Профілі можуть бути у вигляді психологічних портретів, а можуть являти собою особистість (яку ми досліджуємо під час спілкування, звертаючи увагу на маркери особистості). Тому я підготувала для вас — читачів «Справ сімейних» — серію інтервʼю з цікавими і сильними людьми!
І сьогодні представляю вам дуже особливу людину — Жінку з великої літери: глибоку, розумну, сильну, сучасну, легку, відповідальну і красиву — одночасно! Тетяна захищає докторську, керівниця, ТОП-менеджер, технічний спеціаліст, професіонал своєї справи, педагог, мама, директорка освітнього закладу, чудова подруга та неймовірно цікавий співрозмовник. Але усе по порядку.
Профіль: системна, з технічним складом мислення (математичним). Рішення виважені. Контактна та обʼєктивна. Але незручна й обережна. Вольова. Амбітна. Знає собі ціну та має добре серце. Шукає компроміси, маючи в основі особистості стрижень правил та порядок.
Націлена на розвиток — як спосіб росту над собою. Професіонал, готовий до несподіваних та швидких інновацій й комбінованих перебудов. Намагається використовувати новітні
проєкти, що розвивають та дають поштовх творчості дітей, вчителів й навіть батьків. Висококонкурентна. Динамічна. Самостійна. Витончена. Надійний діловий партнер. Не схильна зупинятися на досягнутому.
Освіта завжди була розмовою про майбутнє. Але сьогодні ця розмова із Тетяною набула особливої ваги. Жахіття, яке оточує нас на вулиці, війна, психологічне навантаження… Якими виростуть наші діти? Чи зможуть вони мислити самостійно, відповідально й обирати шлях, зберігати людяність і створювати сильну Україну? Про роль сучасного освітнього закладу, який тримається, відповідальність дорослих, книжки, планшети, моральні цінності — мій сьогоднішній діалог з директоркою закладу НВК «Престиж» Тетяною Євтуховою.
— Добридень, Тетяно. Дякую за зустріч! Дуже хочу, щоб читачі «Справ сімейних» задумалися разом з нами — чому освіта сьогодні має таке важливе значення?
— Добридень, пані Алісо, дякую за запитання і за цю розмову. Я щодня думаю над цим питанням. І розумію, що кожен урок — це частина майбутнього, яке ми створюємо вже сьогодні. Коли дитина вчиться аналізувати інформацію, аргументувати думку, співпрацювати, відповідати за власні рішення, вона готується не лише до іспитів. Вона готується до життя.
Освіта дає дитині значно більше, ніж ми усвідомлюємо, особливо зараз, під час війни. Вона і вчить, і, як прикро б це не звучало, відволікає від страхів. Освіта й знання формують внутрішню опору (а зараз без неї просто неможливо), допомагає зрозуміти себе, побачити власні можливості й усвідомити відповідальність перед іншими. Від того, які цінності ми закладаємо сьогодні, залежить, яким буде наше суспільство завтра. Вдумайтесь у кожне слово — ми формуємо наше майбутнє та майбутнє наших дітей!
— Якою Ви бачите справді якісну освіту? Складіть умовний Профіль дитини з відповідною сучасності освітою.
— Якісна освіта починається там, де дитину бачать як особистість. Не як складову списку учнів у журналі, середній бал чи виконавця завдань, а як Людину із власним характером, темпом розвитку, здібностями, мріями та запитаннями. Профіль: вона вільна висловити бажання і думки — і вона почута. Енергійна та смілива. Не може вивчити — говорить чому і вчить удвічі більше сама, розуміючи, що вкладається у себе, будує себе. Дбає про свої безпеку та здоровʼя (своє і оточуючих) — бо навчена розуміти ключове: роль цих складових й значимість у житті. Вона має уяву про всі ключові сфери життя, турбується/цікавиться, відповідально ставиться та шанує батьків. Це не слова — це зміст. Це процес з цілісним результатом. Це постійний процес офлайн, онлайн, вдома (школа постійно на звʼязку у чатах, класні керівники — завжди допоможуть).
Знання залишаються важливими, проте, крім всього іншого, сучасній дитині потрібно навчитися користуватися ними: знаходити інформацію, перевіряти її, бачити причинно-наслідкові зв’язки, формулювати власну позицію та ухвалювати рішення.
