. На той час, як і в кожній родині, не вистачало коштів… Маленька квартира…Тато служив у армії, тому його часто не було вдома. Уся відповідальність за добробут в родині лягала на плечі мами. Вона вчилася, працювала та виховувала Романа, старшого сина. Я навіть уявити не можу, як тяжко пройшли ці роки. Але мама зараз лише посміхається при спогадах про ті часи. Але це був лише початок…
Тато мав постійне місце роботи, тому з’являлося чимало часу,котрий він міг провести з родиною та компенсувати ту відсутність. Але він не приділяв уваги сім’ї… Для нього головним була кар’єра та гроші,котрі він поставив вище родини. Мама сама виховувала Романа, кожен день робила всі домашні справи. Вона піклувалася про своїх батьків… Навіть вирішувала проблеми власного чоловіка, куди потрапляв неодноразово. Мама піднімала його з колін… А що отримала взамін? Він її покинув з маленькою дитиною на руках. То був я.
У дитинстві я навіть не прагнув бачити батька. Мама компенсувала своїм вихованням та турботою все, що міг отримати від тата. Вона залишалася наодинці з проблемами, засмученим підлітком та малою дитиною. Здавалося, у такої родини немає майбутнього. І я б погодився…Та ні.
Завдяки витримці та найсильнішому характеру, мама змогла виховати двох синів. Ми не розбишаки, якими могли б бути… Я навчаюся на відмінно, займаюся спортом, маю чимало друзів. Мого брата поважають на роботі. Він здобув дві вищі освіти. І це все тільки завдяки мамі.
Моя матуся – це ангел, який дарований мені Богом. На її місці б всі зупинилися та втекли, а вона йшла вперед, не дивлячись на біль,розпач…І досягла бажаного.
Нині моя мама - успішний лікар. Не перший рік вона вже посідає керуючі посади. Її цінують, бо мама - справжня перлина людської чистоти.
Вона – добра, щира, наполеглива, доброзичлива, справедлива, чуйна, відкрита, розумна, працьовита, порядна, має гарне почуття гумору…
Я дуже люблю свою маму,бо вона в мене найкраща. Мамо, дякую тобі за все!
