Що треба знати про отруєння

Згідно з енциклопедичним словником поняття «отруєння» означає групу захворювань, зумовлених дією на організм отрут різного походження. Вони можуть бути гострими, хронічними, виробничими, харчовими, лікарськими тощо.

Гострі отруєння розвиваються внаслідок попадання в організм людини хімічних речовин різної природи в такій кількості, яка спроможна порушити життєво важливі функції та створити небезпеку для життя. З досвіду повсякденного життя добре відомо, що багато хімічних препаратів, які приймаються внутрішньо в певних дозах, призводить до відновлення різних функцій організму, порушених хворобою, тобто мають лікувальні властивості. В той же час високі дози цих же самих речовин нерідко стають токсичними. Таким чином, одна і та ж хімічна речовина може бути отрутою й ліками в залежності від обставин, при яких вона взаємодіє з організмом. Як дволикий Янус — старогрецький бог, ця властивість хімічних з’єднань уособ­лює єдність двох дуальностей.

У залежності від обставин, при яких виникають гострі отруєння, відрізняють отруєння випадкові та навмисні. Перша група найбільш багаточисленна. Вона включає широко розповсюджені випадки передозування лікарських засобів, особливо небезпечного при самолікуванні, алкогольної інтоксикації при прийомі внутрішньо великих доз етилового алкоголю та його сурогатів, помилкового прийому внутрішньо будь-якої хімічної речовини замість ліків або алкогольного напою тощо. Навмисні отруєння менш розповсюджені, але протікають найбільш тяжко, оскільки в таких випадках звичайно приймаються свідомо великі дози отрут, розрахованих на самогубство, — так звані суїцидальні отруєння.

В історичному минулому відбувалося доволі багато кримінальних гострих отруєнь, коли токсичні речовини використовувались з наміром убивства. Безповоротно пройшли страшні часи імператорів Нерона та Калігули, Папи Олександра VІ Борджіа в середні віки, коли навмисні кримінальні отруєння використовувались як майже легальний засіб політичної боротьби та були рядовим явищем.

Гострі отруєння можуть бути побутовими та виробничими. Частіше зустрічаються побутові отруєння різними хімічними препаратами, які у вигляді ліків і засобів побутової хімії у великій кількості зберігаються вдома.

Такі отруєння відрізняються також у залежності від шляху надходження токсичних речовин в організм. Найбільш розповсюджені харчові отруєння — в результаті попадання отрути через рот у шлунково-кишечний тракт, звідки вона більш або менш швидко всмоктується в кров і розповсюджується по всьому організму. Можливі інгаляційні отруєння при вдиханні парів токсичної речовини, шкіряні — при проникненні отрут в організм через незахищену шкіру, порожнинні — при попаданні отруйної речовини в різні порожнини тіла: носа, вуха, матки тощо. Нарешті, ін’єкційні отруєння виникають при введенні розчинів токсичних речовин безпосередньо в тканини або течію крові за допомогою шприца або при укусах отруйних комах і змій.

Хімічних речовин, які викликають гострі отруєння, дуже багато. Це лікарські препарати, що використовуються для лікування хвороб, але які в підвищеній дозі мають токсичні властивості; препарати побутової хімії, що широко використовуються в побуті для різних господарчих і санітарних потреб, в тому числі в цілях особистої гігієни та косметики.

До хімічних речовин відносяться також різноманітні отрутохімікати, що застосовуються для боротьби зі шкідниками сільського господарства; продукти промислової хімії, що складають основу для виробництва різних синтетичних матеріалів; нарешті, різноманітні тваринні токсини та рослинні отрути, що використовуються людиною для приготування ліків.

Особливу актуальність проблема гострих отруєнь набула в останній час, коли в більшості розвинутих країн світу склалася «токсична ситуація», що пов’язано з накопиченням в оточуючому середовищі великої кількості хімічних речовин, які застосовуються для побутових, виробничих, медичних та інших цілей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в європейських країнах з приводу гострих отруєнь в лікарні на лікування надходить не менш однієї людини на кожну тисячу населення та більше одного відсотка цих хворих гине.

Всі причини гострих отруєнь можна поділити на дві категорії: суб’єктивні, що безпосередньо залежать від поведінки постраждалого, та об’єктивні, що викликані «токсичною ситуацією», яка конкретно склалася. Однак майже в кожному випадку гострого отруєння будь-якою хімічною речовиною звичайно можна виявити дію як тих, так й інших причин.

