Українська культура у Бельгії: зустріч жінок, поезія та творчість
Нашого цвіту по всьому світу. Та де не оселилися б українці, вони гуртуються, допомагають одне одному.
Українців у Бельгії, зокрема у Валлонії, здружила й об’єднала Наталка Заболотна, представниця громадської організації La voix des femmes.
Щочетверга українці Намюра й довколишніх поселень мають можливість приходити до культурного центру «Дельта» на зустрічі.
Рідне слово рятує і лікує
Наша чарівна українка Наталка Заболотна, представниця громадської організації La voix des femmes /«Голос жінки»/ в рамках проєкту «Українські жінки у Валлонії» зорганізувала неймовірно цікаву зустріч із двох частин.
Спочатку жінки власноруч шили жовто-блакитні брошки-троянди для підтримки українок – учасниць карнавалу. Подібна творчість заспокоює, стимулює, надихає.
Другу частину зустрічі присвятили поезії та прозі. Поезію представила письменниця з Києва Тетяна Яровицина, лауреатка й дипломантка низки всеукраїнських фестивалів поезії та авторської пісні. Вона авторка книжок «Контрасти», «Тендітна Сила», «Я буду тінню твоєю, Світе!..» Пані Тетяна кохається в поезії та прозі. Вона говорить тихо і ствердно: «В Україні точиться війна, і долею випадку ми опинилися тут, а подумки – там, вдома. Жінкам сьогодні треба бути сильними, ми маємо допомагати хто, як і чим може».
Тетяна Яровицина, презентуючи себе і свою творчість, розповіла про те, як свідомо перейшла і вивчала рідну мову, про поїздку в Меморіальний музей історії політичних репресій в селі Кучино, де утримували Василя Стуса і його побратимів… Пані Тетяна прочитала вірш «Україна».
Поетеса розповіла, як народився її літературний псевдонім Тендітна Сила. «В кожному з нас є своя тендітна Сила любові, яка перемагає. Переможе й Україна», – ствердно підкреслила пані Тетяна».
Я на цій зустрічі представила свою прозу – короткі оповідання й життєві історії. Прочитала оповідання «Щасливі літачки».
Говорили про рідну мову, літературу, культуру...
Для учасниць жіночого клубу була розроблена анкета запитань у формі листівочок. Наприклад, «чому потрібно і важливо вчити мову», «як часто ви відвідуєте бібліотеку», «ваш улюблений поет/поетеса», «коли я повернуся додому... я…». До речі, це запитання випало пані Валентині, яка так схвильовано відповіла: «Я цілуватиму рідну землю»...
Вірші улюбленої поетеси Ліни Костенко процитувала Марія Кушніренко. Тетяна Герцик розповідала, що записана не в одну бібліотеку свого рідного Запоріжжя і вже сумує за книжками...
Україна – це біль...
Україна – це дім...
Україна – дух..,
– читала Тетяна Яровицина.
В душі кожної з нас живе поезія, романтика, любов до слова й України. У кожній з нас – тендітна Сила любові, яка переможе все.
Приємно радувало й те, що на зустріч прийшла Наталія, яку ще немовлям батьки привезли у Валлонію, що в Бельгії (дідусь Наталії українець), і в ній живе велика сила любові до України, до українців. На зустріч вона прийшла з сином. Їхня любов до України безвимірна.
Приємно радує й те, що наша Наталка Заболотна також людина творча і пише вірші.
Рідна мова, рідне Слово нас рятують.
