Апітерапія… або лікування бджолами

Згідно з енциклопедичним словником апітерапія (від лат. apis — бджола і терапія) — це застосування бджолиної отрути з лікувальною метою.

Крім того, це також і лікування медом та іншими продуктами бджолиного виробництва, що з успіхом застосовується у медичній практиці.

Мед (бджолиний) — солодка сироподібна речовина, що виробляється медоносною бджолою з нектару рослин. Це не тільки корм для бджіл, але й цінний продукт харчування людини. Відомо, що у квітковому меді (їх більше десятка різновидів) 13–20% води, 75–80% вуглеводів (глюкоза, фруктоза та ін.), органічні кислоти, ферменти, мінеральні та ароматичні речовини.

Старовинні ліки

З глибокої давнини людина користується продуктами бджільництва. Нині асортимент його продукції, крім меду та воску, містить квітковий пилок, пергу, забрус, прополіс, маточне молочко, бджолину отруту, гемогенат із личинок трутнів, підмор бджіл (що поснули). Також на основі бджолиних продуктів виробляються та застосовуються з медичними цілями сотні лікувальних препаратів.

Здавна відомо, що продукти із бджолиного вулика мають цілющу силу та здійснюють лікувальну дію на організм людини, що дуже важливо в сучасних умовах, особливо після Чорнобильської катастрофи, при появі нових захворювань і порушенні імунітету.

Еліксир здоров’я

Мед справедливо називають еліксиром здоров’я. У ньому виявлено понад 300 речовин, у тому числі глюкозу, фруктозу та сахарозу, на частку яких припадає 70–75% усіх речовин. 95–99% сухої речовини меду становлять вуглеводи, 0,08–0,4% — білкові речовини. Мед в’язкий, солодкий на смак. Його запах залежить від походження меду, він має кислу реакцію. До складу меду входять 23 амінокислоти, багато калію, фосфору, кальцію. Майже кожній людині з профілактичною метою рекомендується споживати до 50 грамів меду щоденно. Однак зловживати ним не слід.

У меді виявлено понад 40 мікроелементів (у тому числі калій, фосфор, кальцій, хлор, сірку, магній, мідь, марганець, йод, цинк тощо, вітаміни, ферменти, органічні кислоти, мінеральні гормональні та антибактеріальні речовини). Мед характеризується бактерицидними властивостями, містить значну кількість вітаміну B2 і C, а також вітаміни B1, B3, B5, B6, H, K і E, пантеонові та фолієву кислоти, близько 200 ароматних речовин, спирт, альдегіди, кетони, легкі олії тощо. Водність зрілого меду становить 17,5–21%. При температурі мінус 360 C він замерзає, його об’єм зменшується на 10%. Під час нагрівання до 250 C мед збільшується в об’ємі на 5%. Якщо він нагрівається до 370 С, то втрачає свої цілющі властивості. При зберіганні мед кристалізується. Чим більше в ньому глюкози, тим швидше починається процес кристалізації. До таких видів меду належать: вересовий, ріпаковий, соняшниковий, суріпицевий та ін. Повільно кристалізується мед із білої акації, конюшини, шавлії. Оптимальна температура для кристалізації 14–210 С.

Бджолиний хліб

Дуже важливим продуктом бджолиного виробництва є перга. Про неї ми дізналися порівняно недавно. Вона представляє собою маленькі коричневі грудочки із трохи гіркуватим присмаком. Це єдиний неалергенний продукт бджільництва. Перга — це пилок, який бджоли зібрали, уклали та утрамбували в чашечки стільників. Під дією рослинних (пилкові зерна) та тваринних (самі бджоли) ферментів, бактерій та дріжджових грибів у пилку зростає зміст молочної кислоти, що консервує цю дуже поживну білково-ліпідну суміш, яка є важливим кормом для бджіл, свого роду «хлібом» для цих працелюбних комах. Цікаво, що бджолина сім’я зможе прожити навіть без меду, але без перги вона загине.

На відміну від квіткового пилку, який вже давно з’явився у продажу, перга почала застосовуватися людиною відносно пізніше й не-часто, хоча вона дуже добре зас-воюється організмом. Вважається, що на сьогодні такої біологічної активності не має ані один натуральний продукт на світі. Перга містить одного тільки вітаміну A у 20 разів більше, ніж морква. Крім того, в ній є практично всі інші вітаміни, білок, цукор, мінеральні солі та ферменти, що мають високі антимікробні властивості, фітогормони, амінокислоти — всього біля 240 біологічно активних речовин. Розсмоктуючи по 6–7 грудочок (приблизно 10 г) два рази на день, ми забезпечуємо організм усіма корисними речовинами, покращуємо склад крові, підвищуємо імунітет. При вірусних захворюваннях дозу на період загострення треба збільшити вдвічі.