Серед суб’єктивних причин, що визначають збільшення кількості отруєнь, безсумнівним є значення напруженості сучасного життя, що викликає у деяких людей потребу в постійному прийомі заспокійливих засобів, зростання виробництва препаратів побутової хімії. Особливе місце серед суб’єктивних причин гострих отруєнь займає зловживання алкогольними виробами та хвороблива пристрасть до прийому наркотичних препаратів (наркоманія). Більше половини випадкових отруєнь виникає в людей, що знаходяться в стані алкогольного сп’яніння. Реальна небезпека гострого отруєння виникає також у випадках самолікування. Помітне місце серед суб’єктивних причин отруєння має вживання токсичних доз різних лікарських та інших хімічних препаратів для нелікарського переривання вагітності та домашнього лікування алкоголізму.

Дитячі отруєння звичайно пов’язані з неправильним домашнім зберіганням медикаментів і хімікалій, в результаті чого вони становляться доступними для дітей. Залишені без нагляду діти, особливо у віці від трьох до п’яти років, помилково можуть прийняти отруйні речовини замість вітамінів або харчових продуктів.

Харчові отруєння
Одним із розповсюджених джерел харчових отруєнь можуть бути продукти, що заражені деякими мікробами, які виділяють дуже сильні токсини (отрути білкової природи). Це, в першу чергу, паличка ботулінусу, токсини якої є найсильніші із природних отрут. Смертельною може бути доза всього лише 0,0002 г. 1 мг токсину може знищити більш 3 тис. людей, а 200 г достатньо для винищення всього населення Землі.

Отруєння виникає при вживанні консервованих харчових продуктів — м’яса, риби, плодів і овочів, які заражені спорами цих бактерій, які розвиваються в анаеробних умовах (без доступу кисню). Після звичайного для будь-якого харчового отруєння початку (блювота, понос, болі в животі) через декілька годин послаблюється зір, порушуються мова й ковтання внаслідок паралічу м’язів глотки та гортані. Потім розвиваються паралічі інших м’язів, в тому числі, дихальних, що звичайно приводить до загибелі постраждалих.

Харчове отруєння, що викликане токсинами деяких видів стафілокока теж широко розповсюджене захворювання. Ці бактерії активно розмножуються на різних харчових продуктах, які не підлягають безпосередньо перед їх вживанням термічній обробці (тістечок з кремом, молочних продуктах, копченостях, паштетах, вінегретах тощо). Джерелом зараження цих продуктів можуть бути хворі, що страждають стафілококовими гноячковими захворюваннями. Таких хворих не можна допускати до приготування їжі. Профілактика цих отруєнь полягає в суворому дотриманні термінів і умов зберігання готових до вживання продуктів. Слід також неухильно керуватися вказівками, що розміщені на фабричній упаковці. При перших симптомах харчового отруєння необхідно терміново викликати лікаря (до його приходу можна промити шлунок).

Профілактика цих тяжких отруєнь складається, по-перше, в ретельному митті та кулінарній обробці продуктів, які призначені для домашнього консервування: грибів, фруктів, овочів, по-друге, категорично заборонено вживати в їжу консервовані продукти із здутих банок (бомбаж), з протіканням та пошкодженням швів.

Отруєння грибами
Гостре отруєння грибами доволі нерідкі, особливо восени та весною. Між іншим, отруєння ними відмічається протягом всього року. Гриби — цінний продукт харчування, що має високі харчові якості. По загально прийнятій класифікації гриби діляться на їстівні, умовно їстівні, тобто які потребують спеціальної кулінарної обробки перед вживанням в їжу, та отруйні, що вміщують специфічний для даного виду грибний токсин (отруту). Причинами гострих отруєнь звичайно є отруйні або умовно їстівні гриби. Із отруйних грибів найбільш розповсюджені бліда поганка, мухомор, деякі види хибних опеньок, сатанинський гриб. Особливо тяжко протікає отруєння блідою поганкою, при якому гине до 90% отруєних. Цей гриб вміщує дві групи отруйних речовин: швидкодіючий фаллоідин і повільно діючий, але більш токсичний аманітин. Обоє вони викликають тяжке ураження печінки та нирок.

Симптоми отруєння звичайно з’являються після прихованого періоду. Вони виникають раптово та швидко посилюються (нудота, блювота, болі в животі, профузний понос, іноді з домішками крові та слизу). В дітей отруєння протікають найбільш тяжко, розвивається печінкова недостатність, часто зі смертельним виходом.

