Міжнародний проект-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи»

Жіноцтво України в пошуках проекту, який би відповідав критеріям духовності, моральності і жертовності, зупинилося на поетичній спадщині нашого національного генія Тараса Григоровича Шевченка. Не лише вся поезія, а й особисте життя Кобзаря є болісним зойком і гнівним протестом проти несправедливості і жорстокості. А ще в його творчості присутнє одне феноменальне явище, про яке відомий громадсько-літературний діяч Іван Франко писав: «Я не знаю в світовій літературі поета, який став би таким послідовним, таким гарячим, таким свідомим оборонцем за права жінки на повне і людське життя, як Шевченко».

Тематика і глибина творів Шевченка викликає відгук у душах людей різних національностей, особливо тих, хто потерпає від поневолення й несправедливості. Недаремно Шевченко перекладений більш як на 150 мов світу, йому поставлено по всій планеті 1384 пам’ятники, з них — 1256 в Україні і 128 за кордоном у 35 державах. У столиці США Вашингтоні 27 червня 1964 року до 150-річчя народження Тараса Шевченка йому поставлено монумент, біля якого в різні роки звучали промови Президентів США.

На відкритті пам’ятника тодішній президент США Дуайт Ейзенхауер сказав: «Шевченко — герой волі не тільки для себе самого, коли він говорив про українську незалежність від російського колоніального правління, він ставив під загрозу свою власну волю. Тільки у волі можна знайти правильний шлях до людського поступу, щастя і самовиявлення… Ми нині презентуємо світові цю статую Тараса Шевченка, Кобзаря України та Борця за волю, щоб увічнити віру людини в кінцеву перемогу волі».

Усе вищеозначене лягло в основу задуму започаткувати Міжнародний проект-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи». Національна рада жінок України підтримала ініціативу Міжнародної ліги «Матері і сестри — молоді України» та її мистецького підрозділу — Українського Героїчного театру «Пам’ять» щодо реалізації Міжнародного проекту-конкурсу.

За плечима — напружена робота, в якій були і періоди зневіри, коли (здебільшого, через відсутність коштів) багато «ентузіастів» стало покидати проект. Але були й періоди великого піднесення, коли до нашої роботи долучалися такі постаті, як Ліна Костенко і Оксана Пахльовська, коли зарубіжжя почало надсилати свої прекрасні відеосюжети. Високий рівень духовності Шевченкової постаті виявляв сутність учасників проекту, показував, де імітатори громадської діяльності, а де — люди відповідальні, обов’язкові, небайдужі, на яких можна покластися в найскладніших ситуаціях. А головне — ці люди перейняті почуттям любові до України, до постаті нашого Пророка, а отже є справжніми патріотами своєї землі. І, власне, завдяки відданості десяти-дванадцяти осіб проект відбувся.

Очевидно, не все було реалізовано так, як задумувалося. Такий масштабний проект відбувався в Україні вперше, тож наші державні органи з їхньою неповороткою бюрократичною структурою не відчули значення цієї акції, як факту культурної дипломатії, входження України через цей проект у світовий інформаційний простір, що є вкрай важливим для нашої держави в умовах сьогодення. І, хоча фінансово Міністерство культури України підтримало наш проект, проте виділених коштів було явно недостатньо для достойної реалізації проекту такого рівня. Допомогли добродійники: Якобінчук В. І. — заступник Голови Всеукраїнської профспілки працівників-мігрантів в Укра­їні та за її межами, Кармазін Ю. А. — громадський та політичний діяч, Дригало Л. Б. — Голова правління МБФ «Наша спадщина», Завражний Д. І. — випускник Київського військового лі­цею ім. І. Бо­гуна та інші.

У процес підготовки до проекту було залучено й молодь. Емблеми проекту-конкурсу разом зі своїми вихователями виготовили дітки з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей при КМДА.

Реалізація конкурсу передбачала три етапи. Перший етап, приурочений до Дня народження Тараса Шевченка (березень) та другий — до Дня викупу Тараса Шевченка з кріпацтва (квітень) відбувалися дистанційно у різних країнах світу біля підніж пам’ятників Кобзареві. Тим часом до Києва передавалися відеозвіти про підтримку нашої ініціативи, відеороботи за напрямами: «читання творів», «співана поезія», «театральна постановка», а також «малюнки та фото за тематиками творів Шевченка». Третій, заключний, етап проекту-конкурсу, приурочений до роковин повернення Тараса Шевченка в українську землю (його перепоховання), було заплановано провести з 20 по 23 травня 2016 р.