Для мене показником якості є не лише те, скільки дитина запам’ятала, а й те, чи вміє вона думати, чи не боїться ставити запитання, чи здатна застосувати вивчене в реальному житті.
— Якою є головна місія НВК «Престиж»?
— Наша місія – допомогти кожній дитині розкрити себе, відчути свої сильні сторони й отримати освіту, яка відкриває можливості.
НВК «Престиж» об’єднує дошкільне відділення, початкову школу, середню та старшу школу (а згодом і профільну). Завдяки цьому ми можемо бачити освітній шлях дитини цілісно: від перших відкриттів до усвідомленого вибору майбутньої професії.
Ми прагнемо створювати середовище, у якому дитина відчуває: її думка важлива, її здібності помічають, а поруч є дорослі, готові підтримати й допомогти рухатися вперед.
— Чи змінилася роль учителя в сучасній школі? Як впливає війна?
— Безумовно. Сьогодні, вчитель уже не є єдиним джерелом інформації. Діти мають доступ до величезної кількості відомостей, але потребують людини, яка навчить орієнтуватися в цьому просторі.
Сучасний учитель допомагає відрізняти факти від маніпуляцій, ставити точні запитання, дискутувати з повагою, шукати рішення та відповідати за свій вибір. Він створює умови, у яких дитина поступово стає самостійною.
Водночас учитель залишається людиною, яка може надихнути. Іноді одна вчасно сказана фраза, одна розмова чи підтримка — здатні змінити ставлення дитини до себе та свого майбутнього.
Війна впливає дуже сильно. Нас, дорослих, морально трощить, що ж казати про дітей? Вони невиспані йдуть до школи, вони неуважні, бо стомлені, вони маленькі — а живуть у диму, засміченості, бруді після обстрілів та постійній напрузі «бігти, бо тривога». Наші вчителі намагаються помʼякшити, відволікти, розповісти цікаве. Ми робимо все, щоб психічний стан зберігався у нормі. Бо здорові діти і є наше життя. Роль вчителя стала суттєво аналітичною: як побудувати перерви, щоб діти встигли поїсти (або погодувати їх в укриттях), щоб діти спланували підготовку до уроку. Функцій додалося — версії оновлені й постійно активні та працюють на максимумі, однак безпека першочергова.
— Що сьогодні найбільше потрібно дітям від дорослих?
— Дітям потрібні чесність, увага та відчуття безпеки. Вони мають знати, що можуть говорити про думки, страхи й труднощі та бути почутими.
Сучасні українські діти дорослішають швидше, ніж хотілося б. Вони переживають події, які потребують великої внутрішньої сили. Тому школа має давати не лише знання, а й стабільність, підтримку, зрозумілі правила та віру в те, що майбутнє існує і його можна створювати власними діями.
Наше завдання — не забрати в дітей усі труднощі. Ми маємо навчити їх долати складні ситуації, просити про допомогу (коли це дійсно необхідно), відновлюватися після невдач і зберігати повагу до себе та інших.
Коли дитину постійно навчають лише слухатися, їй складно вирости людиною, здатною робити свідомий вибір. Тому ми маємо давати дітям можливість висловлюватися, пропонувати ідеї, брати участь у спільних рішеннях і бачити наслідки своїх дій.
Почути дитину – не означає погоджуватися з кожним її бажанням. Це означає серйозно ставитися до її думок і почуттів, вести діалог, пояснювати межі та поступово формувати відповідальність.
Дитина, яку чують, вчиться чути інших.
— Яке місце у шкільній освіті посідають цінності?
— Цінності проявляються не в урочистих фразах, а в щоденних учинках. У тому, як учитель розмовляє з дитиною. Як клас реагує на чужу помилку? Як ми вирішуємо конфлікти? Як ставимося до тих, хто відрізняється від нас? Діалоги, щохвилинна робота.
У школі дитина вчиться не лише математики, мов чи історії. Вона щодня засвоює моделі взаємодії з людьми. Тому для нас важливо формувати культуру поваги, гідності, відповідальності, взаємодопомоги й академічної доброчесності.
Ми прагнемо, щоб наші учні й учениці були освіченими людьми та водночас залишалися чуйними, порядними й небайдужими.
Повага — основа і відносин, й формула успіху в майбутньому житті. Тому ми приділяємо акцентовану увагу саме питанню поваги одне до одного.