Гострі отруєння алкоголем і його сурогатами
Серед гострих побутових отруєнь часто зустрічаються отруєння алкоголем і його сурогатами. Алкоголь — отрута наркотичної дії, яка може викликати у людини не тільки сп’яніння, але й гостре отруєння, нерідко небезпечне для життя. Так звичайно буває після прийому великої кількості алкоголю та його сурогатів (більш 500 мл горілки). Однак у людей, ослаблених хворобою, перевтомлених, особливо у дітей, навіть малі дози спиртного можуть стать причиною отруєння. В легких випадках отруєння етиловим алкоголем відмічаються помітні порушення психічної діяльності, почастішання серцевих скорочень, помірне підвищення артеріального тиску, запаморочення, нудота, блювота. При тяжких отруєннях виникають більш глибокі порушення діяльності центральної нервової системи аж до втрати свідомості. Алкогольне отруєння часом викликає тяжкі ускладнення. В людини, яка страждає, наприклад, на цукровий діабет, тяжке алкогольне отруєння може спровокувати діабетичну кому. У хворих гіпертонічною хворобою або атеросклерозом великі дози алкоголю приводять іноді до порушення мозкового кровообігу, інсульту або інфаркту міокарда. На другий день після прийому етилового алкоголю знижена працездатність, порушені координація та активна увага, що приводить до травм як у побуті, так і на виробництві.
Для запобігання тяжких отруєнь категорично забороняється приймати внутрішньо будь-які замінники алкоголю, невідомі спирти та лікарські препарати, що пропонуються неосвіченими особами. Ніколи не можна визначати вид хімічного препарату за кольором і запахом. Іноді це може кош­тувати життя.

Отруєння медикаментозними препаратами
Снодійні та заспокійливі ліки є зараз розповсюдженою причиною побутових медикаментозних отруєнь. Люди, яким були прописані ці ліки, настільки звикають користуватися ними, що часто, прокинувшись вночі, приймають таблетки, не дивлячись на етикетку, навіть не запалюючи світло. Деяким здається, що прийнята доза на них вже не діє, й вони самостійно збільшують її, в результаті чого можливе отруєння.

Незабаром після прийому великої дози снодійного в людини з’являються слабкість, сонливість, почуття важкості в голові, а в деяких, навпаки, — психічне збудження подібне зі станом сп’яніння.

Потім наступає сон, який може перейти в несвідомий стан, коли постраждалого вже не можливо розбудити. В роті та носі хворого накопичуються слина та слиз. Дихання, спочатку гучне та часте, стає рідким та поверхневим, пульс не промацується. Якщо отруєння неважке, то людина свідомості не втрачає, але тривалий час знаходиться в стані глибокого сну. Для отруєння заспокійливими (седативними) препаратами характерні дві фази: в першій відмічається збудження, втрата орієнтації, незв’язність мови — хворий підкидається, намагається бігти, рухи його хаотичні, хода хитка, шкіра бліда, пульс частий, дихання гучне, прискорене. В другій фазі отруєння (якщо воно має місце) наступає несвідомий стан. Як правило, найбільш тяжко переносять передозування снодійних і заспокійливих засобів літні люди, а також ті, що страждають захворюваннями серця та судин, органів дихання. У таких хворих отруєння часто ускладнюються запаленням легень.

Отруєння снодійними та заспокійливими ліками нерідко небезпечне для життя людини. Тому при підозрі на таке отруєння треба негайно викликати швидку допомогу та по можливості надати допомогу постраждалому. Якщо він не втратив свідомості, необхідно його укласти, розстібнути комірець і пасок, підвести. Ще до приходу лікаря можна промити шлунок. Для цього дають випити 5—6 склянок теплої води або слабкого розчину харчової соди, дратуючи пальцем корінь язика, викликають блювоту. Таку процедуру повторюють кілька разів. Після промивання шлунку дають міцний чай або каву, 100 г чорних сухарів. Ні в якому разі — молоко: воно прискорює надходження препарату, що викликав отруєння, в кишечник і перешкоджає виведенню його з організму. До прибуття лікаря не можна залишати хворого наодинці, бо в нього може розвинутися збудження, та, намагаючись встати, він може впасти й отримати серйо­зні ушкодження. Якщо хворий втратив свідомість, врятувати його може тільки кваліфікована медична допомога. До приїзду швидкої допомоги хворого кладуть на живіт, голову повертають в сторону, щоби попередити попадання блювотних мас і слизу в дихальні шляхи. Потім хустинкою або марлею, навернутими на ложку, по можливості видаляють із рота слиз, слину, виймають зубні протези та захопивши язика виводять його зовні, щоби попередити западання його в глотку. Час від часу дають нюхати нашатирний спирт (із ватного тампону на відстані 4—5 см від носу), поки дихання не стане рівномірним. Хворому, що знаходиться в несвідомому стані, категорично заборонено промивати шлунок, бо вода може попасти в дихальні шляхи та привести до смертельної задухи. Якщо постраждалий не дихає або його дихання майже не помітно, а обличчя, слизові оболонки та губи посиніли, необхідно негайно починати штучне дихання. Перша допомога, що надана до прибуття лікаря, може врятувати життя людині.