Оргкомітету довелося працювати у дуже напруженому режимі, і по-справжньому ми повірили у здій­снення проекту, коли із зарубіжжя — ближнього і дальнього — почали надходити перші відеосюжети. Хочеть­ся особливо відзначити пані Світ­лану Нікітюк, дружину Посла України в Таджикистані, яка відгукнулася першою. Вона декілька разів виходила на прямий контакт з оргкомітетом, прис­кіпливо уточнювала певні моменти, радилася. Це дуже надихало.

Неочікувано приємною є доля сюжету з Італії, вийти на контакт з якою допомогла наша Велика Українка Ліна Костенко через свою доньку Оксану Пахльовську. Яскраву композицію надіслала Франція, де на фоні Монмартру натхненно виконується композиція «Думи мої, думи…». Порадувала Грузія, програма якої, представлена на розгляд журі, виявилася наймасовішою, найгрунтовнішою і найточніше відповідала умовам проекту-конкурсу за всіма етапами. 9 березня 2016 року грузинські учасники підтримали наш проект флеш-мобом біля підніжжя пам’ятника Тарасові Шевченку в м. Тбілісі, в якому взяли участь слухачі курсiв з вивчення української мови при посольстві України в Грузії. Під час флеш-мобу Шевченка читали аж десятьма мовами!

Найвищою нагородою Гран-прі Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» було відзначено відеосюжет з Грузії та виступ сина вірменського народу Сергія Нігояна, з вуст якого на Майдані Незалежності лунали рядки Тараса Шевченка, що гуртували і підтримували наш народ в буремні дні.
Географія надходжень відеоробіт була дуже несподіваною: Японія і Кенія, Італія і Таїланд, Перу і Сербія, Норвегія і Вірменія, Уганда і Крим, Камбоджа і Велика Британія. Журі змушено було піти на збільшення кількості нагородних відзнак.

У виконанні поезії Шевченка наживо взяли участь представники багатьох національних громад, що проживають в Україні, та іноземні студенти, ВНЗ і школи з поглибленим вивченням іноземних мов. Дуже серйозну роботу — театралізовану композицію — показали учні школи №23, виконавши уривок з поеми «Відьма» українською та циганською мовами. Крім цього, Шевченкові поезії звучали англійською, бенгальською, польською, болгарською, чеською, кримськотатарською, вірменською, китайською, іспанською, румунською, корейською мовами. Переважно це був «Заповіт», проте звучали також вірші «Реве та стогне Дніпр широкий», «Мені тринадцятий минало…», «Садок вишневий коло хати», «Думка», «Полякам», уривки з поем «У казематі», «Кавказ», «Сон», «Утоплена», пісні за творами «Зоре моя вечірняя», «Неофіти».

Багато неординарних робіт було в номінації «малюнки за Шевченковою тематикою». Найбільш вражаючими виявилися роботи дитячої творчої майстерні «Малювці» (м. Львів), які яскраво розкрили світ Шевченка очима дітей від 3 до 12 років, за що журі нагородило їх Спеціальним дипломом «Мистецька надія». Величезне враження справили «Вишитий Кобзар» ірпінського майстра Івана Рябчука та роботи майстрів з вишивки бісером — подружжя Надії Самикіної та Юрія Бєлана з Донеччини. Родзинкою нашого конкурсу було те, що наймолодший учасник мав три рочки, а найстарша — засновниця Березанського міського народного краєзнавчого музею Галина Лаврентіївна Рих — 90 років.

Тепер про все по порядку. Символічно, що за декілька днів до початку заключного етапу Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» в Національному музеї Тараса Шевченка в рамках українсько-китайського проекту «Нев’януча слава. Шана Тарасові Шевченку» відкрилася велика експозиція портретів Тараса Шевченка та перекладів його творів у виконанні живописців та поетів-перекладачів Китайської Народної Республіки. Ця подія стала масштабною прелюдією до заключного етапу нашого проекту і додала йому снаги. Ідея виходу Пророка української нації на світовий рівень є дійсно близькою не лише українцям. Ця ідея вже розширила свої кордони далеко за межами нашої держави. Світ тягнеться до великої правди Тараса.

20 травня в Національному музеї Тараса Шевченка відбулася презентація пересувної філателістичної виставки «Останнім шляхом Кобзаря», приуроченої до 155-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Україні згідно з його Заповітом (автор експозиції — Олександр Канівець). Ввечері цього ж дня в Міжнародному центрі культури і мистецтв профспілок України відбувся сольний концерт народного артиста України Фемій Мустафаєва «Тарас Шевченко. Солоспіви» у супроводі Національного академічного оркестру народних інструментів України під керівництвом народного артиста України Віктора Гуцала. Під час концерту прозвучав фрагмент з поеми Тараса Шевченка «Марія» у виконанні народної артистки України Галини Яблонської.

