Цей крилатий вислів Тараса Шевченка пригадала, завітавши до Рідної школи у Льєжі , що в Бельгії.
Саме тут вчать не забувати материнську мову, власну культуру, історію. Саме тут вчать дітей пізнавати світ. Бо Пророк застерігав і наголошував, що втрата власної ідентичності призводить до духовної та національної руїни.
Як і чим живуть українські школи в Бельгії. На запрошення Наталії Луків я завітала до Рідної школи у Льєжі. Заглянула у класи, де проводили уроки пані Наталія, Анна та Людмила, погомоніла з дітками.
Наталія Луків має чудову родину. Вона — мама трьох синів, навчається в УКУ (Український Католицький Університет) у Львові. Її чоловік Михайло Шевцов очолює парафію УГКЦ Покрови Пресвятої Богородиці у Льєжі.
Наталія розповідає про історію створення школи: «Рідна школа — Українська суботня школа в Бельгії в місті Льєж. Перші уроки української мови були організовані саме в околиці Льєжа в 1946–1948 роках. Ці уроки організували священники УГУЦ за підтримки ОУБ (Організація українок Бельгії). Наша школа є прямим нащадком тих перших шкіл. До 2021 року, внаслідок ковідних норм, пані Юлія Коростельова, яка була на той час директоркою школи, і пані Христина Візняк зареєстрували офіційно неприбуткову організацію в соціальній сфері (позашкільних занять). І відтепер наша школа є в реєстрі юридичних осіб Бельгії під назвою MigraCigogne».
Я захоплено слухала, як пані Анна розповідала учням про самобутню художницю Марію Примаченко, про те, що картину «Квіти виросли коло четвертого блока» (1990 року) продали у травні 2022 року на благодійному аукціоні за 500 тисяч доларів. Усі кошти спрямували на потреби Збройних сил України. Картину, що символізує стійкість, придбав українець, який проживає за кордоном, а згодом передав її до Національного художнього музею України.
А як цікаво тут проходять гаївки. Діти, які відвідують садок, пізнають світ, вивчають українську мову, відповідно до віку. Старшокласники на уроці історії проходили тему: « Доньки Ярослава Мудрого. Анна Ярославна — королева Франції». Два роки тому учні мали можливість проїхати шляхами Анни Київської. Нині їм є що згадати й поділитися своїми знаннями з однокласниками. А тим часом батьки готують частування для дітей і дорослих.
Не забувають в школі і про українські Великодні традиції. Тут опановують писанкарство: молодші вивчають сірникову техніку, старші — використовують традидійну техніку писачками.
На подвір’ї школи, на сірому асфальті розквітло рідне слово «Україна», ятрило душу синьо-жовте серце… Лунала рідна українська пісня.
Людмила Чечель