— Яку роль у цьому побудованому таким чином освітньому процесі відіграють батьки?
— Родина і школа мають бути партнерами. Коли дитина бачить взаємну повагу між батьками та педагогами, вона почувається впевненіше й розуміє, що дорослі діють заради її розвитку.
Партнерство не означає, що ми завжди однаково дивимося на ситуацію. Воно означає готовність говорити, слухати, шукати рішення і пам’ятати про спільну мету.
Довіра батьків — велика цінність і водночас велика відповідальність. Адже нам довіряють не лише навчання дитини, а й важливу й значущу частину її життя — дитинство!
— Якими є випускники НВК «Престиж»?
— Це вольові молоді люди, які знають свої сильні сторони, уміють мислити, працюють з інформацією та відповідають за рішення. Вони знають, ким хочуть бути і чому. Усвідомлюють свою соціальну роль та відповідальність. Підлітки, які поважають власну культуру, володіють мовами, розуміють світ і готові навчатися протягом життя. Ми приділяємо цьому дуже багато часу. Ми поважаємо їх вибір, і ми поруч.
Я хочу, щоб наші випускники не боялися ставити перед собою велику мету. Щоб успіх для них вимірювався не лише особистими досягненнями, а й користю, яку вони можуть принести іншим.
І найважливіше – щоб, залишаючи школу, вони зберігали гідність, людяність і віру у власні сили. А наші — саме такі, і ми пишаємося ними!
— Що Ви хотіли б підкреслити для родин, які сьогодні обирають школу для своєї дитини?
— Обирайте не лише навчальну програму чи перелік предметів. Відчуйте атмосферу закладу. Подивіться, як дорослі розмовляють із дітьми, чи поважають їхню особистість, чи підтримують ініціативу, чи допомагають.
Шкільні роки формують не тільки знання. Вони впливають на самооцінку дитини, її ставлення до людей, готовність діяти й довіряти світові.
Ми усвідомлюємо цю відповідальність. Щодня ми працюємо заради того, щоб наші діти мали міцне коріння, сильні крила, мету, витримку та впевненість у власному майбутньому.
Бо майбутнє не починається колись. Воно вже сидить сьогодні за шкільною партою, ставить запитання, шукає відповіді й уважно дивиться на нас, дорослих.
І це майбутнє — у наших руках.
Профіль батьків НВК «Престиж»: сильні люди, які розуміють, що освіта, оточення дитини, відношення до неї, як до особистості, й повага у закладі її перебування — мають ключове значення.
Їх дитина зростає над собою і відкриває свої таланти. А батьки — підтримують саме цей темп та напрям. Розуміють, що заклад й оточення — це захищений шлях щодо розуміння себе й можливість для дитини розчути себе саму серед непростого часу й зовнішнього шуму сьогодення. Підтримують навчання інноваційного змісту, посиленої програми, іноземні мови. Погляд у майбутнє відбувається кожен день. І кожен дитячий крок — стає міцніше й впевненіше.
— Тетяно, а які інновації у Вас в закладі є цікаві? Цифровізація? Спрощують вони роботу із дітьми?
— Для нас «інновація» — це «не новий пристрій заради самого пристрою». Вона має відповідати на конкретне запитання: що допоможе дитині краще зрозуміти матеріал, зберегти інтерес до навчання, отримати зворотний зв’язок і продовжити роботу навіть тоді, коли звичний урок перериває повітряна тривога.
Ми використовуємо цифрові освітні платформи, інтерактивні завдання, інтерактивні дошки, електронні матеріали, графічні планшети, онлайн-консультації та навчальні чати. Це дає змогу поєднувати очне й дистанційне навчання, швидко надавати матеріали, підтримувати зв’язок із дітьми та батьками, а також бачити, де дитині потрібне додаткове пояснення.
Цифрові інструменти допомагають враховувати різний темп навчання. Один учень може повернутися до матеріалу ще раз, інша учениця — виконати складніше завдання, а вчитель отримує можливість запропонувати кожному відповідний рівень підтримки. Для дітей, яким складно відповідати перед усім класом, цифровий формат іноді стає першим безпечним кроком до активної участі.
Окрему увагу ми приділяємо роботі зі штучним інтелектом. Діти мають розуміти, що він може допомогти знайти ідею, структурувати матеріал або побачити інший спосіб розв’язання завдання, але не повинен думати замість них. Ми навчаємо перевіряти отримані відповіді, порівнювати джерела, помічати помилки й зберігати авторство власної думки.