21 травня, у Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку, в атріумі Національного музею Тaраса Шевченка взяв старт заключний, третій етап проекту-конкурсу. Ранком цього дня Радіо «Культура» оголосило про початок заключного етапу Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи», наголосивши на високій духовній меті нашого проекту.

Після урочистого відкриття, на яке було запрошено почесних гостей — представників духовенства, міністерств, культурних, громадських, політичних діячів, серед яких особливо тепло зустріли матір української героїні Марію Іванівну Савченко, учасники розійшлися по залах музею, де за номінаціями проекту-конкурсу журі проводило оцінку поданих робіт та відбувалося прослуховування учасників наживо. Оргкомітет проекту щиро вдячний генеральному директорові Національного музею Тараса Шевченка Стусу Д. В. за безоплатне надання приміщень музею для проведення заходів проекту-конкурсу.

Наступного дня, 22 травня, у день повернення Тараса Шевченка в українську землю, на Камерній сцені ім. С. В. Данченка, люб’язно наданій генеральним директором Національного академічного драматичного театру ім. І. Я. Франка Захаревичем М. В., відбувся Урочистий концерт вшанування пам’яті Кобзаря. Відкрила урочистий концерт Всеукраїнська громадська акція «Рушник єднання» від Людмили Грабовенко, чиї старовинні рушники прикрасили сцену і залу театру). В концерті взяли участь актори Героїчного театру Галини Яблонської «Пам'ять», Нового театру м. Прилуки (художній керівник Артем Аніщенко), Театру «Fantazia-New» (художній керівник Тетяна Погребняк) та гурту Ярослава Джуся «Шпилясті кобзарі». Тут свою величезну працю вклали Олена Богатирьова та Василь Неволов.
І, нарешті, настала найбільш хвилююча мить — оголошення переможців та вручення нагород, якої всі з нетерпінням чекали. Попереду — відправлення численних дипломів, грамот і символічних подарунків учасникам до різних куточків світу.

На завершення цієї масштабної акції 23 травня відбулася незабутня поїздка учасників та гостей проекту до Канева. З нами були переселенці з окупованих російськими найманцями областей Донбасу, а також — діти з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1. Ця поїздка була для них вкрай важлива. Перше сходження українця на Тарасову гору безумовно є глибинним моментом самоідентифікації, адже, як писав Олесь Гончар, «…тут духовна вершина нашого народу».
Учасникам поїздки випала велика честь бути причетними до урочистої церемонії з вшанування пам’яті Великого Кобзаря. Нашу делегацію зустрів біля Тарасової могили багаторічний директор Шевченківського Національного заповідника та консультант проекту-конкурсу Ігор Ліховий, який поділився своїм власним баченням постаті провідника української нації. Напевно, саме такі щемкі моменти і здатні розпалити в серцях (і, особливо, молодих) жагу глибинного пізнання життєвого шляху і творчості Шевченка.

Цікава та змістовна екскурсія залами Музею Тараса Шевченка наповнювала учасників новими знаннями, за що наша величезна дяка теперішньому генеральному директору Шевченківського національного заповідника Піняку М. В. Тут саме час подякувати голові правління Товариства «Знання» України Кушерцю В. І. та виконавчому директорові Черкаського земляцтва «Шевченків край» Матвійчук О. Л., заступнику головного редактора Всеукраїнської газети «Справи сімейні» Грабовенко Л. І., які забезпечили проект унікальною шевченківською літературою.

Дуже органічним виглядало приєднання до нашої акції на Тарасовій Горі відомого всій Україні мандрівного Кобзаря Володимира Горбатюка, який збагатив програму проекту натхненним виконанням пісень на слова Тараса Шевченка.
Завершилося перебування у Каневі неформальним спілкуванням на березі Дніпра за козацькою юшкою, смачною пшоняною кашею та традиційним українським узваром. Тут знову лунали народні українські пісні, старовинні козацькі думи у виконанні Володимира Горбатюка.

Була сонячна погода, від Дніпра віяло прохолодою, настрій у всіх був святково-піднесеним, особливо — в учасників оргкомітету. Всі обмінювалися враженнями і телефонами, сподіваючись на майбутні зустрічі.
Отже, перший Міжнародний проект-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи» завершився. Тому, що він відбувся, завдячуємо: Порохняк-Гановській Л. А., Капустянській Н. Г., Тарасовій Т. В., Котелі Т. М., Яровициній Т., Ходацькій О., Грабовенко Л., Кондратюк Л., Орлюку М., Рубцову І., Чорному І., Чорному О., Гордієнко С., Горбатюку В., Багрянцеву Ю., Кривопиші О., Шилову В. Моя щира подяка всім вам, а також усім і кожному, хто підтримав наш проект на етапі становлення.