Моя люба рідна матуся…
Дарина Єсип
----------------------------------------
Моя люба рідна матуся… Вона в мене – найласкавіша, найкраща та найдорожча ненька у світі. Жінку такої надзвичайної краси я не бачила ніколи: біленьке личко, радісні оченята та теплі вуста.
Мама нікому не зробить зла, не образить. Вона завжди усміхається та радіє,що в неї є ми: тато, брат і я - Даринка. Коли мама дивиться на мене, здається, що то ясне сонечко світить. А коли торкається ніжними руками до волосся, то ніби вітерець лагідно пестить. Чи є на світі більше щастя, як прокидатися вранці від маминого поцілунку? Як притисне вона мене до серця, я враз забуваю і про біль, і про образи, і про невдачі, і про розпачі.
Матуся – мій янгол – охоронець. Так сталося, що в моєму житті був важкий період, коли мені довелося боротися із затяжною хворобою. Це був період багатьох операцій. Я не вміла сама пересуватися. Та хіба мама може залишити своє дитя в таку хвилину? Моя – ні! Вона не спала вночі, прислухаючись до кожного мого подиху, обробляла рани, носила мене на руках, робила різні процедури, масаж, гімнастичні вправи. Мама була і лікарем, і медсестрою, і порадником, і другом, і старшою сестрою. Їй було важко, але вона витримала і знову навчила мене ходити. Я знаю, що будь-де, будь-коли, будь у чому я можу на маму покластися і довірити їй своє життя. Я вдячна рідненькій матусі за все і дуже її люблю. А по іншому і бути не може. Це Господь Бог послав мені таку матусю, а їй подарував мене – Даринку! Я прошу у Бога, щоб мама була здорова та щаслива.
