Skip to main content
Адаптації дитини до дитячого садочку

Адаптації дитини до дитячого садочку

Чи актуальним є питання адаптації дитини до садка в середині навчального року? Саме так. Батьки мають заздалегідь обміркувати, в який дошкільний заклад віддати малюка. Якщо у сім’ї зростає особлива дитина або з порушенням розвитку, то це не так і просто, але й можливо, й потрібно. Дитячий садок добре адаптує дитину до соціуму, але процес адаптації для самої дитини має бути бажаним і вплинути на неї має позитивно.

Дитина з особливостями розвитку, зокрема з порушеним розумовим розвитком, зазвичай зовні не відрізняється від своїх однолітків. Батьки такого малюка часто інформують або про надмірну рухливість, непосидючість, небажання слухати читання книжок вголос або про пасивність у грі. Суттєвою відмінністю є відсутність мовлення, або недостатній його розвиток. Це також ускладнює процес розумового розвитку малюка.

Особливості дитини часто проявляються у несформованості пізнавального інтересу — прагнення пізнати світ, оволодіти його предметами. Ці риси психічного розвитку потребують цілеспрямованого навчання, спеціальних умов перебування у садку. Сучасна українська система дошкільної освіти пропонує батькам заклади логопедичного профілю, окремі логопедичні групи, спеціальні садки для дітей із затриманим та порушеним розумовим розвитком.

Для будь-якої трирічної дитини (вік, в якому зазвичай починають відвідувати дитячий садок) темп життя та стиль спілкування в родині є звичним, знайомим. Перебудова раніше сформованих звичок вимагає певних фізичних і психічних зусиль. У дітей (з труднощами і без) це може провокувати періоди емоційної перевтоми, психічного виснаження. Така різка зміна звичних форм життя не завжди проходить без утруднень, викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.

Що можуть зробити батьки для полегшення процесу адаптації своєї дитини до умов дошкільного закладу?

Передусім, самі дорослі мають бути позитивно налаштовані на відвідування дитиною садка. Для цього варто з’ясувати, які дошкільні заклади готові прийняти вашу дитину, познайомитись з адміністрацією, педагогами. Це зніме напругу, розвіє страхи та побоювання батьків, а також дозволить завчасно та цілеспрямовано готувати малюка до майбутніх перемін.

Щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування майбутніх змін. Перегляд ілюстрацій із зображенням дитячих колективів, цікаві розповіді, прогулянки поряд з майданчиками садочка допоможуть у цьому. Ключовим є настрій та очікування самих батьків. Їх позитивний емоційний стан легко передається дитині, вселяє в неї почуття безпеки та впевненості. Особливо необхідним є формування навичок самостійної діяльності дитини, якщо на той момент вони не виховані.

Формувати навички самообслуговування. Якщо дитина в силу своїх обмежень зовсім не володіє такими навичками, батьки можуть зосередитись на одному з доступних умінь: взувати тапочки, тримати ложку, пити з чашки. Навіть оволодіння таким простим умінням може бути справжньою роботою для малюка, тому батьки мають запастись терпінням та вірою в свою дитину.

Формувати уміння грати з іграшками. Іноді діти трирічного віку ще не володіють предметними діями з іграшками (возіння машини, котіння м’яча, годування ляльки), а сюжетна гра може бути відсутньою або дуже спрощеною. Батьки передусім повинні відповідально та критично поставитись до предметного ігрового оточення дитини дома: прибрати зайві іграшки. Іграшок має бути достатня кількість, але вони не повинні бути всі у постійному доступі дитини. Це дозволить їй зосередитись, визначитись із пріоритетами у грі, спонукатиме до спілкування з дорослим, стимулюватиме мовленнєвий розвиток. Батькам треба максимально прагнути бути присутнім разом з дитиною під час її маніпуляцій з іграшками, щиро емоційно відгукуватись на її дії, схвалювати їх, заохочувати до нових. Уміння дитини грати у прості ігри зі звичними іграшками разом із дорослим, співпрацювати з ним, чути дорослого та сприймати його слова є ключовими для розвитку її мовлення та пізнавальної активності.

Формувати комунікативні навички. Відсутність чи утрудненість мовлення не має означати відсутність будь-яких засобів комунікації у дитини. Більшості малюків без мовлення доступне розуміння виразу обличчя, інтонації, слів дорослого. Також вони можуть оволодіти простими комунікативними жестами: кивок голови, рух рукою («так», «ні»). Використання цих форм спілкування не тільки дома, а й з іншими дорослими допоможе малюку бути зрозумілим у новому оточенні.

Формувати режим дня, подібний до того, який є в садочку. У випадках, коли домашній режим і режим дитячого закладу кардинально відрізняються в часі та послідовності режимних моментів, дитина в період адаптації до нових умов життєдіяльності може відчувати психофізіологічний дискомфорт. Це вимагає значних психологічних та фізичних зусиль з боку батьків, уміння домовлятись між собою та узгоджувати свої дії.

У всьому зазначеному й полягає справжнє батьківство та особистісне зростання мами чи тата. Ця праця непроста, незвична для тих, у кого перша дитина, але вона є плідною. Крім самих батьків, ніхто не може і не повинен цього робити — вкладати максимум душевних та фізичних зусиль у виховання нащадків.

Узагальнені поради батькам, які планують у наступному навчальному році віддати дитину до дитячого садка, стануть у пригоді.

• Якомога раніше повідомте педагогів про індивідуальні особливості вашого малюка.
• У перші дні відвідування садка не залишайте дитину на цілий день: побудьте з нею якийсь час на прогулянці, забирайте дитину вчасно, не спізнюйтеся хоча б у перші дні. У наступні дні поступово збільшуйте перебування дитини в групі протягом тижня, щоб вона усвідомила — розлука з мамою (батьками) тимчасова, мама завжди повертається.
• Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку, щоб вона не відчувала себе самотньою.
• Пограйтеся з дитиною домашніми іграшками в «Дитячий садок», де якоюсь з іграшок буде сама дитина. Допоможіть їй у висловлюваннях, спілкуванні, намаганні знайти друзів.
• Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї. Бережіть нервову систему дитини. Не збільшуйте, а навпаки — зменшуйте емоційне навантаження на неї.
• Налаштовуйте дитину на позитивне: розповідайте про садочок приємне (нові друзі, нові іграшки, цікаві заняття, добрі й гарні дорослі).
• Удома у вихідні дні дотримуйтесь такого самого режиму дня, як і в дитячому садочку.
• Не реагуйте на витівки та не сваріть за вередування.
• Обов’язково обговорюйте ваші зауваження і пропозиції з вихователями, дефектологом, психологом та лікарем: спільний діалог дорослих допоможе успішно адаптуватись дитині та краще підібрати підхід до малюка.
• За умов виникнення невротичних реакцій залишіть дитину на кілька днів удома і виконуйте всі рекомендації психолога та лікаря.

Шановні батьки, нехай вашим девізом у непростих батьківських турботах стане: любов, терпіння й віра у свою дитину. Вони долають усі труднощі!

Супрун Ганна,
науковий співробітник Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України