У маєві фарб

Нещодавно я відвідала музей Павла Григоровича Тичини, і серце радісно відгукнулося, коли побачила на видному місці картину «На перехресті доріг». Пригадався хвилюючий момент дарування цієї роботи автором — художником із Харкова Віктором Тупіциним. 

Це було не так давно.

Організацію цього заходу здійснив Український фонд культури під керівництвом Б. І. Олійника. Перший заступник Голови Фонду О. Д. Бакуменко представив художника В. Тупіцина, відзначивши глибину епічного сюжету його твору, розповів про своє перше знайомство з П.Тичиною, підкреслив, що йому особливо дороге ім’я Тичини, адже його батько – відомий поет, прозаїк, перекладач, лауреат премії імені Павла Тичини Данило Олександрович Бакуменко спілкувався з Павлом Григоровичем, захоплювався його творчістю і долучав до цього своїх дітей. 

Художник В. Ф. Тупіцин розповів про виникнення ідеї  створення своєї картини: «Напередодні відзначення 125-річчя від дня народження П. Тичини при допомозі директора музею Г. Г. Донця у великій залі була оформлена персональна виставка моїх творів, де глядачі упізнали в одній із картин «Хор лісових дзвіночків» і Григорій Григорович запропонував мені намалювати портрет Тичини. Навіть показав багет, де можна розмістити цей твір. Якраз ця тема мене хвилювала і надихала, бо нещодавно перечитав збірку поезій  Павла Григоровича «Сонячні кларнети», то ж з натхненням взявся до роботи. Довго виношував думку, яким планом подати портрет видатного поета, в якому ракурсі й кольорі, якого змісту надати картині, які почуття відобразити. І раптом мене осінило: «Зображу молодого Тичину! В роздумах, пошуках і мріях! Він ніби обирає шлях, яким іти. І, знявши пенсне, наче бачить її, оту єдину, вірну дорогу, яка приведе рідний український народ до щастя.

І по-іншому відкривається йому світ, який пропускатимуть через фібри своєї душі читачі.

Очі його заіскрилися, заблакитніли!.. І зринули увись ластівки та голуби, розлетілися у високості, як символи світлих мрій і злетів! Людяності і добра! І оповила –заполонила весь сюжет картини голубінь – символ миру, щастя, натхнення та радості!

Я впевнено взявся до роботи…»

До слова долучився заслужений діяч мистецтв, доктор мистецтвознавства, член Спілки письменників України В’ячеслав Рисцов, який працює з художником у творчому тандемі вже багато років. Він підкреслив, що картини Віктора Тупіцина вражають позитивною енергетикою, несуть глядачеві нове світосприймання навколишнього світу, надихають на творчість, викликають роздуми про сенс життя. Тематика його творів надзвичайно різноманітна: ніжні пейзажі та квіти, натюрморти і трагічні події сучасності. І всі вони викликають глибокі та трепетні відчуття. Віктор Федорович – це людина особливого світобачення. І воно зримо проступає з його картин.

У цьому ми переконуємося, споглядаючи твір «На перехресті доріг». Портрет вирізняється дуже тонким виконанням образу людини, замріяної і емоційної водночас, натхненної і одухотвореної. Світла блакить фарб підносить поета-класика до омріяних вершин духовності й витонченості. Ніби оперезаний паралелями і меридіанами доль на фоні Земної кулі й космосу постає Геній, людина з великим серцем, яка щиро переймається долею рідного народу, Павло Григорович Тичина.

Після оформлення відповідних документів музею В. Тупіцин власноруч вставив картину в заздалегідь приготовлений багет. У дорогому, світлому, ніби інкрустованому золотом, обрамленні твір засяяв урочистістю і святковістю, засвітився сонячно і мудро. Перед ним світла дорога - знайомити людей із прекрасним і надихати їх на добрі діла.

Вдруге із творчістю В. Тупіцина я познайомилася на його персональній виставці, що проходила в Українському фонді культури імені Бориса Олійника. 64 картини представив автор В. Тупіцин  — викладач Харківської дитячої школи ім. І. Ю. Рєпіна, художник-реставратор, який багато років присвятив відновленню давньоруського живопису в церквах Слобожанщини, майстерно і натхненно змальовував її мальовничі краєвиди у своїх картинах.

Його пейзажі української природи «Дніпро широкий», «Літо на Слобожанщині», «Осінь на Ворсклі», «Біля Дніпра» пахнуть Україною, її безмежними просторами, красою і колоритом.

