У Гейдельберзі відбудеться презентація творчості української письменниці та художниці Ганни Осадко
Українська письменниця, художниця, книжкова ілюстраторка та перекладачка Ганна Осадко перебуває в гостях у місті літератури ЮНЕСКО Гейдельберзі до кінця травня.
21 березня, саме у Міжнародний день поезії вона представить свої актуальні вірші на Гейдельберзькому мистецькому форумі. Крім того, цього дня будуть виставлені її основні візуальні роботи, які створювалися в Гейдельберзі з початку лютого.
Подія відбуватиметься двома мовами – українською та німецькою. Стефанія Пташник, філолог і перекладач, яка мешкає в Гейдельберзі, вперше переклала вірші Ганни Осадко німецькою мовою і буде перекладати на заході.
Ганна Осадко працює редакторкою, ілюстраторкою та маркетологинею у видавництві «Богдан» у Тернополі. За час роботи у видавництві проілюструвала понад 60 художніх книг, написала та видала п’ять збірок поезії та оповідань, а також 15 дитячих книжок.
Як художниця, Ганна Осадко працює з різними техніками: графіка, колаж, ілюстрації з пластиліну та скла, валяння з вовни. Веде курси для дітей та дорослих. Як книжковий графік проілюструвала понад п’ятдесят художніх книг. Мала кілька персональних виставок («Пляшка віршів» у Львівському музеї скла та «Пластилін, перо і скло» в Національному музеї літератури України. Саме там я й познайомилася з цією напрочуд талановитою й обдарованою людиною.
А ще у Ганни Осадко є свій ангельський світ. Вона сама це підтверджує:
«…а вони, мої ангели, прилітають зазвичай у сутінках, уночі майже прилітають – сідають із тамтого боку вікна, на гострі шпичаки, що стримлять у німецьке небо, – аби тут не тусили нахабні й вгодовані голуби.
Але будьмо відверті, ані голубам, ані тим паче ангелам то не вадить.
Сидять мовчки, зацікавлено дивляться через шибку, як я танцюю пальчиками, розмазуючи фарби по полотну (бо пензликом домальовую потім лише дрібні деталі), а так усе – руцями.
... зітхають трохи, а тоді посміхаються трохи, і позують трохи, і кажуть, що на все Божа воля, але вони, ангели, завжди поряд – із кожним із нас, хто хоче їх бачити.
... а я прошу оцього - спокійного й мудрого - опіки для кума, який зараз сидить в окопі серед пекла пекельного й ворожих танків. І про вічний спочинок солдата із їхньої бригади, який загинув сьогодні на світанку.
Мене захоплюють усі її Ангели, але – найособливіший – Ангел Долі.
Ангел, що перший з-поміж її ангелів розплющив очі. Попри все – попри кров і сльози – розплющив очі. І навіть ледь-ледь усміхається. Наче щось знає. Наче все знає.
Дуже цікава історія його створення. Якось Ганна запланувала замовити в Інтернеті полотна для живопису, бо більших форматів у вільному продажу не було. Аж раптом йде вона містом, а під будинком хтось викинув картини- абстракції. Саме потрібного їй формату. Забрала, не думаючи. Спершу думала заґрунтувати – і малювати, а потім щось її раптом зупинило. «Ні, Ангел Долі – він має бути півпрозорим, на тлі земних подій, – сказала подумки». Так і сталося. Півпрозорий ангел, яблука з дерева пізнання, або просто з Вульчинської яблуні, які перетікають із яблучного соку в кров ні разу не яблучну, але головне – погляд.
Мудрий, сміливий і пронизливий. Ось так все сталося саме так, як мало статися. Про важливість і важкість прийняття чужого (рідного!) вибору життєвого.
Про те, що це – ні разу ні кінець. Що всі ми зустрінемося біля отого дерева – кожен свого часу.
Саме про це – усмішка Ангела Долі.
А ще до неї прилітають Ангели, які знають дату нашої Перемоги!
Ангели усміхаються, і повторюють, що любов ніколи не минає. І жертви з любові не є даремними. Ніколи.
«Ангел солодких снів» справді приносить затишні й теплі сни.
Легкі та пухнасті, дитинні сни, що оздоровлюють і тіло, і душу. У снах тих цвіте папороть, і перегукуються голуби, там пахне нічними фіалками і бузком.
Цей Ангел цілує в чоло і підгортає ковдру, як колись давно це робила Мама.
І на ранок після поцілунку цього Ангела ти прикидаєшся оновленим.
Світ Ганни Осадко – світлий, добрий, мирний, щедрий на любов, яку вона вміло втілює у свою творчість.
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