Чи спрощує цифровізація роботу з дітьми? Я б сказала, що вона робить її гнучкішою та точнішою. Водночас технології не замінюють учителя й не знімають із нього відповідальності. Навпаки, педагог має ретельніше добирати інструменти, захищати персональні дані, контролювати інформаційне навантаження та стежити, щоб екран не витіснив живого спілкування.
Якщо ми лише замінили паперовий підручник екраном, це ще не інновація. Інновація починається тоді, коли технологія допомагає дитині краще мислити, більше створювати, упевненіше взаємодіяти й поступово ставати самостійною. Наприклад, у нас є можливість обирати меню, електронно відмічати, чи вдалося поїсти до/після тривоги, контролювати багато процесів.
— Якщо сильно бомблять, то які формати навчання обираєте? Як діти реагують? Як побудовано онлайн-навчання?
— У такі моменти першим рішенням завжди є безпека. Під час повітряної тривоги
навчання припиняється, а діти й педагоги переходять у безпечне місце. Ми не вимагаємо від дитини миттєво під’єднатися до уроку, увімкнути камеру чи виконувати завдання, перебуваючи в укритті. Спочатку вона має переконатися, що вона та її родина в безпеці.
Після особливо важких ночей ми також враховуємо стан дітей. Хтось приходить на урок виснаженим, комусь складно зосередитися, хтось стає мовчазним, тривожним або, навпаки, надмірно активним. Учитель має побачити за такою поведінкою не лінощі чи недисциплінованість, а можливу реакцію на стрес.
Залежно від ситуації ми поєднуємо синхронне й асинхронне навчання. Якщо є можливість, проводимо короткі онлайн-зустрічі з поясненням ключового матеріалу. Якщо зв’язок нестабільний, немає електроенергії або дитині потрібно більше часу для відновлення, вона отримує матеріали, зрозумілий алгоритм роботи та можливість виконати завдання пізніше.
Онлайн-урок не повинен бути точною копією звичайного заняття перед екраном. Він потребує коротших змістових блоків, чітких інструкцій, зміни видів діяльності, перерв і постійного зворотного зв’язку. Навчальні матеріали мають бути доступними для повторного перегляду, а дитина повинна знати, до кого звернутися, якщо щось не зрозуміла або пропустила.
Класні керівники підтримують зв’язок із родинами, допомагають координувати навчання та повідомляють учителям, якщо дитина тимчасово не може працювати у звичному темпі. Для нас важливо зберегти освітню безперервність, але не перетворити навчання на додаткове джерело страху й провини.
Пропущений матеріал можна пояснити пізніше. Психологічну безпеку дитини не можна відкладати на потім.
— Розкажіть, які незвичні речі є у Вашому закладі? Можливо, тренінги або запрошуєте цікавих гостей? Чи плануєте це робити?
— Урок не завжди починається із дзвінка й підручника. Іноді він починається з чесної розмови, несподіваного запитання або зустрічі з людиною, чий досвід змушує інакше подивитися на власне життя.
Тому ми запрошуємо до школи людей, які готові говорити з дітьми не лише про перемоги, а й про шлях до них: щоденну працю, складні рішення, сумніви, помилки, поразки та вміння починати знову. Для нас важливе не гучне ім’я гостя, а те, що дитина зрозуміє після цієї зустрічі й яке запитання поставить собі.
Наші учні й учениці мали можливість спілкуватися з Олександром Усиком, Ельбрусом Тедеєвим, Жаном Беленюком, Георгієм Зантараєю, Даніелем Салемом, Юлією Козачковою, Світланою Мирводою, Олегом Дудниченком, Святославом Юрашем, Кайзером Араужу, Сергієм Ребровим, Лілією Гудзь, Паном Янко, і Любомиром Мартинюком і з вами, Алісо, теж. Кожен із них приніс до школи не готову формулу успіху, а власну життєву історію — чесну, складну й справжню.
А ще, ми влаштовуємо осінній ярмарок, конкурси, шоу, виставки дитячих саморобок і багато чого цікавого плануємо зробити!
Дякую Вам, Тетяно, за Вашу роботу! Наснаги та добробуту! Тримаймося!
Аліса Анісімова