У акварелях, невагомих, прозорих і яскравих, виконаних із артистизмом і легкістю, витає і серйозне, вдумливе осмислення класичного досвіду попередників, і освіта художника –монументаліста (він закінчив Горьківське художнє училище, а згодом - Харківський художньо-промисловий інститут), і багаторічна праця педагога, і тонка душа талановитого художника.

Краєвиди, натюрморти, портрети, жанрові композиції, іконопис, декоративно-ужиткове мистецтво – такий діапазон його творчості. Продуманий вибір предметів, фруктів, овочів, квітів, їх розташування у просторі представлено іскряними м’якими і співучими мазками, від чого виникає враження мозаїчності – суміщення планів, граней і площин, академічний «розбір» у натюрморті перетворюється на гру ритмів. Він зображує їх як окрему самодостатню частину великого світу, зітканого з світла та чистих фарб. У його натюрмортах  — стан мудрого спокою, характерного для плодоносної землі, чиї дари він оспівує. Відповідно до цього і дібрана багата колористична палітра охристих золотисто-жовтих і пурпурових кольорів, які поряд із білим фоном підкреслюють грань між матеріальним і духовним. Особливо цікаві композиція «Натюрморт із жовтими ромашками», де поряд із жовтобокими грушами та соковитими яблуками красуються ніжні ромашки та «Польові квіти і райські яблучка».

Прекрасний, надихаючий живопис. Світло і тепло, що ллється з цих полотен, наповнюють простір, вражають позитивною енергетикою. Вони несуть глядачеві яскраве світосприймання навколишнього світу.

І навіть серед зими ми відчуваємо далекий, але такий близький подих весни з неповторним запахом бузку (картина «Бузок»), тихе шелестіння лісових дзвіночків у літню спеку (картина «Хор лісових дзвіночків»), насолоджуємося співом жайворонка у високості (картина «Серед нив»).

Надзвичайно чутлива передача форми та кольору! Сірі будні порухом його пензля перетворюються на свято кольорів. 

Картини сповнені життя, краси, тепла та яскравих фарб.

Навіть у тих роботах, де глибоко трагічний сюжет займає основну частину змісту, відчувається оптимістичне звучання, надія на краще, зміна трагічного на світле майбутнє. 

У цьому руслі до нас промовляють роботи на релігійну тематику, де проглядається духовність автора, його переконання в тому, що торжествуватимуть добрі, позитивні сили. Цикл його картин «Дорога до храму» присвячується звичайній людині, для якої «оцерквлення» пов’язане з великими святами та відповідними обрядами. Це — освячення води, паски, де мистець передає і замерзлі фігурки жінок біля храмового ганку, і по-весняному прозорі струмені благодатного повітря, в якому купаються щойно зазеленілі гілки дерев як символ вічного оновлення життя, і наші українські трепетні традиції. 

Особливо вражає картина «Дзвонять дзвони», яка своїм сюжетом і кольоровою гамою переносить нас у ті недалекі дні боротьби за майбутнє України, де духовність, віра і правда завжди перемагають. Картина насичена розпачем і болем, і разом з тим енергією та всеперемагаючою силою.

Його портрети сучасних письменників Дмитра Павличка, Павла Тичини, Миколи Жулинського, В’ячеслава Рисцова, розкривають характерні особливості людей творчих, з індивідуальним світобаченням та з поглядом у майбутнє.

Вони пронизані українським духом, дуже інтелігентним виконанням образів замріяних і емоційних та водночас натхненних і одухотворених. А узагальнений образ гончара Пошивайла, що знаходиться в Полтавському музеї гончарного мистецтва, розкриває натхненну працю людини-мистця, наполегливої і яскравої у своїй творчості.

Віктор Федорович — член Спілки художників України. Він працює з дітьми, вчить їх художньої майстерності, а також створює ілюстрації для дитячих книжок. Нещодавно вийшли книги для малечі, ілюстровані ним, «Мудра жирафа» та «Дивна школа». Його малюнки дуже подобаються малюкам, надихають їх на добрі справи, виховують любов до рідної України.

А він продовжує малювати… Рідні простори, красу довкілля і радість життя.

«Кольорові стежки буття»  — так називаються його тематичні виставки, які він організовує в Україні та за кордоном у державних закладах та приватних музеях.

І зараз він готує персональну виставку в Харківській обласній галереї Слобожанщини, яка налічуватиме близько ста творів.

Побажаємо ж йому великого натхнення, успіхів у творчості і кольорових стежок буття!

З ювілеєм Вас, шановний чарівнику сонцесяйного пензля! Нехай здоров’я і творчий запал крокують із Вами іще сотню щедрих літ!

Автор:  Зоя Пацало — мистецтвознавець