Ольга Бондарчук
Чи існує на світі рідніша людина, ніж мама? Звичайно, що ні. Це людина, яка подарувала нам життя, людина, яка супроводжує нас від перших ознак нашого існування і до повного нашого становлення як людини.
Мама, матінка, матуся… Ти подарувала мені можливість жити, любити тебе і знати, що я-людина. Ти віддаєш мені всю свою ніжність, любов і лагідність. Намагаєшся зарадити моїм проблемам та підтримати мене. Саме з матусею я пізнала чистоту та прекрасність життя, почала робити свої перші кроки по землі.
Я й досі пам’ятаю, як , вчившись ходити, тримала матусину руку, боючись впасти. Пам’ятаю її ніжні колискові, щирі поради та все життя буду пам’ятати і відчувати її безмежну любов до мене. Як приємно, ніжно пригорнувшись до маминого плеча, поділитися з нею про найпотаємніше, довірити все те, що хвилює і бентежить. Вона порадить, заспокоє, втішить і підбадьорить. Адже мама- це й найкращий порадник та учитель.
Зараз моя мама важко працює, аби я змогла повноцінно жити, все при цьому маючи, і я безмежно вдячна своїй матусі. В майбутньому, коли я сама стану мамою, буду передавати своїм дітям ту мамину науку, яку давала вона мені.
Матері… Усе життя дивляться вони нам услід, виряджаючи нас в люди. Мама береже і благословляє увесь рід.Вона терпляче переживає все, що посилає їй доля, аби тільки безпечно жилося її дитині. А в найтяжчу годину криком виривається одне слово-як остання надія на порятунок: «Мамо!». Благаю, бережіть своїх матерів!