Особливий ефект справляє перга при недокрів’ї. За два-три тижні з її допомогою гемоглобін повинен піднятися до норми. Вживають пергу й при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нервової та ендокринної систем, а також у якості міцного протисклеротичного засобу, при втраті пам’яті, порушеннях мозкового кровообігу, гіпертонічній хворобі тощо.

Перга рекомендується всім чоловікам старшим 40 років як відмінний засіб при запаленні передміхурової залози. Достатньо 5–10 грамів перги на день для профілактики запалення аденоми простати. Але все ж таки варто мати на увазі, що передозування, тим більше, якщо воно не одноразове, а регулярне, веде до гіпервітамінозу, шкодить печінці, ниркам, селезінці. Недарма бджолярі вважають, що організм засвоює лише необхідну йому кількість перги. Пам’ятайте також, що з-за високої біоактивності «бджолиний хліб», тобто пергу, не рекомендується вживати безпосередньо перед сном.

Біологічно активні речовини містить і забрус — зрізані воскові кришечки запечатаних медових стільників. Він з успіхом застосовується для лікування бактеріальних і вірусних захворювань горла та верхніх дихальних шляхів, а також гаймориту. Забрус допомагає лікувати гастрит, виразку шлунку та інші хвороби.

Лікувальна отрута

Окрему, особливу увагу треба приділити бджолиній отруті, яка виробляється в отруйних залозах бджіл. Вона є засобом для захисту гнізда від ворогів і виводиться через жалоносний апарат, розташований в останньому кільці черевця. Бджолина отрута — прозора, жовтувата рідина зі своєрідним запахом, пекуча й гірка на смак. Через необережне поводження із бджолами, коли деякі з них бувають розчавлені, запахові речовини стають своєрідним сигналом небезпеки для активного захисту гнізда бджіл, які масово нападають на порушника їхнього спокою. Бджолина отрута містить до 41% сухих речовин. На повітрі швидко твердіє, легко розчиняється у воді та кислотах (не розчинна у спирті). Під час нагрівання до 1000 С та заморожування не втрачає своєї отруйної дії. Має антибіотичні властивості.

Бджолину отруту (апітоксин) широко застосовують для лікування ревматичних захворювань, поліартритів, подагри, радикулітів, ішіасу, невралгії, тромбофлебіту, атеросклерозу (атеросклеротичних уражень судин кінцівок), розладу кровообігу, бронхіальної астми, гіпертонії, спондиліту, псоріазу, нейродерміту, тахікардії, хвороби Паркінсона, розсіяного склерозу, енцефаліту тощо. Апітоксин поліпшує ферментаційні процеси, загальний стан і сприяє зміцненню організму, підвищує його опірність проти радіації, розширює судини, зменшує кількість холестерину в крові, має тонізуючий вплив на серцевий м’яз, мобілізує його захисні сили. Бджолині укуси також сприяють вилікуванню епілепсії та безсоння.

При лікуванні з використанням бджолиної отрути посилюються ферментативні та біохімічні процеси на клітинному рівні, обмін речовин, поліпшується капілярний кровообіг, проникність судинних стінок, знижується рівень протромбіну крові.

Треба знати міру

Питання щодо можливості застосування продуктів бджільництва, в тому числі бджолиної отрути, для лікування захворювань ухвалює лікар. Так, протипоказаннями щодо застосування бджолиної отрути є туберкульоз, психічні захворювання, хвороби печінки, нирок і надниркової залози, діабет, пухлини, серцева недостатність, хвороби серця.

Під час лікування бджолиною отрутою необхідно вживати мед до 100 г на день. Забороняється вживати спиртні напої, подразнюючі спеції. Слід уникати застосування бджолиної отрути після вживання значної кількості їжі, водних процедур, тривалих прогулянок. Після закінчення процедури хворому слід полежати півгодини або годину в ліжку. Протягом курсу апітерапії дотримуються рослинно-молочної дієти, багатої на вітаміни, мінеральні солі, мікроелементи, також вживають фрукти та відвар шипшини. Під час лікування, крім дотримання дієти, виконують лікувальні та гімнастичні вправи, застосовують ванни, роблять масаж. Безумовно, з метою безпеки лікування бджолиною отрутою повинно здійснюватися за порадою лікаря чи під його контролем.

Справжній мед

Наприкінці хотілося б надати читачеві найпростіші поради, як розпізнати фальсифікований мед. По-перше, він без запаху. По-друге, від натурального меду, так би мовити, «дере» в горлі. Справжній мед легко розтирається між пальцями, підроблений — скочується між пальцями в грудочки. Для виявлення домішок, тобто для визначення, чи додавалися в мед вода або цукор, на папір, що добре поглинає воду, капають мед. Якщо мед розпливається, утворюючи вологі плями — він з добавками. Якщо мед розчинити у чистій (дистильованій) воді, то домішки осядуть на дно або спливуть наверх.

На жаль, деякі люди взагалі не можуть вживати мед, оскільки в них алергія на нього, що проявляється нападами кропив’янки, нежитю, головного болю та розладами кишечника.

Станіслав Смірін