Безвихідних ситуацій не існує, або Про проблеми під знаком позитиву…

Безвихідних ситуацій не існує. Саме під такою назвою відбувся цікавий та змістовний пресклуб гуртка «Точка зору» ЦДЮТ №5 Харківської міськради. Творча зустріч із Андрієм Івановичем Халіним, досвідченим психологом і педагогом, засновником та лідером ГО «Психокультура», телефону довіри відомого в Україні як «Нитка Аріадни», де надається безоплатна анонімна психологічна підтримка населенню, пройшла в період осінніх шкільних канікул на фоні жовтого листя у жовтні за вікном.

Варто сказати, що в період воєнного стану через несподівані відключення електроенергії проведення таких заходів онлайн є доволі ризикованою справою. Бо може це банально не відбутися без світла, чи не так? Тут є щонайменше 2 варіанти: проводити заняття за програмою, або ж ризикнути її доповнити й розширити актуальною темою? В даному випадку, ми ризикнули, провели зустріч і добре, що все це вдалося!

До шановних батьків, дітей, вчителів, студентів та викладачів було надіслано запрошення у форматі інформаційних листів. Усім охочим та небайдужим надали чудову можливість записати і надіслати свої запитання до психолога, які йому передали і заздалегідь, і безпосередньо в день творчої зустрічі в ефірі.

Виявляється, кожен з нас відчуває тривогу і занепокоєння. І якщо педагог може цілком природно й закономірно переживати за те, щоб не сталося несподіваного відключення світла, щоб не зіпсувалося проведення заняття онлайн, то діти і батьки суттєво розширили проблематику страхів та особистих тривог. Ось тепер можна упевнено озвучити простий висновок: такі творчі зустрічі відбуваються недарма! І навіть зараз вже не так жалкуєш про наявність значних незапланованих часових організаційних витрат для підготовки заходу, адже живемо в умовах обмеженості часових і фінансових ресурсів та суцільної економічної дорожнечі життя. Бо ті запитання й відповіді та коментарі, що змогли ми почути у форматі неформального живого спілкування, заслуговують на суспільну увагу, спонукають і дітей, і дорослих до подальших роздумів.

Про наболіле варто говорити?

Далі коротко процитую мовою оригіналу той лист, що мене особисто як читача, батька й педагога емоційно вразив, імена змінені з етичних міркувань.

«Меня как маму 16-летней девочки беспокоит полное нежелание ребенка обучаться, получать новые навыки, выстраивать какой-то путь в жизни. Не беспокоит материальное будущее, благополучие, профессия, хотя есть талант художника. Устраивает любой вариант будущей жизни и звучит фраза «Все равно ничего не получится». Ребенок осознает факт большой лени у себя, иногда даже плачет, что ничего сама не может с этим поделать. Ребенок очень домашний, без плохой компании и вредных привычек». Ось так написала своє запитання як послання психологу пані Тетяна. І наприкінці зустрічі ми таки змогли побачити цю стурбовану маму, і дуже добре, що вона насмілилася в кінці ефіру не ховатися, а навіть включити своє відео й поспілкуватися наживо. 

Зараз не буду докладно переказувати усі коментарі і поради, а розповім про головне. Психолог Андрій Халін узагальнив проблему, яка нині зачіпає багатьох серед молоді старшого шкільного віку, повідомив, що надає індивідуальні консультації у таких випадках, як розповіла у листі пані Тетяна. У свою чергу, спікер пресклубу Леонід Гапєєв запропонував тій небайдужій матусі (у гарному сенсі слова) спробувати долучитися до подальших занять у рубриці «Дружні творчі зустрічі», вже без участі авторитетних експертів, психологів, а у більш неформальному колі вчителя і дітей, охочих батьків. Адже, як показує практика, формат дружнього живого спілкування, зближує людей. А зустрічі з психологами відбуваються нечасто через їхню зайнятість професійними і житейськими справами. Тому ми завжди цінуємо такі моменти і можливості для спілкування, аби потім передати іншим естафету знань про реальне життя, а не лише з підручників та статистики.

Поспілкувавшись із учасниками ефіру серед дітей наступного дня після його проведення (коли емоції дещо вщухають і маємо більш осмислене враження та сприйняття того, що відбувалося), особисто почув позитивні схвальні відгуки. Адже простий стиль розмови, коли гість ефіру протягом півтори години спілкування цілком доступною і зрозумілою мовою розповідав присутнім про актуальні проблеми булінгу та вибору професії, запам’ятовуються надовго.

Втім безвихідних ситуацій не існує. При булінгу (цькування), окрім соціально-правових методів боротьби, існують і цілком практичні психологічні. Умовно би їх назвав попередніми способами реагування. За порадами психолога Андрія Халіна, у ситуації булінгу, коли «злочинець обирає жертву», варто шукати друзів та підтримку. Бо не всі діти чи підлітки беруть участь в такій грі цькування слабшого. Та й взагалі багато різних життєвих ситуацій потребують аналізу і детального спостереження. Скажімо, на людину психологічно тисне якась проблема у взаєминах з іншими, такий індивідуум не може реалізувати себе у чомусь. Тоді варто усвідомити причину, знайти ту енергію та сферу занять, що дійсно заряджає.

