Дякую тобі, мамо!
Гвоздікова Марія, 11 клас
-------------------------------------------
Мама… Таке звичайне і водночас чарівне слово. Саме воно надає сили й наснаги. Саме завдяки цій людині намагаєшся впевнено крокувати складними дорогами життя. Здавалося, звичайна жінка, яка, як і всі, ходить на роботу, наводить лад у домі, готує їсти… Але це не так. Мама – це якесь дуже високе, звеличене і неймовірно щире поняття. Це не проста людина, це особа, яка своєю ласкою й любов’ю може не тільки зігріти кохане серденько дитини, але й вилікувати будь-яку хворобу, не тільки подарувати найкращий подарунок на свято, але й обняти так, що забуваються всі турботи і печалі.
Я думаю, що для кожного, не дивлячись на її вік, соціальний статус чи стать, найріднішою в світі людиною залишається все ж таки мама. Так трапляється тому, що з ранніх років ненька прививає своїй дитині любов до краю, мови, культури, навчає не тільки читанню, письму чи ходьбі, але й вмінню висловлювати свої думки, погляди на життя тощо. Тільки матінка навчає нас бути людиною і ніхто не може цьому заперечити.
Звичайно, будь-хто вважає правильним той факт, що тільки його мама наймиліша, найдобріша, найрозумніша, одним словом – найкраща. І я не виняток. Тому спробую довести, чому саме моя матуся для мене не просто найкраща подруга та мудрий наставник, а й приклад для наслідування.
Почну з дитинства. З молоком матері та її милозвучними колисковими до моєї свідомості долітали солодкі мамині почуття, її ніжна турбота та безмежна радість від мого існування. Пам'ятаю, вона янголом-охоронцем слідувала за мною. Я й зараз відчуваю теплий дотик до мого волосся, навіть коли її немає поряд зі мною. Між нами ніби невидима тоненька ниточка, яка сполучає два гарячих серця. Тому я завжди знаю, як почуває себе найрідніша в світі людина, про що думає та мріє. А думає вона чомусь завжди про мене. Раніше я цього не розуміла, але тепер можу сказати твердо: мама завжди любить, розуміє і підтримує. Вона хоче навчити не скоїти помилок, тому іноді сердиться з моєї необачності.
Я рада з того, яка є моя мама. Я хочу, щоб вона завжди залишалася такою ж ніжною, веселою, тендітною, спокійною, з добрим серцем та щирою душею, з ласкавим поглядом та привітними очима.
Моя матуся зазвичай була поряд ще й тому, що вона працює вчителькою. Декому не подобається, коли їх повсякчас контролюють, а я задоволена маминою роботою. Мама – прекрасний педагог з багаторічним стажем, її уроки завжди цікаві та корисні. Для неї кожний урок як свято, тому і учні з любов'ю ставляться до неї. Я також дуже пишаюся тим, коли чую на перервах розмови дітей про їхню вчительку - мою маму, адже кожен в школі її знає, для кожного вона відкрила чарівні двері до потаємної країни знань.
Я вдячна матусі ще за те, що колись вона подарувала мені збірку віршів Лесі Українки. Тоді я не любила читати вірші. Але тепер не можу від них відірватися і навіть складаю сама. Зараз саме вірші відіграють в моєму житті величезну роль, без них вже, напевно, немає мене. Також не можу не згадати той зимовий вечір, коли матуся вперше за декілька років сіла вишивати. Я тоді була дуже маленька і було легко захопити мою увагу чимось. Я з подивом дивилась на те, як з легкої матусиної руки виростають незвичайні квіти. Коли мама запропонувала навчитися й мені робити такі дива, я була в захваті! До того часу ще жодна робота не приносила мені такого задоволення, тому стіни нашої оселі почали прикрашати моїми роботами. Я й зараз залюбки проводжу години за цікавим хобі, а минулого літа навіть вишила собі вишиванку, яку з гордістю одягаю на свята.
Я можу сказати впевнено: моя мама найкраща. Вона навчила мене розуміти цей світ таким, який він є. Вона не тільки мене народила, виростила, вона завжди спілкувалася зі мною, як із подружкою і це допомогло мені в подальшому житті, адже я не уявляю його без матусиної посмішки й підтримки. Цим невеличким твором я хоч і не розкрила повністю мамин характер, вчинки, почуття, але сподіваюся, що хтось хоч на краплину повірив, що матуся – найщиріша та найкраща для кожної людини. Хтось з розумних людей сказав, що мати не вибирають. Тож я вдячна долі за найкращу в світі людину, яка зробила мене такою, яка я є. Гадаю, нам не слід забувати хоч інколи дякувати людям, які вклали в нас стільки тепла та турботи. Дякую тобі, мамо!
