Гірудотерапія – лікування п’явками

Як відомо, все нове – це добре забуте старе. Зрештою, таке дуже часто трапляється. От і зараз людство, дещо розчарувавшись у дії штучних медичних препаратів, які своїм хімічним змістом не тільки лікують, але й руйнують і отруюють організм людини, знову повертаються до народних, природних засобів і методів лікування, в тому числі гірудотерапії. Так древньогрецький лікар Гіппократ казав: «Лікар лікує – природа зцілює».

Недарма кажуть, що стара істина завжди нова. Тому відносно свого змісту та суті вона просто ніколи не може застаріти. Отже, рано чи пізно істина все одно приречена на остаточне визнання. Адже будь-яке визнання нового без усвідомлення та вивчення попереднього минулого – неґрунтовне, особливо у лікарській справі. Це саме стосується, мабуть, і такого, в деякій мірі, дилемного питання, як лікування п’явками.

Історія питання

Протягом багатьох років гірудотерапію розглядали то як панацею від усіх хвороб, то висміювали і ганьбили, а то і зовсім забували. Одні – рекомендували її, інші, хоча і не мали в цьому достатнього досвіду – остерігали. Тому ми звертаємося до глибокої давнини – історії крововитягання п’явками, настільки давньої, як і сама історія медицини.

Перші відомі факти про використання п’явок із лікувальною ціллю відносяться до Древнього Єгипту. Широко застосовувалися п’явки в стародавніх Індії, Греції, Римі, а також у східній медицині. Особливого розквіту гірудотерпія досягла в кінці XVIII століття і в першій половині XIX століття, як у західноєвропейських країнах, так і на сході, наприклад, в Росії.

Ставлення до лікування п’явками

Ставлення до лікування п’явками стало негативним у другій половині XIX століття, коли появилася думка, що ці хробаки можуть занести інфекцію. Так, у свій час, відомий російський терапевт Сергій Боткін вважав, що до способу місцевого кровопускання п’явками треба підходити з великою обережністю. Це і зрозуміло, тому що простіше було застосовувати кровопускання із вен, тим більше, що крововитягання п’явками вважали тоді тільки ліками місцевої дії. У перші десятиріччя XX століття п’явки майже зникли з арсеналу медичних засобів лікування.

Досягнення народної медицини повністю ігнорувалися. Не брався до уваги навіть досвід земських лікарів. Однак останні, не зважаючи на неправильне тлумачення значення та уживання п’явок і невтримне застосування кровопускань, усе ж підмітили, що при деяких захворюваннях вони, безперечно, мають цілющий вплив на весь організм людини. Тим не менше, п’явки були частіше надбанням не офіційної, а народної медицини (вона, до речі, донині не зраджує їм). Їх особливо часто застосовували такі окремі категорії населення, як монахи, пастухи, цирульники (перукарі, які володіли елементарними прийомами лікування).

Повернення гірудотерапії

Що ж відбувається із гірудотерапією в наш час? Повернення теперішньої, частіше все ж таки практичної, а не офіційної медицини до багатьох нових (або добре забутих старих) методів лікування, зокрема за допомогою п’явок, стало, нарешті, можливим. І це завдяки розвитку нових теоретичних знань, що забезпечують обґрунтування механізмів дії п’явок, уточненню показань і протипоказань при їхньому застосуванні.

Можливості гірудотерапії

Важливою причиною, а скоріше спонукаючим мотивом до реставрації давнішніх методів народної медицини є мала ефективність сучасних загальноприйнятих ортодоксальних методів. У цьому переконує зростання нездоров’я дорослого і, що дуже сумно, дитячого населення. Тому будь-які, особливо сильнодіючі фармацевтичні ліки, є потенційно небезпечними і, як правило, можуть бути призначені хворому тільки лікарем і в крайньому випадку. Тобто після того, як були випробувані всі засоби та методи зцілення ліками природного походження, в тому числі за допомогою гірудотерапії, яка, між іншим, має показання до лікування при багатьох захворюваннях і недугах. Вона може бути застосована для оздоровлення при патології різних систем організму: дихальної, сечовидільної, травної, серцево-судинної та опорно-рухомого апарату. Тому що легше перерахувати кількість хвороб і захворювань, які гірудотерапія не лікує, ніж навпаки, бо їх більше.

При деяких захворюваннях лікування п’явками – метод простий і відносно недорогий. Він може і повинен широко застосовуватись як у стаціонарі та амбулаторних умовах, так і, як виключення, дома. Цей метод можна використати як самостійно, так і у комплексному лікуванні, а також у сполученні з різноманітними, усіма можливими іншими класичними та природними засобами та методами. Він просто незамінний при лікуванні хронічних захворювань, що не піддаються загальноприйнятій терапії. У гострих, екстремальних ситуаціях ефект наступає одразу або незабаром після приставляння п’явок (обезболюючий, жарознижуючий, протизапальний).

Гірудотерапія обумовлює профілактику можливих ускладнень, скорочує тривалість захворювання, може підтримувати у нормі стан здоров’я. Це важливо особливо тим, хто використовує лікування п’явками у домашніх умовах. При правильному, обґрунтованому застосуванні свіжих і очищених приставних п’явок ускладнень, як правило, не виникає. А якщо вони все ж таки з’являються, то не представляють терапевтичних труднощів.

Численні ефекти гірудотерпаії (антиатеросклеротичний, спазмолітичний, гіпотензивний, протитромботичний та інші), здавалося б, повинні забезпечувати їхнє подальше більш широке застосування у сучасній медицині.

На жаль, цього з якихось певних причин не спостерігається ще й досі. Але сподіваємося, що у майбутньому людство буде все частіше звертатися до природного лікування п’явками як альтернативної медицини.

Особливості застосування п’явок

Взагалі на земній кулі існує біля 400 видів п’явок. Але до застосування у лікарській справі придатний тільки один вид – п’явка медична. Як це вже було відомо раніше, медичних п’явок здавна застосовують у якості крововитягуючого, а також протизгортаючого засобу через те, що секрет їхніх слинних залоз вміщує гірудин – речовину, що уповільнює згортання крові.

При деяких захворюваннях судин, підвищенні здатності крові зсідатися та інші, медичні п’явки застосовують тільки за призначенням лікаря. П’явки повинен ставити спеціально навчений медпрацівник.

Умови використання і зберігання п’явок

Кожна медична п’явка протягом 0,5-1 години висмоктує 10-15 мл крові, після чого відпадає. Якщо вона не відпадає сама, тоді торкаються її головного кінця тампоном, змоченим у спирті. Після відпадіння п’явки на ранки, що залишилися після неї, накладають стерильну пов’язку (ранки кровоточать від 6-ти до 24-х годин, іноді навіть більше). Кров, що витікає, просочує пов’язку, тому слід прибинтувати зверху пов’язки вату і не знімати її без дозволу медпрацівника. Щоб уникнути можливих ускладнень, самолікування п’явками не рекомендується. Використані п’явки для повторного застосування непридатні, тому вони знищуються.

Зберігають п’явок (у домашніх умовах) у скляних банках із сирою водою, закритих марлею й туго зав’язаних. Воду міняють один раз на добу. Відмивають сосуд, де були п’явки, від слизу та інших продуктів їхньої життєдіяльності. Потім наповнюють до половини порожню банку новою порцією свіжої та чистої води. Медична п’явка привертає увагу дослідників цілим рядом цікавих особливостей у обміні речовин, наприклад, здібністю переносити голод тривалий час: від 1-го до 3-х років та ін.