Як обрати свій позитив?

На переконання психолога Андрія Халіна, потреби дитини можна впізнати у її прихованих емоціях. За допомогою експерименту із малюнком, коли діти створюють фарби, дорослим варто звернути увагу на емоції та почуття. Потім можна записати, що є плюс і мінус. Ви подумали, що саме? І такі спостереження стосуються не лише проблем булінгу. Варто не забувати про важливу річ: вас повинні підтримати інші, не завжди все погано. 

Далі ми почули цікаві поради для вчителів. У чому ж є успіх дитини? Спробуємо знайти щось позитивне в окремого учня. І, знову ж  таки, за багаторічними спостереженнями Андрія Івановича, деякі вчителі можуть це зробити не з першого разу. Не менш цікаво провести і власне дослідження життя для нас, дорослих. Варто спробувати знайти власні позитивні моменти. Наприклад, організувати своє робоче місце на позитиві. Тут наш гість ефіру розповів про цікавий експеримент. Це «фото, що сміються». На таких фотографіях були зображені люди у щасливі моменти життя, в артистичному одязі, і такий фотоколаж виставляли в деяких кімнатах. У кімнаті з смішними фото люди відчували радість, люди хотіли туди потрапити, це реально діє! Бо співробітники організації сприймали роботу як місце радісних зустрічей, дуже хотіли потрапити саме до тієї веселої, позитивно зарядженої емоціями та думками кімнати. Бо енергетика теж впливає на людину, і це вже наукою перевірено.

Як обрати напрямок свого розвитку? Що принесе успіх?

Сьогодні не лише професійні психологи помічають зниження інтелекту серед сучасної молоді. А ще й додаються страхи, тривоги та інші негативні емоції серед дітей та дорослих, що негативно впливають на загальне самопочуття. Соціум на окрему людину впливає негативно. І як тут діяти на покращення ситуації?

Тут пропонується взяти в руки аркуш паперу і почати малювати, що там ми побачимо, який саме сюжет? Коли створюється малюнок, то людина стає емоційно більш врівноважена. А от побачити і зробити висновки, наскільки молоді наші співвітчизники гармонійні і психологічно здорові, можна вже за їхніми сюжетами.

За інформацією нашого гостя ефіру, в Харкові 2004 року в 5 тисяч школярів виявилася невисока оригінальність, приблизно 3-4%. Люди шкільного віку, за результатами проведених досліджень, мислили доволі стандартно. Та й сьогодні вони перевантажені інформацією, але мало створюють образи.

Образ і фантазія можуть покращувати життя?

Образотворче мистецтво розвивається за допомогою уяви. Свого часу громадська організація «Психокультура» проводила творчі майстерні, де казку придумували діти і малювали її сюжет. Але нині діти не дуже налаштовані на казки. Хоча такий спосіб більш глибинного світосприйняття, що особисто назвав би «придумати, відчути, створити», спонукає до творчого пізнання світу.

І якщо вже повернутися до сучасних реалій, то психолог Андрій Халін аргументовано переконує батьків під час вибору майбутньої професії серед старшокласників  у необхідності пробувати себе в різних сферах та проводити профорієнтацію.

На ключове запитання з аудиторії, хто ж повинен обрати майбутню професію, ми почули доволі просту й конкретну відповідь. Це має робити особисто дитина, інакше потім мама буде відповідати за подальші життєві проблеми вже дорослої рідної людини.

Читання та живе спілкування як спосіб пізнання світу?

Серед інших дуже важливих факторів, що покращують людське життя у плані інтелектуального та емоційного розвитку під час пресклубу пригадали і читання. Без сумніву, про важливість читання книг варто нам, і дітям, і дорослим, подумати. До речі, раніше автор статті навіть запровадив окрему рубрику позашкільного та домашнього сімейного читання. На важливості й практичній користі процесу читання для всебічного розвитку молодої сучасної людини також акцентував увагу і наш гість ефіру. Отож давайте передавати естафету читання у соціумі, адже читаюча і мисляча людина більш творчо і гармонійно пізнає світ. І такі люди можуть більш вільно висловлювати власну точку зору, передавати думки і емоції співрозмовнику. Адже сьогодні багато з нас переживають різні проблеми, знають не з теорії про сучасні фактори стресу в реальному житті. Водночас варто не замикатися у собі, а знаходити тих, хто нас підтримає. Та й самі ми можемо стати групою моральної підтримки для інших. Просто варто спробувати.

Образи і фантазію, творчий підхід до вирішення «ребусів» сучасного життя, напевно, варто використовувати на практиці. Втім усе це, про що вже докладно розповідалося і в ефірі, і в цій статті, має відбуватися під знаком позитиву. Саме так відбувалося живе спілкування дітей і дорослих під час канікул у жвавому півторагодинному ефірі онлайн. Без сумніву, так має відбуватися і в реальному житті. Принаймні, усі ми до цього прагнемо.

Дійсно, безвихідних ситуацій не існує. А будь-які проблеми мають вирішуватися аргументовано, осмислено, виважено й конструктивно, під знаком позитиву…

Леонід ГАПЄЄВ, 

член НСЖУ,

керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ №5 Харківської міськради

Фото автора