Отруєння препаратами побутової хімії
Кожна господиня має в квартирі широкий асортимент виробів побутової хімії, що полегшують ведення домашнього господарства. Неправильне використання цих препаратів, при якому вони можуть попасти в організм людини, застосування їх із ціллю сп’яніння приводять до тяжкого отруєння.

Препарати побутової хімії, за своїм призначенням, поділяються на декілька груп: косметичні засоби, інсектициди, мийні засоби, лакофарбові препарати тощо.

Найбільш численну групу складають косметичні засоби — лосьйони, одеколони та інші. В їх склад входить етиловий алкоголь, амиловий, бутиловий спирти, що дуже шкідливо діє на нервову систему. При попаданні цих препаратів внутрішньо може виникнути стан тяжкого алкогольного отруєння з явищами порушення дихання та серцевої діяльності. Навіть в легких випадках відмічаються головні болі, запаморочення, нудота, розлади діяльності шлунково-кишкового тракту (понос, болі в животі).

Відразу ж після попадання міцної кислоти або лугу в організм з’являється сильний біль в роті, глотці, дихальних шляхах. Опік слизової оболонки викликає сильний її набряк, рясне відділення слини, а різкий біль лишає постраждалого можливості ковтати. Під час вдиху слина разом з повітрям може затікати в дихальні шляхи, заважаючи диханню та викликаючи ядуху.

В таких випадках необхідно терміново викликати швидку медичну допомогу, а до її прибуття негайно видалити слину та слиз з рота постраждалого. Намотати на чайну ложку шматок марлі, хустинку або серветку, протерти порожнину його рота. Якщо виникли ознаки ядухи, проводять штучне дихання — краще способом рот в ніс, тому що слизова оболонка рота обпечена.

Доволі часто в тих, хто отруївся кислотами та лугами, буває блювота, іноді з домішками крові, а часом й рясна кровотеча. Промивати самостійно шлунок в таких випадках категорично заборонено, тому що це може посилити блювоту, привести до попадання кислот і лугів в дихальні шляхи. Рекомендоване в такій ситуації промивання шлунку за допомогою спеціального зонду може виконувати тільки медпрацівник. Постраждалому можна дати випити дві-три склянки (не більше) води, краще з льодом, і таким чином розбавити кислоту або лугу, що попала в організм.

Ні в якому разі не можна намагатися «нейтралізувати» отруйну рідину, тобто давати соду при отруєнні кислотами або кислоту при отруєнні лугами. При взаємодії ці речовини утворюють велику кількість вуглецю, що приводить до розтягнення шлунку, посилення болю та кровотечі.

Препарати побутової хімії набагато полегшують домашню працю, але користуватися ними треба обережно. Кожна речовина, що випускається промисловістю, супроводжується етикеткою, інструкцією, де вказано, як застосовувати та зберігати препарат. Інструкцію потрібно уважно вивчати та суворо її дотримуватися. Забороняється зберігати ці препарати в іншому посуді, особливо з-під алкогольних напоїв, ліків і харчових продуктів, а також в місцях, які доступні дітям.

Післямова
Необхідно пам’ятати, що деякі захворювання, наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, особливо в літньому віці, можуть супроводжуватись симптомами отруєння (болем в животі, нудотою, блювотою, слабкістю). Подібні симптоми можуть бути при гострому апендициті, непрохідністю кишечнику, ентериті та інших захворюваннях. Промивання шлунку, застосування сольових проносних при цих захворюваннях можуть привести до небажаних, часом тяжких наслідків. Тому застосовувати описані в даній статті заходи першої допомоги до прибуття лікаря можна тільки в тому випадку, якщо є тверда впевненість, що у хворого отруєння.